
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 14
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 14
СВЯТА ПРАВДА
Проповідують такі речі,
Що їх не витримують плечі.
ЕКОНОМІЯ РОЗУМУ
Думання завдає мук і болю,
Говоріння ж турбот не спричинить;
То ж дай язику повну волю,
А мозок нехай твій спочине.
ПОРНОГРАФІЧНИЙ ГРУК
Блукаючи в порнографії хащах,
Переконуюсь уже, мабуть, всоте,
Що з плотських утіх та найкраща,
Де пестиш тебе лишень, плоте.
УСЯ РІЗНИЦЯ
Громова і мінлива життя нашого злива,
Смерті ж ледь сіється мжичка-водиця,
Й така вона монотонна й тужлива –
І в цьому уся різниця.
Я СУМНІВАЮСЬ
Я сумніваюсь, чи всі т.з. факти,
Сумнівні для мене, сприймаєш так ти;
І сумніваюсь, чи є щось, крім містерії,
В усій цій небесній машинерії;
А також сумніви мої немалі,
Чи світ цей існує взагалі.
Але немає жодного вагання
Щодо власного мого існування.
ВИДИМІСТЬ ОНОВЛЕННЯ
Якщо виглядаєш оновленим
Кожного дня на світанку,
Ніби з тобою народжується
Світ увесь у цю мить; –
Життя твоє буде повнитись
Смислом новим щоранку.
Але що, окрім цього, ще
Ти зумієш у нім зробить?
ЖИВУЧИ МИТТЮ
Мить лови – вже визнання здобув
Цей девіз – ним керуються люди;
Для одних це момент, що вже був,
А для інших це мить, що лиш буде.
Та в минуле нема вороття
Навіть магу, не те що людині;
Й недосяжне також майбуття;
То ж для нас тільки та мить, що нині.
Й хоч коротка, щоб жити, ця мить,
Що майбутнє в минуле вертає,
Хто життя своє вміє цінить,
Сьогодення той вдячно вітає.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ КОЖНОМУ
Приємність відчув би,
Зухвальства б добавив,
Й себе від непевності
Цим би позбавив, –
Згадавши те все,
Що в житті не прогавив.
СЛУГА Й ХАЗЯЇН
Хто за вигоди всі прогресу
Буде сплачувати борги? –
Прикувавши слугу до себе,
І себе приковуєш до слуги.
То ж віднині одна у вас доля:
Долучаючись і до його таєн,
Сильнішим стаєш і спритнішим.
Але хто вже слуга й хто – хазяїн?
ДЗЕРКАЛО
Безпристрасне дзеркало, але чи вас це вдовольнить; –
Бо, дивлячись в нього, ніколи не вгадаєте,
Як виглядаєте ви у ту мить,
Коли й знати не хочеться, як виглядаєте.
Проповідують такі речі,
Що їх не витримують плечі.
ЕКОНОМІЯ РОЗУМУ
Думання завдає мук і болю,
Говоріння ж турбот не спричинить;
То ж дай язику повну волю,
А мозок нехай твій спочине.
ПОРНОГРАФІЧНИЙ ГРУК
Блукаючи в порнографії хащах,
Переконуюсь уже, мабуть, всоте,
Що з плотських утіх та найкраща,
Де пестиш тебе лишень, плоте.
УСЯ РІЗНИЦЯ
Громова і мінлива життя нашого злива,
Смерті ж ледь сіється мжичка-водиця,
Й така вона монотонна й тужлива –
І в цьому уся різниця.
Я СУМНІВАЮСЬ
Я сумніваюсь, чи всі т.з. факти,
Сумнівні для мене, сприймаєш так ти;
І сумніваюсь, чи є щось, крім містерії,
В усій цій небесній машинерії;
А також сумніви мої немалі,
Чи світ цей існує взагалі.
Але немає жодного вагання
Щодо власного мого існування.
ВИДИМІСТЬ ОНОВЛЕННЯ
Якщо виглядаєш оновленим
Кожного дня на світанку,
Ніби з тобою народжується
Світ увесь у цю мить; –
Життя твоє буде повнитись
Смислом новим щоранку.
Але що, окрім цього, ще
Ти зумієш у нім зробить?
ЖИВУЧИ МИТТЮ
Мить лови – вже визнання здобув
Цей девіз – ним керуються люди;
Для одних це момент, що вже був,
А для інших це мить, що лиш буде.
Та в минуле нема вороття
Навіть магу, не те що людині;
Й недосяжне також майбуття;
То ж для нас тільки та мить, що нині.
Й хоч коротка, щоб жити, ця мить,
Що майбутнє в минуле вертає,
Хто життя своє вміє цінить,
Сьогодення той вдячно вітає.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ КОЖНОМУ
Приємність відчув би,
Зухвальства б добавив,
Й себе від непевності
Цим би позбавив, –
Згадавши те все,
Що в житті не прогавив.
СЛУГА Й ХАЗЯЇН
Хто за вигоди всі прогресу
Буде сплачувати борги? –
Прикувавши слугу до себе,
І себе приковуєш до слуги.
То ж віднині одна у вас доля:
Долучаючись і до його таєн,
Сильнішим стаєш і спритнішим.
Але хто вже слуга й хто – хазяїн?
ДЗЕРКАЛО
Безпристрасне дзеркало, але чи вас це вдовольнить; –
Бо, дивлячись в нього, ніколи не вгадаєте,
Як виглядаєте ви у ту мить,
Коли й знати не хочеться, як виглядаєте.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію