Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 43
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 43
ДО НЕ НЕЗНОСНОГО ЙОГО
Як знати я буду, доки не прибуду
В Каїр чи Китай,
Де кращий храм – і тут він чи там? –
То ж про це не питай.
Чи ж можу сказати, які квіти взяти –
Й це без бравади й пози, –
Не знаючи зарані, чи такі ж духм’яні,
Як з Карфагена рози?
Невдачі й хитання в нашого кохання –
Й тут з ними ще справлюсь;
Та – о, мій друже, – ослабну дуже,
Лиш у мандри відправлюсь!
Edna St. Vincent Milla
To The Not Impossible Him
How shall I know, unless I go
To Cairo and Cathay,
Whether or not this blessed spot
Is blest in every way?
Now it may be, the flower for me
Is this beneath my nose:
How shall I tell, unless I smell
The Carthaginian rose?
The fabric of my faithful love
No power shall dim or ravel
Whilst I stay here,—but oh, my dear,
If I should ever travel!
ДОРОСЛА
Чи ж для того в мольбах і в одах
Носилась вистрибом по сходах,
Щоб нині звично і покірно
Лягати о дев’ятій рівно?
Edna St. Vincent Millay
Grown-up
Was it for this I uttered prayers,
And sobbed and cursed and kicked the stairs,
That now, domestic as a plate,
I should retire at half-past eight?”
ПЕРША ДРІБКА
Горить моя свічка в пітьми темнім крузі
З кінців двох – не стачить на ніч.
Та –о! – мої недруги, й – о! – мої друзі,
Як ясно стає навсібіч!
ДРУГА ДРІБКА
Дім похмурий звівсь на скелі монолітному куску, –
Йдіть і гляньте на палац мій сонцесяйний на піску!
Edna St. Vincent Millay
FIRST FIG
My candle burns at both ends;
It will not last the night;
But ah, my foes, and oh, my friends–
It gives a lovely light!
SECOND FIG
Safe upon the solid rock the ugly houses stand:
Come and see my shining palace built upon the sand!
НАДВЕЧІР'Я НА ГОРБІ
Найрадісніша в світі,
Й не в сні – наяву,
Торкнусь я сотень квітів,
Але не зірву.
Тут все зір звеселяє:
Хмаринок юрма;
Вітрець траву схиляє,
І знову здійма.
А в сутінках побачу
Містечка вогні –
Між них і свій відзначу:
Пора і мені!
Edna St. Vincent Millay
Afternoon On A Hill
I will be the gladdest thing
Under the sun!
I will touch a hundred flowers
And not pick one.
I will look at cliffs and clouds
With quiet eyes,
Watch the wind bow down the grass,
And the grass rise.
And when lights begin to show
Up from the town,
I will mark which must be mine,
And then start down!
Як знати я буду, доки не прибуду
В Каїр чи Китай,
Де кращий храм – і тут він чи там? –
То ж про це не питай.
Чи ж можу сказати, які квіти взяти –
Й це без бравади й пози, –
Не знаючи зарані, чи такі ж духм’яні,
Як з Карфагена рози?
Невдачі й хитання в нашого кохання –
Й тут з ними ще справлюсь;
Та – о, мій друже, – ослабну дуже,
Лиш у мандри відправлюсь!
Edna St. Vincent Milla
To The Not Impossible Him
How shall I know, unless I go
To Cairo and Cathay,
Whether or not this blessed spot
Is blest in every way?
Now it may be, the flower for me
Is this beneath my nose:
How shall I tell, unless I smell
The Carthaginian rose?
The fabric of my faithful love
No power shall dim or ravel
Whilst I stay here,—but oh, my dear,
If I should ever travel!
ДОРОСЛА
Чи ж для того в мольбах і в одах
Носилась вистрибом по сходах,
Щоб нині звично і покірно
Лягати о дев’ятій рівно?
Edna St. Vincent Millay
Grown-up
Was it for this I uttered prayers,
And sobbed and cursed and kicked the stairs,
That now, domestic as a plate,
I should retire at half-past eight?”
ПЕРША ДРІБКА
Горить моя свічка в пітьми темнім крузі
З кінців двох – не стачить на ніч.
Та –о! – мої недруги, й – о! – мої друзі,
Як ясно стає навсібіч!
ДРУГА ДРІБКА
Дім похмурий звівсь на скелі монолітному куску, –
Йдіть і гляньте на палац мій сонцесяйний на піску!
Edna St. Vincent Millay
FIRST FIG
My candle burns at both ends;
It will not last the night;
But ah, my foes, and oh, my friends–
It gives a lovely light!
SECOND FIG
Safe upon the solid rock the ugly houses stand:
Come and see my shining palace built upon the sand!
НАДВЕЧІР'Я НА ГОРБІ
Найрадісніша в світі,
Й не в сні – наяву,
Торкнусь я сотень квітів,
Але не зірву.
Тут все зір звеселяє:
Хмаринок юрма;
Вітрець траву схиляє,
І знову здійма.
А в сутінках побачу
Містечка вогні –
Між них і свій відзначу:
Пора і мені!
Edna St. Vincent Millay
Afternoon On A Hill
I will be the gladdest thing
Under the sun!
I will touch a hundred flowers
And not pick one.
I will look at cliffs and clouds
With quiet eyes,
Watch the wind bow down the grass,
And the grass rise.
And when lights begin to show
Up from the town,
I will mark which must be mine,
And then start down!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
