Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 42
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 42
RECUERDO
Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Він був порожнім і світлим, і пахнув трішки хлівом;
Ми на вогні задивлялись і схилялися ми над столом;
Й на палубу ми лягали, й нам місяць сіяв крізь серпанок;
Свистки ні на мить не змовкали, й займався уже світанок.
Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Й ти з’їв одне яблуко, і я з’їла одну грушу
З тих, що зарання купили, й по дюжині було їх на душу;
Небо світлішало, й вітер повіяв ранковим холодом,
Й сонце вставало, наче відро, наповнене золотом.
Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Газету ранкову купили, та не цікавили нас новини;
“Доброго ранку!” – ми бабці гукнули, що кутала в шаль сивини;
“Бог вам віддячить!”: за яблука й груші – сльози й дяка без меж;
Й, окрім кількох монет на метро, всі гроші свої віддали ми їй теж.
Recuerdo (ісп.) – спомин.
Edna St. Vincent Millay
Recuerdo
We were very tired, we were very merry --
We had gone back and forth all night upon the ferry.
It was bare and bright, and smelled like a stable --
But we looked into a fire, we leaned across a table,
We lay on the hill-top underneath the moon;
And the whistles kept blowing, and the dawn came soon.
We were very tired, we were very merry --
We had gone back and forth all night on the ferry;
And you ate an apple, and I ate a pear,
From a dozen of each we had bought somewhere;
And the sky went wan, and the wind came cold,
And the sun rose dripping, a bucketful of gold.
We were very tired, we were very merry,
We had gone back and forth all night on the ferry.
We hailed, "Good morrow, mother!" to a shawl-covered head,
And bought a morning paper, which neither of us read;
And she wept, "God bless you!" for the apples and the pears,
And we gave her all our money but our subway fares.
БЕНКЕТ
Осушувала до дна
Те, що хмільне, мов брага;
І знаю – нема вина
Кращого, аніж спрага.
Наїдками сита всіма,
Клала гірке на солод;
Й упевнилась – їжі нема
Кращої, аніж голод.
Продайте ж і страви, й вина –
Іншим хай буде вдосталь;
Я ж ляжу – й мені не перина:
Голод і спрага за постіль!
Edna St. Vincent Millay
Feast
I drank at every vine.
The last was like the first.
I came upon no wine
So wonderful as thirst.
I gnawed at every root.
I ate of every plant.
I came upon no fruit
So wonderful as want.
Feed the grape and bean
To the vintner and monger:
I will lie down lean
With my thirst and my hunger
НЕДОПИТЛИВА
В далеч бігла стежина біля нашої хати.
Як цікаво – здавалось – по ній крокувати!
“Куди ж веде?” – запитати наважилась у мами.
Й та у відповідь: “Якщо звідси йти по ній прямо,
То приведе тебе до молочника плоту.”
(Й цим відбила до мандрів усяку охоту.)
Edna St. Vincent Millay
The Unexplorer
There was a road ran past our house
Too lovely to explore.
I asked my mother once—she said
That if you followed where it led
It brought you to the milk-man's door.
(That's why I have not travelled more.)
Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Він був порожнім і світлим, і пахнув трішки хлівом;
Ми на вогні задивлялись і схилялися ми над столом;
Й на палубу ми лягали, й нам місяць сіяв крізь серпанок;
Свистки ні на мить не змовкали, й займався уже світанок.
Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Й ти з’їв одне яблуко, і я з’їла одну грушу
З тих, що зарання купили, й по дюжині було їх на душу;
Небо світлішало, й вітер повіяв ранковим холодом,
Й сонце вставало, наче відро, наповнене золотом.
Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Газету ранкову купили, та не цікавили нас новини;
“Доброго ранку!” – ми бабці гукнули, що кутала в шаль сивини;
“Бог вам віддячить!”: за яблука й груші – сльози й дяка без меж;
Й, окрім кількох монет на метро, всі гроші свої віддали ми їй теж.
Recuerdo (ісп.) – спомин.
Edna St. Vincent Millay
Recuerdo
We were very tired, we were very merry --
We had gone back and forth all night upon the ferry.
It was bare and bright, and smelled like a stable --
But we looked into a fire, we leaned across a table,
We lay on the hill-top underneath the moon;
And the whistles kept blowing, and the dawn came soon.
We were very tired, we were very merry --
We had gone back and forth all night on the ferry;
And you ate an apple, and I ate a pear,
From a dozen of each we had bought somewhere;
And the sky went wan, and the wind came cold,
And the sun rose dripping, a bucketful of gold.
We were very tired, we were very merry,
We had gone back and forth all night on the ferry.
We hailed, "Good morrow, mother!" to a shawl-covered head,
And bought a morning paper, which neither of us read;
And she wept, "God bless you!" for the apples and the pears,
And we gave her all our money but our subway fares.
БЕНКЕТ
Осушувала до дна
Те, що хмільне, мов брага;
І знаю – нема вина
Кращого, аніж спрага.
Наїдками сита всіма,
Клала гірке на солод;
Й упевнилась – їжі нема
Кращої, аніж голод.
Продайте ж і страви, й вина –
Іншим хай буде вдосталь;
Я ж ляжу – й мені не перина:
Голод і спрага за постіль!
Edna St. Vincent Millay
Feast
I drank at every vine.
The last was like the first.
I came upon no wine
So wonderful as thirst.
I gnawed at every root.
I ate of every plant.
I came upon no fruit
So wonderful as want.
Feed the grape and bean
To the vintner and monger:
I will lie down lean
With my thirst and my hunger
НЕДОПИТЛИВА
В далеч бігла стежина біля нашої хати.
Як цікаво – здавалось – по ній крокувати!
“Куди ж веде?” – запитати наважилась у мами.
Й та у відповідь: “Якщо звідси йти по ній прямо,
То приведе тебе до молочника плоту.”
(Й цим відбила до мандрів усяку охоту.)
Edna St. Vincent Millay
The Unexplorer
There was a road ran past our house
Too lovely to explore.
I asked my mother once—she said
That if you followed where it led
It brought you to the milk-man's door.
(That's why I have not travelled more.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
