
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 15
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 15
ГРУК ПРО ЧЕРВОНУ РОЗУ
Подарував коханій розу, що пурпуром буяла,
Й всю ніч біля її постелі вона, розпашіла, стояла;
Та опав один пелюсток, другий, а потім і увесь вінчик –
Й віри її у цвітіння згас останній промінчик.
ОСТАННІ ЗУСИЛЛЯ
(Глобальний грук)
Якщо хочемо завжди в мирі
І злагоді з іншими жити,
Треба спочатку в інших довіри
Добитись, а потім – ще й заслужити.
СВОБОДА
В чім свобода? – В тім, що робим
Тільки те, що до вподоби.
Так вважаєм; але, схоже,
Любе те лиш нам, що можем.
ПОРОШИНКА У ВЛАСНОМУ ОЦІ
Якщо свої власні вади
Ми в інших помічаєм,
То навіть дружби ради
Вже їх не вибачаєм.
СЛАБКІСТЬ ЗАВДЯКИ СИЛІ
Відстоює фанатик точку зору
Настирно так, що сумніватися впору.
НА ПРВОДЖЕННЯ ЧАСУ
Час безперервно плине,
Й порушення лиш єдине:
Що спроби його означить
Не завжди бувають успішні; –
Дробити його – в намаганні,
Як і в настирнім бажанні
Дізнатись, чи нам його стачить, –
До того ж іще й поспішні.
ГРОМАДСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ
Чарлі Чапліну
З колодязя, що з нього пили ми,
Води і краплі не купиш за п’ятак;
Що ти думав, те й думать могли ми,
Та ніхто ще не осмислив це так.
ДОРОЖНІ НЕВІГЛАСИ
Чи вивчить Правила руху не було змоги?
Та більшість людей зневажають їх прямо
І мчать із вітерцем серединою дороги,
Хоч і бачать, що навстріч їм я роблю те саме.
ПЕРЕБОРЩУВАЧІ
Істина захована за аргументів тином,
До неї приходять через довгі дебати;
То ж не вірте фанатикам із їх почином,
Що істину лиш одну можна сформулювати:
Істина влаштована таким чином,
Що не можна її бозна-як деформувати.
ОВВА!
Що злюки – це злюки,
Підтверджується віками;
Все ж декого ці віки
Увінчували вінками.
Але не треба й науки,
Й помічено це не нами,
Що і т.з. добряки –
Теж такі самі.
ПЕДАГОГІЧНИЙ ГРУК
Як жарт лишень жартом сприймаєш,
Й серйозне – лишень як серйозність; –
Між ними межу цим знімаєш,
Впадаючи сам у курйозність.
ГІГІЄНА
(грук не без натяку на двопартійну систему)
Із чистотою вам не буде заморочки –
Щоб одяг, як брудний вже, прався, сох –
Якщо у вас є для вдягання дві сорочки
Й ви завжди вибираєте чистішу з двох.
ТЕХНІКА
Щоб техніку піднять на висоту,
Потрібно надзвичайну простоту
Заумним винахідництвом здобрити,
Щоб показать, як важко це зробити.
ПОЛІМАНІЯ
Доля на віражі крутому
Злила в один кілька віків,
Поєднавши в мені одному
П’ятеро моїх двійників.
То ж на пісню, а не ехо підголоску
Сподіватись мені дарма,
Якщо навіть думки в моїм мозку
Мусуються вже п’ятьма.
РУКА ДОПОМОГИ
(Добросусідський грук)
Щось треба робити – ми знаєм –
Для спільного блага, в кого
Й найменша є змога:
То ж кожен із нас відмітає
Сміття від порога свого
До сусідського порога.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Ці милі запрошення,
Такі любі очам,
Що їх від милих людей
Не вдалось уникнуть нікому, –
Це повістки для тих,
Хто собі надокучає сам,
Зібратися разом
І надокучувати ще одному.
КОМПЛЕКСУЮЧИЙ ЮНАК
Не дивно, що хлопець
Дійшов аж до глузду втрати
Від сумнівів, туги,
Зневіри, розпуки:
Як же нестерпно це –
Так горювати,
Тим більш, як для цього
Нема вже й спонуки.
Подарував коханій розу, що пурпуром буяла,
Й всю ніч біля її постелі вона, розпашіла, стояла;
Та опав один пелюсток, другий, а потім і увесь вінчик –
Й віри її у цвітіння згас останній промінчик.
ОСТАННІ ЗУСИЛЛЯ
(Глобальний грук)
Якщо хочемо завжди в мирі
І злагоді з іншими жити,
Треба спочатку в інших довіри
Добитись, а потім – ще й заслужити.
СВОБОДА
В чім свобода? – В тім, що робим
Тільки те, що до вподоби.
Так вважаєм; але, схоже,
Любе те лиш нам, що можем.
ПОРОШИНКА У ВЛАСНОМУ ОЦІ
Якщо свої власні вади
Ми в інших помічаєм,
То навіть дружби ради
Вже їх не вибачаєм.
СЛАБКІСТЬ ЗАВДЯКИ СИЛІ
Відстоює фанатик точку зору
Настирно так, що сумніватися впору.
НА ПРВОДЖЕННЯ ЧАСУ
Час безперервно плине,
Й порушення лиш єдине:
Що спроби його означить
Не завжди бувають успішні; –
Дробити його – в намаганні,
Як і в настирнім бажанні
Дізнатись, чи нам його стачить, –
До того ж іще й поспішні.
ГРОМАДСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ
Чарлі Чапліну
З колодязя, що з нього пили ми,
Води і краплі не купиш за п’ятак;
Що ти думав, те й думать могли ми,
Та ніхто ще не осмислив це так.
ДОРОЖНІ НЕВІГЛАСИ
Чи вивчить Правила руху не було змоги?
Та більшість людей зневажають їх прямо
І мчать із вітерцем серединою дороги,
Хоч і бачать, що навстріч їм я роблю те саме.
ПЕРЕБОРЩУВАЧІ
Істина захована за аргументів тином,
До неї приходять через довгі дебати;
То ж не вірте фанатикам із їх почином,
Що істину лиш одну можна сформулювати:
Істина влаштована таким чином,
Що не можна її бозна-як деформувати.
ОВВА!
Що злюки – це злюки,
Підтверджується віками;
Все ж декого ці віки
Увінчували вінками.
Але не треба й науки,
Й помічено це не нами,
Що і т.з. добряки –
Теж такі самі.
ПЕДАГОГІЧНИЙ ГРУК
Як жарт лишень жартом сприймаєш,
Й серйозне – лишень як серйозність; –
Між ними межу цим знімаєш,
Впадаючи сам у курйозність.
ГІГІЄНА
(грук не без натяку на двопартійну систему)
Із чистотою вам не буде заморочки –
Щоб одяг, як брудний вже, прався, сох –
Якщо у вас є для вдягання дві сорочки
Й ви завжди вибираєте чистішу з двох.
ТЕХНІКА
Щоб техніку піднять на висоту,
Потрібно надзвичайну простоту
Заумним винахідництвом здобрити,
Щоб показать, як важко це зробити.
ПОЛІМАНІЯ
Доля на віражі крутому
Злила в один кілька віків,
Поєднавши в мені одному
П’ятеро моїх двійників.
То ж на пісню, а не ехо підголоску
Сподіватись мені дарма,
Якщо навіть думки в моїм мозку
Мусуються вже п’ятьма.
РУКА ДОПОМОГИ
(Добросусідський грук)
Щось треба робити – ми знаєм –
Для спільного блага, в кого
Й найменша є змога:
То ж кожен із нас відмітає
Сміття від порога свого
До сусідського порога.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Ці милі запрошення,
Такі любі очам,
Що їх від милих людей
Не вдалось уникнуть нікому, –
Це повістки для тих,
Хто собі надокучає сам,
Зібратися разом
І надокучувати ще одному.
КОМПЛЕКСУЮЧИЙ ЮНАК
Не дивно, що хлопець
Дійшов аж до глузду втрати
Від сумнівів, туги,
Зневіри, розпуки:
Як же нестерпно це –
Так горювати,
Тим більш, як для цього
Нема вже й спонуки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію