ВІДВАГА МАТЕРІ МОЄЇ

Відвага матері моєї
Пішла із нею на той світ:
З каменоломні однієї –
Лягла гранітом у граніт.

Від неї брошка золота
Лишилась, щоб вже я носила;
Й ношу у будні і в свята, –
Але про інше б попросила:

Чому б не залишить мені
Відвагу, що броні подібна;
Яка вже зайва у труні,
Але в житті – о, як потрібна!?

Edna St. Vincent Millay

The courage that my mother had

The courage that my mother had
Went with her, and is with her still:
Rock from New England quarried;
Now granite in a granite hill.

The golden brooch my mother wore
She left behind for me to wear;
I have no thing I treasure more:
Yet, it is something I could spare.

Oh, if instead she'd left to me
The thing she took into the grave!—
That courage like a rock, which she
Has no more need of, and I have.

МИЛОСТИНЯ

Як і раніш, нуртує серце,
Мов дім, де все у метушні;
Твоя ж любов – зими провісник:
Сніг за вікном і на вікні.

Ввімкнула світло, стіл накрила;
Від грубки струменить тепло;
Твоя ж любов – зими провісник:
Ліг іній на віконне скло.

Я знаю, як зима надходить; –
Марніє листя без тепла;
Твою любов я ледь відчула –
І квіти з двору в дім внесла.

Поллю їх, виставлю на світло,
Зірву сухий лист зі стебла;
Твоя ж любов – зими провісник:
Й ще чим би їм допомогла?

Раз горобців я чула сварку –
Не втихомиряться ніяк –
Й одного з них нагодувала –
Найслабшого із забіяк;

Й ще довго вслід йому дивилась…
Й сьогодні хліба накришу
У чашку, й виставлю за двері; –
Те в серці, що й раніш, ношу.

Твоя ж любов – зими провісник;
Останні крихти за вікно
Я кину; й чи склюють птахи їх,
Чи ні – мені вже все одно.

Edna St. Vincent Millay

Alms

My heart is what it was before,
A house where people come and go;
But it is winter with your love,
The sashes are beset with snow.

I light the lamp and lay the cloth,
I blow the coals to blaze again;
But it is winter with your love,
The frost is thick upon the pane..

I know a winter when it comes:
The leaves are listless on the boughs;
I watched your love a little while,
And brought my plants into the house.

I water them and turn them south,
I snap the dead brown from the stem;
But it is winter with your love,
I only tend and water them.

There was a time I stood and watched
The small, ill-natured sparrows' fray;
I loved the beggar that I fed,
I cared for what he had to say,

I stood and watched him out of sight:
Today I reach around the door
And set a bowl upon the step;
My heart is what it was before,

But it is winter with your love;
I scatter crumbs upon the sill,
And close the window, —and the birds
May take or leave them, as they will.