Тьмяніють вивіски затерті,
наприклад “Супер-Шаурма”;
іде раптовий свідок смерті,
неначе іншого нема;

крокує станцією свідок,
звертаючи наприкінці
туди, де незворотній видих
продовжується у руці

різкого фельдшера-примари
і вибиває стетоскоп
із пальців, позаяк не має
ніяких додаткових спроб

від пуповини відірватись
і усамітнитися десь
між термосів і прибиральниць
або у світлі перехресть

колійних і лотків торгових
навколо ринку Оболонь
переродитися у подих
чи радше у тепло долонь,

а свідок бачить його матір,
її пологи навісні;

лежить жетон у автоматі,
немовби зерно в борозні;
свого очікують машини,
похрипуючи, як воли;
висотується мурашине
письмо з тунельної імли,
єдиним із вагомих свідчень
лягає на вагонний слід,

хоча геометрично вище
від станцій і народжень від

заходить свідок на зупинку
в недопалках і у росі:
маршрутки жовтої не видко,
тому невиспані таксі

горнутимуться до таксиста
отарою німих овець,
відколи упаде пречиста
зоря йому за комірець.

Січень-Лютий 2016