ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Окремі вірші зарубіжних поетів

 Окремі вірші зарубіжних поетів
ДЖЕЙМС ВІТКОМБ РАЙЛІ

ЯК ВЖЕ ІНІЙ НА ГАРБУЗІ

Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки,
Й чуть кулдикання індиків, що незграбні і важкі;
Й не стиха цесарок гомін й кудкудакання курей,
І горланить алілую півень знов біля дверей;
Це – найкращий час на фермі: стріть бадьоро день ясний
Після того, як спочинок уночі дасть сон міцний;
Вийдеш корму дать худобі – й легко так долать стежки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.

Перепад цей в атмосфері і моєму люб нутру,
Як осіння прохолода літню змінює жару;
Й хоч не видно вже тих квітів, що буяли так довкіл,
Й не долине спів пернатих і не чуть дзижчання бджіл, –
Та повітря освіжа так, чар такий в серпанку млі,
Що пейзаж такий осінній жодний маляр на землі
Не зобразить – тут безсилі і картини всі, й книжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.

По траві й бадиллю збляклих вітер листя розмете,
Що з дерев опало щойно й, мов сам ранок, золоте;
В голім полі завивання його чутні лиш стерні,
Як осіло те в коморі, що тут зріло в літні дні;
Спочива солома в скирті, жатка прибрана в сарай;
Для конячок в теплих стійлах з фуражем у яслах – рай;
Й серце б’ється, мов годинник – геть мікстури й порошки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.

Вже і яблука зірвав ти – ну чого іще бажать! –
Й розсипом червоно-жовтим вони в погребі лежать;
Й стоять бутлі, повні сидру, а в хазяєчки-краси
Заготовлені й повидло, й ковбаса, і соуси, –
Навіть – ах, сказать не вмію – й коли б ангельська вся рать
Раптом мій вона б рішила для постою дім обрать;
Станься так – я їм відкрив би і пляшки всі, і діжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.

КОНРАД ПОТТЕР АЙКЕН

* * *
Краса, що тішить зір, не вічна;
Все, любе нам, загибель жде;
І юнь, до трат бездумних звична,
Вже завтра жебрати піде.

Де сміх лунав ще вчора – тиша;
Найкращій квітці не вціліть;
І голова, хай найсвітліша,
Ляга під павутиння сіть.

Любове, юносте, верніться!
Та губить все безжальний час;
Колишнє щастя, як і сниться,
Вже сповнює лиш болем нас.

Любове, юносте, останьтесь!
Але ніщо їх не спасе:
В осінній мряці щезнуть там десь.
Минає все, минвє все....




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-01-23 14:44:06
Переглядів сторінки твору 4422
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.667
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній