Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 46
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 46
ВІДВАГА МАТЕРІ МОЄЇ
Відвага матері моєї
Пішла із нею на той світ:
З каменоломні однієї –
Лягла гранітом у граніт.
Від неї брошка золота
Лишилась, щоб вже я носила;
Й ношу у будні і в свята, –
Але про інше б попросила:
Чому б не залишить мені
Відвагу, що броні подібна;
Яка вже зайва у труні,
Але в житті – о, як потрібна!?
Edna St. Vincent Millay
The courage that my mother had
The courage that my mother had
Went with her, and is with her still:
Rock from New England quarried;
Now granite in a granite hill.
The golden brooch my mother wore
She left behind for me to wear;
I have no thing I treasure more:
Yet, it is something I could spare.
Oh, if instead she'd left to me
The thing she took into the grave!—
That courage like a rock, which she
Has no more need of, and I have.
МИЛОСТИНЯ
Як і раніш, нуртує серце,
Мов дім, де все у метушні;
Твоя ж любов – зими провісник:
Сніг за вікном і на вікні.
Ввімкнула світло, стіл накрила;
Від грубки струменить тепло;
Твоя ж любов – зими провісник:
Ліг іній на віконне скло.
Я знаю, як зима надходить; –
Марніє листя без тепла;
Твою любов я ледь відчула –
І квіти з двору в дім внесла.
Поллю їх, виставлю на світло,
Зірву сухий лист зі стебла;
Твоя ж любов – зими провісник:
Й ще чим би їм допомогла?
Раз горобців я чула сварку –
Не втихомиряться ніяк –
Й одного з них нагодувала –
Найслабшого із забіяк;
Й ще довго вслід йому дивилась…
Й сьогодні хліба накришу
У чашку, й виставлю за двері; –
Те в серці, що й раніш, ношу.
Твоя ж любов – зими провісник;
Останні крихти за вікно
Я кину; й чи склюють птахи їх,
Чи ні – мені вже все одно.
Edna St. Vincent Millay
Alms
My heart is what it was before,
A house where people come and go;
But it is winter with your love,
The sashes are beset with snow.
I light the lamp and lay the cloth,
I blow the coals to blaze again;
But it is winter with your love,
The frost is thick upon the pane..
I know a winter when it comes:
The leaves are listless on the boughs;
I watched your love a little while,
And brought my plants into the house.
I water them and turn them south,
I snap the dead brown from the stem;
But it is winter with your love,
I only tend and water them.
There was a time I stood and watched
The small, ill-natured sparrows' fray;
I loved the beggar that I fed,
I cared for what he had to say,
I stood and watched him out of sight:
Today I reach around the door
And set a bowl upon the step;
My heart is what it was before,
But it is winter with your love;
I scatter crumbs upon the sill,
And close the window, —and the birds
May take or leave them, as they will.
Відвага матері моєї
Пішла із нею на той світ:
З каменоломні однієї –
Лягла гранітом у граніт.
Від неї брошка золота
Лишилась, щоб вже я носила;
Й ношу у будні і в свята, –
Але про інше б попросила:
Чому б не залишить мені
Відвагу, що броні подібна;
Яка вже зайва у труні,
Але в житті – о, як потрібна!?
Edna St. Vincent Millay
The courage that my mother had
The courage that my mother had
Went with her, and is with her still:
Rock from New England quarried;
Now granite in a granite hill.
The golden brooch my mother wore
She left behind for me to wear;
I have no thing I treasure more:
Yet, it is something I could spare.
Oh, if instead she'd left to me
The thing she took into the grave!—
That courage like a rock, which she
Has no more need of, and I have.
МИЛОСТИНЯ
Як і раніш, нуртує серце,
Мов дім, де все у метушні;
Твоя ж любов – зими провісник:
Сніг за вікном і на вікні.
Ввімкнула світло, стіл накрила;
Від грубки струменить тепло;
Твоя ж любов – зими провісник:
Ліг іній на віконне скло.
Я знаю, як зима надходить; –
Марніє листя без тепла;
Твою любов я ледь відчула –
І квіти з двору в дім внесла.
Поллю їх, виставлю на світло,
Зірву сухий лист зі стебла;
Твоя ж любов – зими провісник:
Й ще чим би їм допомогла?
Раз горобців я чула сварку –
Не втихомиряться ніяк –
Й одного з них нагодувала –
Найслабшого із забіяк;
Й ще довго вслід йому дивилась…
Й сьогодні хліба накришу
У чашку, й виставлю за двері; –
Те в серці, що й раніш, ношу.
Твоя ж любов – зими провісник;
Останні крихти за вікно
Я кину; й чи склюють птахи їх,
Чи ні – мені вже все одно.
Edna St. Vincent Millay
Alms
My heart is what it was before,
A house where people come and go;
But it is winter with your love,
The sashes are beset with snow.
I light the lamp and lay the cloth,
I blow the coals to blaze again;
But it is winter with your love,
The frost is thick upon the pane..
I know a winter when it comes:
The leaves are listless on the boughs;
I watched your love a little while,
And brought my plants into the house.
I water them and turn them south,
I snap the dead brown from the stem;
But it is winter with your love,
I only tend and water them.
There was a time I stood and watched
The small, ill-natured sparrows' fray;
I loved the beggar that I fed,
I cared for what he had to say,
I stood and watched him out of sight:
Today I reach around the door
And set a bowl upon the step;
My heart is what it was before,
But it is winter with your love;
I scatter crumbs upon the sill,
And close the window, —and the birds
May take or leave them, as they will.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
