Про напівдружбу
Коли араб лежав на смертному одрі, він покликав свого сина до себе і запитав: «Скажи, сину, скільки друзів ти нажив за своє життя?» Син відповів: «Гадаю, що більше ніж сто.» Тоді батько сказав: «Філософ каже, що не слід хвалитися жодним другом, допоки він не доведе своєї дружби. Я багато літ прожив, та знайшов одного лиш, і то напів. Як це тобі так вдалося набути аж сотню друзів? Піди і перевір, хто з них є справжнім другом.» І син запитав: Як би ти порадив перевірити їх? Батько відповів: «Заколи теля, розріж його на шматки і поклади все це діло у мішок, так щоб він цілком просяк кров’ю. Прийшовши до друга, кажи: «Любий друже! Я вбив людину. Молю, закопай його і врятуй мене, адже жодна жива душа не запідозрить тебе у вбивстві.»
Син зробив все так, як йому наказав батько. Перший друг, до якого він прийшов, сказав: « Забирайся, поховання трупа – твій тягар. Якщо ти вчинив зло, то відчуй і наслідки. Від сьогоднішнього дня, ти непроханий гість у моєму домі.»
Так він обійшов усіх друзів, але результат був один і той самий. Тоді він повернувся до свого батька і розповів йому, що трапилось. На що батько мовив: « Один філософ казав: « Багато друзів можна налічити, допоки не буде в них потреби у час біди». Піди до мого напівдруга і перевір його.»
Син пішов до цього чоловіка і сказав йому те саме, що й раніше усім своїм друзям. Він сказав: «Заходь хутчіш у будинок, щоб сусіди нічого не запідозрили. Він відіслав кудись свою дружину та разом із слугами викопав похоронну яму. Коли син побачив, що все готово для поховання, він розповів йому всю правду та подякував. Тоді син розказав батькові все так, як було. На що батько відповів: «Про це так говорив один філософ: «Тільки справжній друг допомагає тобі, коли весь світ від тебе відвертається.»
Потім син запитав батька: « Чи мав ти нагоду знати таку людину, що мала справжнього друга?» Батько відповів : «Я не знав його особисто, але багато чув про нього. Тоді син попросив: « Розкажи мені про нього, може, і я колись здобуду такого друга. І батько повів.

Перший екземплум із збірки Петруса Альфонсі "Дісціпліна клерікаліс"