RECUERDO

Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Він був порожнім і світлим, і пахнув трішки хлівом;
Ми на вогні задивлялись і схилялися ми над столом;
Й на палубу ми лягали, й нам місяць сіяв крізь серпанок;
Свистки ні на мить не змовкали, й займався уже світанок.

Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Й ти з’їв одне яблуко, і я з’їла одну грушу
З тих, що зарання купили, й по дюжині було їх на душу;
Небо світлішало, й вітер повіяв ранковим холодом,
Й сонце вставало, наче відро, наповнене золотом.

Радісні і щасливі, незважаючи навіть на втому,
Всю ніч ми ходили взад і вперед по парому;
Газету ранкову купили, та не цікавили нас новини;
“Доброго ранку!” – ми бабці гукнули, що кутала в шаль сивини;
“Бог вам віддячить!”: за яблука й груші – сльози й дяка без меж;
Й, окрім кількох монет на метро, всі гроші свої віддали ми їй теж.

Recuerdo (ісп.) – спомин.

Edna St. Vincent Millay

Recuerdo

We were very tired, we were very merry --
We had gone back and forth all night upon the ferry.
It was bare and bright, and smelled like a stable --
But we looked into a fire, we leaned across a table,
We lay on the hill-top underneath the moon;
And the whistles kept blowing, and the dawn came soon.

We were very tired, we were very merry --
We had gone back and forth all night on the ferry;
And you ate an apple, and I ate a pear,
From a dozen of each we had bought somewhere;
And the sky went wan, and the wind came cold,
And the sun rose dripping, a bucketful of gold.

We were very tired, we were very merry,
We had gone back and forth all night on the ferry.
We hailed, "Good morrow, mother!" to a shawl-covered head,
And bought a morning paper, which neither of us read;
And she wept, "God bless you!" for the apples and the pears,
And we gave her all our money but our subway fares.

БЕНКЕТ

Осушувала до дна
Те, що хмільне, мов брага;
І знаю – нема вина
Кращого, аніж спрага.

Наїдками сита всіма,
Клала гірке на солод;
Й упевнилась – їжі нема
Кращої, аніж голод.

Продайте ж і страви, й вина –
Іншим хай буде вдосталь;
Я ж ляжу – й мені не перина:
Голод і спрага за постіль!

Edna St. Vincent Millay

Feast

I drank at every vine.
The last was like the first.
I came upon no wine
So wonderful as thirst.

I gnawed at every root.
I ate of every plant.
I came upon no fruit
So wonderful as want.

Feed the grape and bean
To the vintner and monger:
I will lie down lean
With my thirst and my hunger

НЕДОПИТЛИВА

В далеч бігла стежина біля нашої хати.
Як цікаво – здавалось – по ній крокувати!
“Куди ж веде?” – запитати наважилась у мами.
Й та у відповідь: “Якщо звідси йти по ній прямо,
То приведе тебе до молочника плоту.”
(Й цим відбила до мандрів усяку охоту.)

Edna St. Vincent Millay

The Unexplorer

There was a road ran past our house
Too lovely to explore.
I asked my mother once—she said
That if you followed where it led
It brought you to the milk-man's door.
(That's why I have not travelled more.)