РЯДКИ ДЛЯ НАДГРОБКУ

Ти, з чиїх уст лиш хула
Ллється: бачте, доля зла
Щастя й грошей не дала;

Й що вже буть волів би тим,
Хто тут ліг, а не живим
Під жорстоким небом цим;

Й що бідак уже такий:
Вмер би краще й хрест важкий
Свій змінив на супокій; –

Знай: хай босим по стерні
Брів ти, й скорбні твої дні,
Бо вже заздриш і мені; –

Тут спочив той, хто – повір –
І дрантям би тішив зір:
Дай свій – мій вдягни убір!

Edna St. Vincent Millay

Lines For A Grave-Stone

Man alive, that mournst thy lot,
Desiring what thou hast not got,
Money, beauty, love, what not;

Deeming it blesseder to be
A rotted man, than live to see
So rude a sky as covers thee;

Deeming thyself of all unblest
And wretched souls the wretchedest,
Longing to die and be at rest;

Know: that however grim the fate
Which sent thee forth to meditate
Upon my enviable state,

Here lieth one who would resign
Gladly his lot, to shoulder thine.
Give me thy coat; get into mine.

ВІДПЛИВ

На що моє серце схоже
З тих пір, як мене розлюбив?
Воно, мов заглибини поже,
Яку залишає відплив;
І утримати воду не може,
Й до середини вже від країв
Висихає під шалом вітрів.

Edna St. Vincent Millay

Ebb

I know what my heart is like
Since your love died:
It is like a hollow ledge
Holding a little pool
Left there by the tide,
A little tepid pool,
Drying inward from the edge.

ФІЛОСОФ

І хто мені ти, щоб не знайти
Розради ні на мить,
Й про тебе лишень вночі і вдень
Дум не могти спинить?

Хто ж ти мені, щоб і вдалині
Від тебе берегла
Про тебе спомин – й під вітру гомін
Заснути не могла?

Я знала одного – красеня стрункого,
Й ще дюжину, мов на підбір;
А ти мені хто, що – є хай і сто, –
Єдиний мій до цих пір?

Жіночі шляхи – корчі й мохи:
Зізнання мудреця;
Хто ж я така, що не зника
Й досі пристрасть оця?

Edna St. Vincent Millay

The Philosopher

And what are you that, wanting you,
I should be kept awake
As many nights as there are days
With weeping for your sake?

And what are you that, missing you,
As many days as crawl
I should be listening to the wind
And looking at the wall?

I know a man that's a braver man
And twenty men as kind,
And what are you, that you should be
The one man in my mind?

Yet women's ways are witless ways,
As any sage will tell,—
And what am I, that I should love
So wisely and so well?