ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Піта Хейна

 Піт Хейн Груки 15
ГРУК ПРО ЧЕРВОНУ РОЗУ

Подарував коханій розу, що пурпуром буяла,
Й всю ніч біля її постелі вона, розпашіла, стояла;
Та опав один пелюсток, другий, а потім і увесь вінчик –
Й віри її у цвітіння згас останній промінчик.

ОСТАННІ ЗУСИЛЛЯ
(Глобальний грук)

Якщо хочемо завжди в мирі
І злагоді з іншими жити,
Треба спочатку в інших довіри
Добитись, а потім – ще й заслужити.

СВОБОДА

В чім свобода? – В тім, що робим
Тільки те, що до вподоби.
Так вважаєм; але, схоже,
Любе те лиш нам, що можем.

ПОРОШИНКА У ВЛАСНОМУ ОЦІ

Якщо свої власні вади
Ми в інших помічаєм,
То навіть дружби ради
Вже їх не вибачаєм.

СЛАБКІСТЬ ЗАВДЯКИ СИЛІ

Відстоює фанатик точку зору
Настирно так, що сумніватися впору.

НА ПРВОДЖЕННЯ ЧАСУ

Час безперервно плине,
Й порушення лиш єдине:
Що спроби його означить
Не завжди бувають успішні; –
Дробити його – в намаганні,
Як і в настирнім бажанні
Дізнатись, чи нам його стачить, –
До того ж іще й поспішні.

ГРОМАДСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ

Чарлі Чапліну

З колодязя, що з нього пили ми,
Води і краплі не купиш за п’ятак;
Що ти думав, те й думать могли ми,
Та ніхто ще не осмислив це так.

ДОРОЖНІ НЕВІГЛАСИ

Чи вивчить Правила руху не було змоги?
Та більшість людей зневажають їх прямо
І мчать із вітерцем серединою дороги,
Хоч і бачать, що навстріч їм я роблю те саме.

ПЕРЕБОРЩУВАЧІ

Істина захована за аргументів тином,
До неї приходять через довгі дебати;
То ж не вірте фанатикам із їх почином,
Що істину лиш одну можна сформулювати:
Істина влаштована таким чином,
Що не можна її бозна-як деформувати.

ОВВА!

Що злюки – це злюки,
Підтверджується віками;
Все ж декого ці віки
Увінчували вінками.
Але не треба й науки,
Й помічено це не нами,
Що і т.з. добряки –
Теж такі самі.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ГРУК

Як жарт лишень жартом сприймаєш,
Й серйозне – лишень як серйозність; –
Між ними межу цим знімаєш,
Впадаючи сам у курйозність.

ГІГІЄНА
(грук не без натяку на двопартійну систему)

Із чистотою вам не буде заморочки –
Щоб одяг, як брудний вже, прався, сох –
Якщо у вас є для вдягання дві сорочки
Й ви завжди вибираєте чистішу з двох.

ТЕХНІКА

Щоб техніку піднять на висоту,
Потрібно надзвичайну простоту
Заумним винахідництвом здобрити,
Щоб показать, як важко це зробити.

ПОЛІМАНІЯ

Доля на віражі крутому
Злила в один кілька віків,
Поєднавши в мені одному
П’ятеро моїх двійників.
То ж на пісню, а не ехо підголоску
Сподіватись мені дарма,
Якщо навіть думки в моїм мозку
Мусуються вже п’ятьма.

РУКА ДОПОМОГИ
(Добросусідський грук)

Щось треба робити – ми знаєм –
Для спільного блага, в кого
Й найменша є змога:
То ж кожен із нас відмітає
Сміття від порога свого
До сусідського порога.

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Ці милі запрошення,
Такі любі очам,
Що їх від милих людей
Не вдалось уникнуть нікому, –
Це повістки для тих,
Хто собі надокучає сам,
Зібратися разом
І надокучувати ще одному.

КОМПЛЕКСУЮЧИЙ ЮНАК

Не дивно, що хлопець
Дійшов аж до глузду втрати
Від сумнівів, туги,
Зневіри, розпуки:
Як же нестерпно це –
Так горювати,
Тим більш, як для цього
Нема вже й спонуки.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-02-06 07:34:05
Переглядів сторінки твору 1111
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній