PASSER MORTUUS EST

Смерть пожирає все, так любе нам:
Лесбія із її горобчиком
Вже прах; і тут наймоторніше – там
Заклякне стовпчиком.

Спомин вже, сніг торішній наче,
Найщасливіші миті життя:
Наших рук обійми гарячі
Канули в небуття.

Ото ж, мій колишній друже,
Що вже з пам’яті тебе стерла, –
Чи ж любов то була, мені байдуже
Тепер, як та вмерла.

Passer Mortuus Est (лат.) – горобчик помер: – назва одного з віршів давньоримського поета Катулла, де розповідається, якою трагедією для поета і його коханої Лесбіїї стала смерть її улюбленого горобчика.

Edna St. Vincent Millay

Passer Mortuus Est

Death devours all lovely things;
Lesbia with her sparrow
Shares the darkness,—presently
Every bed is narrow.

Unremembered as old rain
Dries the sheer libation,
And the little petulant hand
Is an annotation.

After all, my erstwhile dear,
My no longer cherished,
Need we say it was not love,
Now that love is perished?

MARIPOSA

Бабки білі й голубі
В полі, де йдемо в журбі.
Свою руку мені дай –
Смерть чига на нас в юрбі.
Цей, так милий нам розмай,
Тліном стане вже за мить:
Глянь на бабку цю лишень,
Що над квіткою висить.
То ж руки не вивільняй
Й ласку цю дозволь мені,
Поки ще не згаснув день;
Й віроломна я чи ні –
Смерть чига на нас в юрбі.

Mariposa (ісп.) – бабка, метелик.

Edna St. Vincent Millay

Mariposa

Butterflies are white and blue
In this field we wander through.
Suffer me to take your hand.
Death comes in a day or two.

All the things we ever knew
Will be ashes in that hour,
Mark the transient butterfly,
How he hangs upon the flower.

Suffer me to take your hand.
Suffer me to cherish you
Till the dawn is in the sky.
Whether I be false or true,
Death comes in a day or two.

ТУГА

Мов дощ неперервний, туга
Стукає нам у серця;
Й не вирватись із її круга,
Де мука, й жалі, й недуга,
Й ні ворога вже, ні друга,
Й ні початку, ані кінця.

Збираються друзі до міста,
Я ж сиджу на стільці;
Й що толку, ясна чи млиста
Думок моїх в’язь барвиста;
Й на шиї які намиста,
Й перстні які на руці?

Edna St. Vincent Millay

Sorrow

Sorrow like a ceaseless rain
Beats upon my heart.
People twist and scream in pain,—
Dawn will find them still again;
This has neither wax nor wane,
Neither stop nor start.

People dress and go to town;
I sit in my chair.
All my thoughts are slow and brown:
Standing up or sitting down
Little matters, or what gown
Or what shoes I wear.

ГРУША

Бруд і гамір на подвір’ї,
Де гребуться кури сонні;
Й біла, вся в цвітінні, груша
Трохи далі на осонні;

Горда святістю новою,
Запишалась аж від щастя, –
Наче марнотрата донька
В сукні Першого Причастя.

Edna St. Vincent Millay

The Pear Tree

In this squalid, dirty dooryard,
Where the chickens scratch and run,
White, incredible, the pear tree
Stands apart and takes the sun,

Mindful of the eyes upon it,
Vain of its new holiness,
Like the waste-man’s little daughter
In her first communion dress.