Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 45
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 45
PASSER MORTUUS EST
Смерть пожирає все, так любе нам:
Лесбія із її горобчиком
Вже прах; і тут наймоторніше – там
Заклякне стовпчиком.
Спомин вже, сніг торішній наче,
Найщасливіші миті життя:
Наших рук обійми гарячі
Канули в небуття.
Ото ж, мій колишній друже,
Що вже з пам’яті тебе стерла, –
Чи ж любов то була, мені байдуже
Тепер, як та вмерла.
Passer Mortuus Est (лат.) – горобчик помер: – назва одного з віршів давньоримського поета Катулла, де розповідається, якою трагедією для поета і його коханої Лесбіїї стала смерть її улюбленого горобчика.
Edna St. Vincent Millay
Passer Mortuus Est
Death devours all lovely things;
Lesbia with her sparrow
Shares the darkness,—presently
Every bed is narrow.
Unremembered as old rain
Dries the sheer libation,
And the little petulant hand
Is an annotation.
After all, my erstwhile dear,
My no longer cherished,
Need we say it was not love,
Now that love is perished?
MARIPOSA
Бабки білі й голубі
В полі, де йдемо в журбі.
Свою руку мені дай –
Смерть чига на нас в юрбі.
Цей, так милий нам розмай,
Тліном стане вже за мить:
Глянь на бабку цю лишень,
Що над квіткою висить.
То ж руки не вивільняй
Й ласку цю дозволь мені,
Поки ще не згаснув день;
Й віроломна я чи ні –
Смерть чига на нас в юрбі.
Mariposa (ісп.) – бабка, метелик.
Edna St. Vincent Millay
Mariposa
Butterflies are white and blue
In this field we wander through.
Suffer me to take your hand.
Death comes in a day or two.
All the things we ever knew
Will be ashes in that hour,
Mark the transient butterfly,
How he hangs upon the flower.
Suffer me to take your hand.
Suffer me to cherish you
Till the dawn is in the sky.
Whether I be false or true,
Death comes in a day or two.
ТУГА
Мов дощ неперервний, туга
Стукає нам у серця;
Й не вирватись із її круга,
Де мука, й жалі, й недуга,
Й ні ворога вже, ні друга,
Й ні початку, ані кінця.
Збираються друзі до міста,
Я ж сиджу на стільці;
Й що толку, ясна чи млиста
Думок моїх в’язь барвиста;
Й на шиї які намиста,
Й перстні які на руці?
Edna St. Vincent Millay
Sorrow
Sorrow like a ceaseless rain
Beats upon my heart.
People twist and scream in pain,—
Dawn will find them still again;
This has neither wax nor wane,
Neither stop nor start.
People dress and go to town;
I sit in my chair.
All my thoughts are slow and brown:
Standing up or sitting down
Little matters, or what gown
Or what shoes I wear.
ГРУША
Бруд і гамір на подвір’ї,
Де гребуться кури сонні;
Й біла, вся в цвітінні, груша
Трохи далі на осонні;
Горда святістю новою,
Запишалась аж від щастя, –
Наче марнотрата донька
В сукні Першого Причастя.
Edna St. Vincent Millay
The Pear Tree
In this squalid, dirty dooryard,
Where the chickens scratch and run,
White, incredible, the pear tree
Stands apart and takes the sun,
Mindful of the eyes upon it,
Vain of its new holiness,
Like the waste-man’s little daughter
In her first communion dress.
Смерть пожирає все, так любе нам:
Лесбія із її горобчиком
Вже прах; і тут наймоторніше – там
Заклякне стовпчиком.
Спомин вже, сніг торішній наче,
Найщасливіші миті життя:
Наших рук обійми гарячі
Канули в небуття.
Ото ж, мій колишній друже,
Що вже з пам’яті тебе стерла, –
Чи ж любов то була, мені байдуже
Тепер, як та вмерла.
Passer Mortuus Est (лат.) – горобчик помер: – назва одного з віршів давньоримського поета Катулла, де розповідається, якою трагедією для поета і його коханої Лесбіїї стала смерть її улюбленого горобчика.
Edna St. Vincent Millay
Passer Mortuus Est
Death devours all lovely things;
Lesbia with her sparrow
Shares the darkness,—presently
Every bed is narrow.
Unremembered as old rain
Dries the sheer libation,
And the little petulant hand
Is an annotation.
After all, my erstwhile dear,
My no longer cherished,
Need we say it was not love,
Now that love is perished?
MARIPOSA
Бабки білі й голубі
В полі, де йдемо в журбі.
Свою руку мені дай –
Смерть чига на нас в юрбі.
Цей, так милий нам розмай,
Тліном стане вже за мить:
Глянь на бабку цю лишень,
Що над квіткою висить.
То ж руки не вивільняй
Й ласку цю дозволь мені,
Поки ще не згаснув день;
Й віроломна я чи ні –
Смерть чига на нас в юрбі.
Mariposa (ісп.) – бабка, метелик.
Edna St. Vincent Millay
Mariposa
Butterflies are white and blue
In this field we wander through.
Suffer me to take your hand.
Death comes in a day or two.
All the things we ever knew
Will be ashes in that hour,
Mark the transient butterfly,
How he hangs upon the flower.
Suffer me to take your hand.
Suffer me to cherish you
Till the dawn is in the sky.
Whether I be false or true,
Death comes in a day or two.
ТУГА
Мов дощ неперервний, туга
Стукає нам у серця;
Й не вирватись із її круга,
Де мука, й жалі, й недуга,
Й ні ворога вже, ні друга,
Й ні початку, ані кінця.
Збираються друзі до міста,
Я ж сиджу на стільці;
Й що толку, ясна чи млиста
Думок моїх в’язь барвиста;
Й на шиї які намиста,
Й перстні які на руці?
Edna St. Vincent Millay
Sorrow
Sorrow like a ceaseless rain
Beats upon my heart.
People twist and scream in pain,—
Dawn will find them still again;
This has neither wax nor wane,
Neither stop nor start.
People dress and go to town;
I sit in my chair.
All my thoughts are slow and brown:
Standing up or sitting down
Little matters, or what gown
Or what shoes I wear.
ГРУША
Бруд і гамір на подвір’ї,
Де гребуться кури сонні;
Й біла, вся в цвітінні, груша
Трохи далі на осонні;
Горда святістю новою,
Запишалась аж від щастя, –
Наче марнотрата донька
В сукні Першого Причастя.
Edna St. Vincent Millay
The Pear Tree
In this squalid, dirty dooryard,
Where the chickens scratch and run,
White, incredible, the pear tree
Stands apart and takes the sun,
Mindful of the eyes upon it,
Vain of its new holiness,
Like the waste-man’s little daughter
In her first communion dress.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
