Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
2026.02.15
14:17
Із Леоніда Сергєєва
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
2026.02.15
11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
2026.02.15
10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі!
В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!»
Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур.
Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
2026.02.14
11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
2026.02.14
11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
2026.02.14
11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
2026.02.14
10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
2026.02.14
07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.14
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Окремі вірші зарубіжних поетів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Окремі вірші зарубіжних поетів
ДЖЕЙМС ВІТКОМБ РАЙЛІ
ЯК ВЖЕ ІНІЙ НА ГАРБУЗІ
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки,
Й чуть кулдикання індиків, що незграбні і важкі;
Й не стиха цесарок гомін й кудкудакання курей,
І горланить алілую півень знов біля дверей;
Це – найкращий час на фермі: стріть бадьоро день ясний
Після того, як спочинок уночі дасть сон міцний;
Вийдеш корму дать худобі – й легко так долать стежки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
Перепад цей в атмосфері і моєму люб нутру,
Як осіння прохолода літню змінює жару;
Й хоч не видно вже тих квітів, що буяли так довкіл,
Й не долине спів пернатих і не чуть дзижчання бджіл, –
Та повітря освіжа так, чар такий в серпанку млі,
Що пейзаж такий осінній жодний маляр на землі
Не зобразить – тут безсилі і картини всі, й книжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
По траві й бадиллю збляклих вітер листя розмете,
Що з дерев опало щойно й, мов сам ранок, золоте;
В голім полі завивання його чутні лиш стерні,
Як осіло те в коморі, що тут зріло в літні дні;
Спочива солома в скирті, жатка прибрана в сарай;
Для конячок в теплих стійлах з фуражем у яслах – рай;
Й серце б’ється, мов годинник – геть мікстури й порошки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
Вже і яблука зірвав ти – ну чого іще бажать! –
Й розсипом червоно-жовтим вони в погребі лежать;
Й стоять бутлі, повні сидру, а в хазяєчки-краси
Заготовлені й повидло, й ковбаса, і соуси, –
Навіть – ах, сказать не вмію – й коли б ангельська вся рать
Раптом мій вона б рішила для постою дім обрать;
Станься так – я їм відкрив би і пляшки всі, і діжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
КОНРАД ПОТТЕР АЙКЕН
* * *
Краса, що тішить зір, не вічна;
Все, любе нам, загибель жде;
І юнь, до трат бездумних звична,
Вже завтра жебрати піде.
Де сміх лунав ще вчора – тиша;
Найкращій квітці не вціліть;
І голова, хай найсвітліша,
Ляга під павутиння сіть.
Любове, юносте, верніться!
Та губить все безжальний час;
Колишнє щастя, як і сниться,
Вже сповнює лиш болем нас.
Любове, юносте, останьтесь!
Але ніщо їх не спасе:
В осінній мряці щезнуть там десь.
Минає все, минвє все....
ЯК ВЖЕ ІНІЙ НА ГАРБУЗІ
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки,
Й чуть кулдикання індиків, що незграбні і важкі;
Й не стиха цесарок гомін й кудкудакання курей,
І горланить алілую півень знов біля дверей;
Це – найкращий час на фермі: стріть бадьоро день ясний
Після того, як спочинок уночі дасть сон міцний;
Вийдеш корму дать худобі – й легко так долать стежки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
Перепад цей в атмосфері і моєму люб нутру,
Як осіння прохолода літню змінює жару;
Й хоч не видно вже тих квітів, що буяли так довкіл,
Й не долине спів пернатих і не чуть дзижчання бджіл, –
Та повітря освіжа так, чар такий в серпанку млі,
Що пейзаж такий осінній жодний маляр на землі
Не зобразить – тут безсилі і картини всі, й книжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
По траві й бадиллю збляклих вітер листя розмете,
Що з дерев опало щойно й, мов сам ранок, золоте;
В голім полі завивання його чутні лиш стерні,
Як осіло те в коморі, що тут зріло в літні дні;
Спочива солома в скирті, жатка прибрана в сарай;
Для конячок в теплих стійлах з фуражем у яслах – рай;
Й серце б’ється, мов годинник – геть мікстури й порошки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
Вже і яблука зірвав ти – ну чого іще бажать! –
Й розсипом червоно-жовтим вони в погребі лежать;
Й стоять бутлі, повні сидру, а в хазяєчки-краси
Заготовлені й повидло, й ковбаса, і соуси, –
Навіть – ах, сказать не вмію – й коли б ангельська вся рать
Раптом мій вона б рішила для постою дім обрать;
Станься так – я їм відкрив би і пляшки всі, і діжки,
Як вже іній на гарбузі й сіно складене в стіжки.
КОНРАД ПОТТЕР АЙКЕН
* * *
Краса, що тішить зір, не вічна;
Все, любе нам, загибель жде;
І юнь, до трат бездумних звична,
Вже завтра жебрати піде.
Де сміх лунав ще вчора – тиша;
Найкращій квітці не вціліть;
І голова, хай найсвітліша,
Ляга під павутиння сіть.
Любове, юносте, верніться!
Та губить все безжальний час;
Колишнє щастя, як і сниться,
Вже сповнює лиш болем нас.
Любове, юносте, останьтесь!
Але ніщо їх не спасе:
В осінній мряці щезнуть там десь.
Минає все, минвє все....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
