SOUVENIR

День чи два – й щораз дощі –
Я з тобою провела;
Щастя в них і радощі,
Про що мріять лиш могла.

Йшли, ледь киваючи друзям,
В паузі між дощів
Повз голе й мокре галуззя
Смородинових кущів.
Слів кілька – при смислу втраті –
Фраз, мовлених злорадно;
В своєму пальто картатім
Ступав ти не зовсім зграбно.

День чи два – й дощі одні,
Й гіркота в словах.
Чому ж ти в пам’яті мені –
Мов співочий птах?

Souvenir (франц.) – спомин

Edna St. Vincent Millay

Souvenir

Just a rainy day or two
In a windy tower,
That was all I had of you—
Saving half an hour.

Marred by greeting passing groups
In a cinder walk,
Near some naked blackberry hoops
Dim with purple chalk.
I remember three or four
Things you said in spite,
And an ugly coat you wore,
Plaided black and white.

Just a rainy day or two
And a bitter word.
Why do I remember you
As a singing bird?

ЯК ЮНА БУЛА І НАЇВНА

Як юна була і наївна, наперекір любові
Сказала я: нема вже тих, кому б у розмові
Довірила із мрій хоча б одну;
Чи на папері, вплівши в мереживо літер, -
Думок секретність, серця таїну; –
Бо їх ніхто й ніколи не верне.

Й о, жах! – підстерегли мене
І нагло обікрали сонце й вітер!

Edna St. Vincent Millay

Being Young And Green

Being Young and Green, I said in love's despite:
Never in the world will I to living wight
Give over, air my mind
To anyone,
Hang out its ancient secrets in the strong wind
To be shredded and faded—

Oh, me, invaded
And sacked by the wind and the sun!

ПОВЕРНЕННЯ

Земля своїх дітей не розуміє,
Що йдуть із міст від шуму й суєти,
Від їх стовпотворіння й веремії
В ліси її, щоб спокій віднайти.

Їй любі всі, що є на ній, створіння;
Звір чи людина – ранений знайде
В її обійсті захист і спасіння:
Сюди слід закривавлений веде.

Встає зарання, завчасу йде спати,
Щоб розпочати й завершити рік;
Їй ніколи у спомин поринати,
Й не зронить ні сльозинки з-під повік

За тим, хто тут, забувши лихоліття,
У так жаданім спокої приліг
На дні, чи на роки, чи й на століття,
І навіть свого ймення не зберіг;

Кому знайомі втрати, відчай, туга, –
Та до земних все ж долучився втіх,
На лист вільховий промінявши друга,
Хоча й не усвідомлює вже їх.

Edna St. Vincent Millay

The Return

Earth does not understand her child,
Who from the loud gregarious town
Returns, depleted and defiled,
To the still woods, to fling him down.

Earth cannot count the sons she bore:
The wounded lynx, the wounded man
Come trailing blood unto her door;
She shelters both as best she can.

But she is early up and out,
To trim the year or strip its bones;
She has no time to stand about
Talking of him in undertones

Who has no aim but to forget
Be left in peace, be lying thus
For days, for years, for centuries yet,
Unshaven and anonymous;

Who, marked for failure, dulled by grief,
Has traded in his wife and friend
For this warm ledge, this alder leaf:
Comfort that does not comprehend.