Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 14
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 14
СВЯТА ПРАВДА
Проповідують такі речі,
Що їх не витримують плечі.
ЕКОНОМІЯ РОЗУМУ
Думання завдає мук і болю,
Говоріння ж турбот не спричинить;
То ж дай язику повну волю,
А мозок нехай твій спочине.
ПОРНОГРАФІЧНИЙ ГРУК
Блукаючи в порнографії хащах,
Переконуюсь уже, мабуть, всоте,
Що з плотських утіх та найкраща,
Де пестиш тебе лишень, плоте.
УСЯ РІЗНИЦЯ
Громова і мінлива життя нашого злива,
Смерті ж ледь сіється мжичка-водиця,
Й така вона монотонна й тужлива –
І в цьому уся різниця.
Я СУМНІВАЮСЬ
Я сумніваюсь, чи всі т.з. факти,
Сумнівні для мене, сприймаєш так ти;
І сумніваюсь, чи є щось, крім містерії,
В усій цій небесній машинерії;
А також сумніви мої немалі,
Чи світ цей існує взагалі.
Але немає жодного вагання
Щодо власного мого існування.
ВИДИМІСТЬ ОНОВЛЕННЯ
Якщо виглядаєш оновленим
Кожного дня на світанку,
Ніби з тобою народжується
Світ увесь у цю мить; –
Життя твоє буде повнитись
Смислом новим щоранку.
Але що, окрім цього, ще
Ти зумієш у нім зробить?
ЖИВУЧИ МИТТЮ
Мить лови – вже визнання здобув
Цей девіз – ним керуються люди;
Для одних це момент, що вже був,
А для інших це мить, що лиш буде.
Та в минуле нема вороття
Навіть магу, не те що людині;
Й недосяжне також майбуття;
То ж для нас тільки та мить, що нині.
Й хоч коротка, щоб жити, ця мить,
Що майбутнє в минуле вертає,
Хто життя своє вміє цінить,
Сьогодення той вдячно вітає.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ КОЖНОМУ
Приємність відчув би,
Зухвальства б добавив,
Й себе від непевності
Цим би позбавив, –
Згадавши те все,
Що в житті не прогавив.
СЛУГА Й ХАЗЯЇН
Хто за вигоди всі прогресу
Буде сплачувати борги? –
Прикувавши слугу до себе,
І себе приковуєш до слуги.
То ж віднині одна у вас доля:
Долучаючись і до його таєн,
Сильнішим стаєш і спритнішим.
Але хто вже слуга й хто – хазяїн?
ДЗЕРКАЛО
Безпристрасне дзеркало, але чи вас це вдовольнить; –
Бо, дивлячись в нього, ніколи не вгадаєте,
Як виглядаєте ви у ту мить,
Коли й знати не хочеться, як виглядаєте.
Проповідують такі речі,
Що їх не витримують плечі.
ЕКОНОМІЯ РОЗУМУ
Думання завдає мук і болю,
Говоріння ж турбот не спричинить;
То ж дай язику повну волю,
А мозок нехай твій спочине.
ПОРНОГРАФІЧНИЙ ГРУК
Блукаючи в порнографії хащах,
Переконуюсь уже, мабуть, всоте,
Що з плотських утіх та найкраща,
Де пестиш тебе лишень, плоте.
УСЯ РІЗНИЦЯ
Громова і мінлива життя нашого злива,
Смерті ж ледь сіється мжичка-водиця,
Й така вона монотонна й тужлива –
І в цьому уся різниця.
Я СУМНІВАЮСЬ
Я сумніваюсь, чи всі т.з. факти,
Сумнівні для мене, сприймаєш так ти;
І сумніваюсь, чи є щось, крім містерії,
В усій цій небесній машинерії;
А також сумніви мої немалі,
Чи світ цей існує взагалі.
Але немає жодного вагання
Щодо власного мого існування.
ВИДИМІСТЬ ОНОВЛЕННЯ
Якщо виглядаєш оновленим
Кожного дня на світанку,
Ніби з тобою народжується
Світ увесь у цю мить; –
Життя твоє буде повнитись
Смислом новим щоранку.
Але що, окрім цього, ще
Ти зумієш у нім зробить?
ЖИВУЧИ МИТТЮ
Мить лови – вже визнання здобув
Цей девіз – ним керуються люди;
Для одних це момент, що вже був,
А для інших це мить, що лиш буде.
Та в минуле нема вороття
Навіть магу, не те що людині;
Й недосяжне також майбуття;
То ж для нас тільки та мить, що нині.
Й хоч коротка, щоб жити, ця мить,
Що майбутнє в минуле вертає,
Хто життя своє вміє цінить,
Сьогодення той вдячно вітає.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ КОЖНОМУ
Приємність відчув би,
Зухвальства б добавив,
Й себе від непевності
Цим би позбавив, –
Згадавши те все,
Що в житті не прогавив.
СЛУГА Й ХАЗЯЇН
Хто за вигоди всі прогресу
Буде сплачувати борги? –
Прикувавши слугу до себе,
І себе приковуєш до слуги.
То ж віднині одна у вас доля:
Долучаючись і до його таєн,
Сильнішим стаєш і спритнішим.
Але хто вже слуга й хто – хазяїн?
ДЗЕРКАЛО
Безпристрасне дзеркало, але чи вас це вдовольнить; –
Бо, дивлячись в нього, ніколи не вгадаєте,
Як виглядаєте ви у ту мить,
Коли й знати не хочеться, як виглядаєте.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
