ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
2026.07.27
10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
2026.07.27
08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Проза
Піонерський спомин. Психологічне
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піонерський спомин. Психологічне
Що б це Вам розказати до ночі таке, щоб трохи "зачепило"?
О!
Розкажу вам, любі друзі, піонерську казочку з витончено-психологічним підтекстом і недописаною кінцівкою...
Весна буяє. Третій клас (ай, клас!..) І- неухильно, мов цунамі, наближається найголовніше весняне свято, що бува лиш раз в житті- прийом у піонери.
Ну як же ж хочеться... Аякже... Омріяно ж... З галстуком... Наче дорослі... Це ж не жовтеня вам якесь жовтороте, це ж ПІОНЕР, це звучить гордо!!!
Час прийшов. Збори. Не в класі, а в піонерській кімнаті, під наглядом "старших товаришів", вчителя, завуча... Всі тріпочуть. Бо...
Йде голосування. Кого приймати, кого ні... І от... починається. Називають ім"я... І раптом дівочий лемент- той матюкається! Той за косу смикнув! Той ще щось (мало не згвалтував звісно... Ну, "мало"- не рахується))) А головне- нерозуміння... Ну як же ж? Ось тільки-но разом за партою сиділи, цукерками ділились, чорнилами, мов кров"ю, від ручки до ручки... І от... Чи це "стукачество" з юних літ в людині закладене?..
По факту я таки пройшов з горем пополам, а хлопців 6-7 (самих хлопців, замітьте) ні... Бо- НЕДОСТОЙНІ Ж!!!
Ну, а далі ніч перед прийомом, завчення Святої Піонерської Клятви...
І от- прийом! Збулася мрія світла! Лишень уявіть... Весна. Київ. Музей Леніна, старий ще, де Будинок Вчителя зараз... Доречі, надихає сама атмосфера, історичні експонати, просто цікаво... Дитина ж. Де ще таке побачиш?.. Аж серце тріпоче...
Яка гордість за себе! Бо- ДОСТОЇН!!! Вишикувана шеренга, красива піонерська форма (галстук півночі гладив, а тоді під подушку поклав і спав із ним), новісінькі білі сорочки і сандалі, сині шорти... Старші піонери "посвятили", клятву вислухали, галстуки пов"язали... Ні, от що не кажи, а вміли, вміли "джага-джага" комуняки видати, туману в дитячі голови навести)))
Щастя коротше... Повне щастя. Бо- ДОСТОЙНІ Ж, ДОСТОЙНІ!!! Як ми тоді по вулиці йшли... НАЙКРАЩІ...
А далі що? Правильно. Має ж бути 100% охоплення))) То ж за кілька днів усіх отих нещасних, що їх так жорстоко зганьбили, записавши в ізгої, вишукали в спортзалі мало не в спортивних костюмах з висячими коліньми і драних кедах, і всіх до одного прийняли до Організації)))
От чесно кажу, змішані відчуття були... Чому- самі здогадайтеся. Як Вам моя казочка до ночі???
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022000863
О!
Розкажу вам, любі друзі, піонерську казочку з витончено-психологічним підтекстом і недописаною кінцівкою...
Весна буяє. Третій клас (ай, клас!..) І- неухильно, мов цунамі, наближається найголовніше весняне свято, що бува лиш раз в житті- прийом у піонери.
Ну як же ж хочеться... Аякже... Омріяно ж... З галстуком... Наче дорослі... Це ж не жовтеня вам якесь жовтороте, це ж ПІОНЕР, це звучить гордо!!!
Час прийшов. Збори. Не в класі, а в піонерській кімнаті, під наглядом "старших товаришів", вчителя, завуча... Всі тріпочуть. Бо...
Йде голосування. Кого приймати, кого ні... І от... починається. Називають ім"я... І раптом дівочий лемент- той матюкається! Той за косу смикнув! Той ще щось (мало не згвалтував звісно... Ну, "мало"- не рахується))) А головне- нерозуміння... Ну як же ж? Ось тільки-но разом за партою сиділи, цукерками ділились, чорнилами, мов кров"ю, від ручки до ручки... І от... Чи це "стукачество" з юних літ в людині закладене?..
По факту я таки пройшов з горем пополам, а хлопців 6-7 (самих хлопців, замітьте) ні... Бо- НЕДОСТОЙНІ Ж!!!
Ну, а далі ніч перед прийомом, завчення Святої Піонерської Клятви...
І от- прийом! Збулася мрія світла! Лишень уявіть... Весна. Київ. Музей Леніна, старий ще, де Будинок Вчителя зараз... Доречі, надихає сама атмосфера, історичні експонати, просто цікаво... Дитина ж. Де ще таке побачиш?.. Аж серце тріпоче...
Яка гордість за себе! Бо- ДОСТОЇН!!! Вишикувана шеренга, красива піонерська форма (галстук півночі гладив, а тоді під подушку поклав і спав із ним), новісінькі білі сорочки і сандалі, сині шорти... Старші піонери "посвятили", клятву вислухали, галстуки пов"язали... Ні, от що не кажи, а вміли, вміли "джага-джага" комуняки видати, туману в дитячі голови навести)))
Щастя коротше... Повне щастя. Бо- ДОСТОЙНІ Ж, ДОСТОЙНІ!!! Як ми тоді по вулиці йшли... НАЙКРАЩІ...
А далі що? Правильно. Має ж бути 100% охоплення))) То ж за кілька днів усіх отих нещасних, що їх так жорстоко зганьбили, записавши в ізгої, вишукали в спортзалі мало не в спортивних костюмах з висячими коліньми і драних кедах, і всіх до одного прийняли до Організації)))
От чесно кажу, змішані відчуття були... Чому- самі здогадайтеся. Як Вам моя казочка до ночі???
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022000863
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1162 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1162 seconds