Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.16
11:06
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки
(Минуло двадцять років.)
Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід
2026.08.16
06:40
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів
2026.08.15
23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.
Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.
Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота
2026.08.15
23:15
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.
Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.
Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу
2026.08.15
21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.
Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.
Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова
2026.08.15
20:29
Зійде ніч, у млі розтане ліс
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари
Тло повсякчас одне
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари
Тло повсякчас одне
2026.08.15
19:03
у поетичній жилі
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить
2026.08.15
14:46
… жаским улюбленцем Сатурна,
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …
2026.08.15
13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.
Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.
Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.
2026.08.15
13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –
2026.08.15
12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.
Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.
Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,
2026.08.15
10:22
Нова зоря над попелищем
Наступного ранку після перемоги Цезар і Клеопатра знову стояли на балконі палацу Брухейона. Війна закінчилася. Вона була повноправною царицею Єгипту, а три легіони під керівництвом Руфіо залишалися в місті як гарантія її влади.
2026.08.15
07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.
2026.08.14
22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.
Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.
Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
2026.08.14
18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
2026.08.14
17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Окремі вірші зарубіжних поетів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Окремі вірші зарубіжних поетів
ДЖЕЙМС ВІТКОМБ РАЙЛІ
ЯК ВЖЕ ІНІЙ НА ГАРБУЗІ
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки,
Й чуть кулдикання індиків, що незграбні і важкі;
Й не стиха цесарок гомін й кудкудакання курей,
І горланить алілую півень знов біля дверей;
Це – найкращий час на фермі: стріть бадьоро день ясний
Після того, як спочинок уночі дасть сон міцний;
Вийдеш корму дать худобі – й легко так долать стежки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
Перепад цей в атмосфері і моєму люб нутру,
Як осіння прохолода літню змінює жару;
Й хоч не видно вже тих квітів, що буяли так довкіл,
Й не долине спів пернатих і не чуть дзижчання бджіл, –
Та повітря освіжа так, чар такий в серпанку млі,
Що пейзаж такий осінній жодний маляр на землі
Не зобразить – тут безсилі і картини всі, й книжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
По траві й бадиллю збляклих вітер листя розмете,
Що з дерев опало щойно й, мов сам ранок, золоте;
В голім полі завивання його чутні лиш стерні,
Як осіло те в коморі, що тут зріло в літні дні;
Спочива солома в скирті, жатка прибрана в сарай;
Для конячок в теплих стійлах з фуражем у яслах – рай;
Й серце б’ється, мов годинник – геть мікстури й порошки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
Вже і яблука зірвав ти – ну чого іще бажать! –
Й розсипом червоно-жовтим вони в погребі лежать;
Й стоять бутлі, повні сидру, а в хазяєчки-краси
Заготовлені й повидло, й ковбаса, і соуси, –
Навіть – ах, сказать не вмію – й коли б ангельська вся рать
Раптом мій вона б рішила для постою дім обрать;
Станься так – я їм відкрив би і пляшки всі, і діжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
КОНРАД ПОТТЕР АЙКЕН
* * *
Краса, що тішить зір, не вічна;
Все, любе нам, загибель жде;
І юнь, до трат бездумних звична,
Вже завтра жебрати піде.
Де сміх лунав ще вчора – тиша;
Найкращій квітці не вціліть;
І голова, хай найсвітліша,
Ляга під павутиння сіть.
Любове, юносте, верніться!
Та губить все безжальний час;
Колишнє щастя, як і сниться,
Вже сповнює лиш болем нас.
Любове, юносте, останьтесь!
Але ніщо їх не спасе:
В осінній мряці щезнуть там десь.
Минає все, минвє все....
ЯК ВЖЕ ІНІЙ НА ГАРБУЗІ
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки,
Й чуть кулдикання індиків, що незграбні і важкі;
Й не стиха цесарок гомін й кудкудакання курей,
І горланить алілую півень знов біля дверей;
Це – найкращий час на фермі: стріть бадьоро день ясний
Після того, як спочинок уночі дасть сон міцний;
Вийдеш корму дать худобі – й легко так долать стежки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
Перепад цей в атмосфері і моєму люб нутру,
Як осіння прохолода літню змінює жару;
Й хоч не видно вже тих квітів, що буяли так довкіл,
Й не долине спів пернатих і не чуть дзижчання бджіл, –
Та повітря освіжа так, чар такий в серпанку млі,
Що пейзаж такий осінній жодний маляр на землі
Не зобразить – тут безсилі і картини всі, й книжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
По траві й бадиллю збляклих вітер листя розмете,
Що з дерев опало щойно й, мов сам ранок, золоте;
В голім полі завивання його чутні лиш стерні,
Як осіло те в коморі, що тут зріло в літні дні;
Спочива солома в скирті, жатка прибрана в сарай;
Для конячок в теплих стійлах з фуражем у яслах – рай;
Й серце б’ється, мов годинник – геть мікстури й порошки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
Вже і яблука зірвав ти – ну чого іще бажать! –
Й розсипом червоно-жовтим вони в погребі лежать;
Й стоять бутлі, повні сидру, а в хазяєчки-краси
Заготовлені й повидло, й ковбаса, і соуси, –
Навіть – ах, сказать не вмію – й коли б ангельська вся рать
Раптом мій вона б рішила для постою дім обрать;
Станься так – я їм відкрив би і пляшки всі, і діжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
КОНРАД ПОТТЕР АЙКЕН
* * *
Краса, що тішить зір, не вічна;
Все, любе нам, загибель жде;
І юнь, до трат бездумних звична,
Вже завтра жебрати піде.
Де сміх лунав ще вчора – тиша;
Найкращій квітці не вціліть;
І голова, хай найсвітліша,
Ляга під павутиння сіть.
Любове, юносте, верніться!
Та губить все безжальний час;
Колишнє щастя, як і сниться,
Вже сповнює лиш болем нас.
Любове, юносте, останьтесь!
Але ніщо їх не спасе:
В осінній мряці щезнуть там десь.
Минає все, минвє все....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
