* * *
Замкну хаос в ці – два по сім – рядки,
Щоб там він був; й на волю виривався,
Як пощастить: звивавсь і прикидався
Вогнем, потоком, демоном – в ривки
Вкладаючи снагу всю; й, навпаки,
В аморфність форм смиренно повертався,
Стриножений, в узді вже, – і сплітався
З порядком, в нього влившись потайки.
Й години, і роки пройшли ось так;
Й бундючний все такий же і в неволі,
Хоч сам ні те, ні се; й не одинак –
Я в рабстві теж, у спільній вже юдолі.
А він – ні пари з уст: й не зна, простак,
Що кращої йому волію долі.

Edna St. Vincent Millay

* * *
I will put Chaos into fourteen lines
And keep him there; and let him thence escape
If he be lucky; let him twist, and ape
Flood, fire, and demon --- his adroit designs
Will strain to nothing in the strict confines
Of this sweet order, where, in pious rape,
I hold his essence and amorphous shape,
Till he with Order mingles and combines.
Past are the hours, the years of our duress,
His arrogance, our awful servitude:
I have him. He is nothing more nor less
Than something simple not yet understood;
I shall not even force him to confess;
Or answer. I will only make him good.

ВЕСНА Й ОСІНЬ

Вже весна на дворі, вже весна на дворі;
Йшла я з милим своїм при ранковій зорі.
Були чорні дерева, й кора вся росі –
Й зараз в пам’яті всі, як весна на дворі.
Він від персика гілку мені відламав,
Хоч і високо квіти свої той здіймав.

Осінь вже на дворі, осінь вже на дворі;
Йшла я з милим своїм при вечірній зорі.
Гайворони кричали, що мало утіх –
Й знаю, чуючи їх: осінь вже на дворі.
Він осміював те, що в душі берегла;
Й моє серце розбив – просто так, не зі зла.

То весни, то знов осені бути порі;
Гайвороння знов крик, знов роса на корі.
Вдосталь втіх оку й вуху внизу і вгорі,
Як весна на дворі, й осінь як на дворі.
Й не так гірко, що наша любов одцвіла,
А що згинула – жаль – просто так, не зі зла.

Edna St. Vincent Millay

The Spring And The Fall

In the spring of the year, in the spring of the year,
I walked the road beside my dear.
The trees were black where the bark was wet.
I see them yet, in the spring of the year.
He broke me a bough of the blossoming peach
That was out of the way and hard to reach.

In the fall of the year, in the fall of the year,
I walked the road beside my dear.
The rooks went up with a raucous trill.
I hear them still, in the fall of the year.
He laughed at all I dared to praise,
And broke my heart, in little ways.

Year be springing or year be falling,
The bark will drip and the birds be calling.
There's much that's fine to see and hear
In the spring of a year, in the fall of a year.
'Tis not love's going hurt my days.
But that it went in little ways.