Пострадянський - це вирок. Це означає, що ти зупинився десь на периферії історії, і стояв там, поки світ продовжував крутитися навколо сонця. Це означає, що ти залишився ні з чим після вальяжного ходу в абанк. Але ще гірше те, що "пострадянський" є вироком далеко не для кожного. Ще гірше те, що хтось змирився з цим клеймом, і рушив вперед, перетворившись на "європейський". І найгірше те, що ти все ще стоїш осторонь. Ти так і не зрушив вперед, продовживши ховатися у периферіях, навіть не радянським, а всього лиш його привидом. Ми звикли до цієї пасивності, звикли то того, що все було незмінним на протязі довгого часу, тож змінити нічого не хочемо. Ми могли б бути кращими, дійсно могли. Але ми не стаємо, бо далеко не кожен усвідомлює, що для того, щоб сісти на нового стільця потрібно встати зі старого. Тож може пора відірвати дупу від стільця і взятися за роботу?
2016