ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 46
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 46
ВІДВАГА МАТЕРІ МОЄЇ
Відвага матері моєї
Пішла із нею на той світ:
З каменоломні однієї –
Лягла гранітом у граніт.
Від неї брошка золота
Лишилась, щоб вже я носила;
Й ношу у будні і в свята, –
Але про інше б попросила:
Чому б не залишить мені
Відвагу, що броні подібна;
Яка вже зайва у труні,
Але в житті – о, як потрібна!?
Edna St. Vincent Millay
The courage that my mother had
The courage that my mother had
Went with her, and is with her still:
Rock from New England quarried;
Now granite in a granite hill.
The golden brooch my mother wore
She left behind for me to wear;
I have no thing I treasure more:
Yet, it is something I could spare.
Oh, if instead she'd left to me
The thing she took into the grave!—
That courage like a rock, which she
Has no more need of, and I have.
МИЛОСТИНЯ
Як і раніш, нуртує серце,
Мов дім, де все у метушні;
Твоя ж любов – зими провісник:
Сніг за вікном і на вікні.
Ввімкнула світло, стіл накрила;
Від грубки струменить тепло;
Твоя ж любов – зими провісник:
Ліг іній на віконне скло.
Я знаю, як зима надходить; –
Марніє листя без тепла;
Твою любов я ледь відчула –
І квіти з двору в дім внесла.
Поллю їх, виставлю на світло,
Зірву сухий лист зі стебла;
Твоя ж любов – зими провісник:
Й ще чим би їм допомогла?
Раз горобців я чула сварку –
Не втихомиряться ніяк –
Й одного з них нагодувала –
Найслабшого із забіяк;
Й ще довго вслід йому дивилась…
Й сьогодні хліба накришу
У чашку, й виставлю за двері; –
Те в серці, що й раніш, ношу.
Твоя ж любов – зими провісник;
Останні крихти за вікно
Я кину; й чи склюють птахи їх,
Чи ні – мені вже все одно.
Edna St. Vincent Millay
Alms
My heart is what it was before,
A house where people come and go;
But it is winter with your love,
The sashes are beset with snow.
I light the lamp and lay the cloth,
I blow the coals to blaze again;
But it is winter with your love,
The frost is thick upon the pane..
I know a winter when it comes:
The leaves are listless on the boughs;
I watched your love a little while,
And brought my plants into the house.
I water them and turn them south,
I snap the dead brown from the stem;
But it is winter with your love,
I only tend and water them.
There was a time I stood and watched
The small, ill-natured sparrows' fray;
I loved the beggar that I fed,
I cared for what he had to say,
I stood and watched him out of sight:
Today I reach around the door
And set a bowl upon the step;
My heart is what it was before,
But it is winter with your love;
I scatter crumbs upon the sill,
And close the window, —and the birds
May take or leave them, as they will.
Відвага матері моєї
Пішла із нею на той світ:
З каменоломні однієї –
Лягла гранітом у граніт.
Від неї брошка золота
Лишилась, щоб вже я носила;
Й ношу у будні і в свята, –
Але про інше б попросила:
Чому б не залишить мені
Відвагу, що броні подібна;
Яка вже зайва у труні,
Але в житті – о, як потрібна!?
Edna St. Vincent Millay
The courage that my mother had
The courage that my mother had
Went with her, and is with her still:
Rock from New England quarried;
Now granite in a granite hill.
The golden brooch my mother wore
She left behind for me to wear;
I have no thing I treasure more:
Yet, it is something I could spare.
Oh, if instead she'd left to me
The thing she took into the grave!—
That courage like a rock, which she
Has no more need of, and I have.
МИЛОСТИНЯ
Як і раніш, нуртує серце,
Мов дім, де все у метушні;
Твоя ж любов – зими провісник:
Сніг за вікном і на вікні.
Ввімкнула світло, стіл накрила;
Від грубки струменить тепло;
Твоя ж любов – зими провісник:
Ліг іній на віконне скло.
Я знаю, як зима надходить; –
Марніє листя без тепла;
Твою любов я ледь відчула –
І квіти з двору в дім внесла.
Поллю їх, виставлю на світло,
Зірву сухий лист зі стебла;
Твоя ж любов – зими провісник:
Й ще чим би їм допомогла?
Раз горобців я чула сварку –
Не втихомиряться ніяк –
Й одного з них нагодувала –
Найслабшого із забіяк;
Й ще довго вслід йому дивилась…
Й сьогодні хліба накришу
У чашку, й виставлю за двері; –
Те в серці, що й раніш, ношу.
Твоя ж любов – зими провісник;
Останні крихти за вікно
Я кину; й чи склюють птахи їх,
Чи ні – мені вже все одно.
Edna St. Vincent Millay
Alms
My heart is what it was before,
A house where people come and go;
But it is winter with your love,
The sashes are beset with snow.
I light the lamp and lay the cloth,
I blow the coals to blaze again;
But it is winter with your love,
The frost is thick upon the pane..
I know a winter when it comes:
The leaves are listless on the boughs;
I watched your love a little while,
And brought my plants into the house.
I water them and turn them south,
I snap the dead brown from the stem;
But it is winter with your love,
I only tend and water them.
There was a time I stood and watched
The small, ill-natured sparrows' fray;
I loved the beggar that I fed,
I cared for what he had to say,
I stood and watched him out of sight:
Today I reach around the door
And set a bowl upon the step;
My heart is what it was before,
But it is winter with your love;
I scatter crumbs upon the sill,
And close the window, —and the birds
May take or leave them, as they will.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію