Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.30
12:40
Повзуть до берега пустого
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.
В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.
В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі
2026.10.30
11:17
Данський актор Ніколай Костер-Вальдау, відомий за роллю Джеймі Ланністера у культовому серіалі «Гра престолів», приїхав до Києва у статусі посла доброї волі Програми розвитку ООН, щоб привернути увагу світу до наслідків війни та підтримки України у цей ва
2026.10.30
06:00
Поблякле світання з холодним дощем
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
2026.10.29
23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
2026.10.29
21:34
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка
Агов, люде, що такі сумні?
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка
Агов, люде, що такі сумні?
2026.10.29
20:46
Онук у дідуся спитав,
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
2026.10.29
20:09
Я не хочу писати вже вірші.
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
2026.10.29
17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
2026.10.29
15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
2026.10.29
11:18
Нині кобзи, знову гучно, —
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
2026.10.29
07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
2026.10.28
23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
2026.10.28
19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
2026.10.28
17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
2026.10.28
13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Швед /
Публіцистика
Спалити себе за Україну
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спалити себе за Україну
У 2014-му українці палили шини. А в радянські часи на знак протесту патріоту довелося спалити себе. Цього дня на могилі Шевченка загинув Олекса Гірник.
«Каневом лютувала хуртовина. Звечора жевріючий небокрай облягли попелясті хмаровища, з-за Дніпра студено налетів північний вітер-москаль, погнавши пелехаті підхмарки, і сипонув колючий сніговій» – це початок документальної повісті Михайла Іщенка «На знак протесту спалився» і водночас – початок цілої історії про страшний вчинок патріота з Калуша.
21 січня. Саме цього дня, в далекому 1978-му, на Чернечій горі біля Канева на знак протесту проти колоніального статусу України вчинив самоспалення Олекса Гірник.
У 30-х роках рядовий польського війська Гірник заявив, що мріє змінити конфедератку на мазепинку, за це був заарештований і засуджений трибуналом до 5 років ув’язнення. Під час розподілу Польщі утік із в’язниці і повернувся на Львівщину. У Стрию його заарештували удруге, тепер уже НКВД, і за звинуваченням у зраді Батьківщини засудили до 8 років ув’язнення. Після звільнення жив у Калуші. Однак прагнення до справедливості в Олекси залишилося. У 65-річному віці він вирішує вчинити самоспалення на знак протесту проти русифікації. Свій вчинок він приурочив до 60-х роковин проголошення самостійності України Центральною Радою. Місце обрав символічне – могилу Кобзаря. Але все сталося раніше, ніж він планував – за день до знаменної дати.
Готувався довго і ретельно – з собою приніс тисячу власноруч написаних листівок. Одна з них: «Протест проти російської окупації на Україні!», «Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі», – писав у них.
…Таким Олекса Гірник постає у спогадах, документальних свідченнях, книгах. Ще раз зрозуміти наскільки вагомим і значимим був його вчинок мені довелося в березні 2014-го.
Ще ніколи в шевченківські дні на Чернечій горі не було так вільно. За багато років здалося, що вперше люди з`їхалися туди з усіх куточків країни, щоб нарешті сказати Тарасу: ми вже ніколи не здамося. Серед гостей Канівщини того дня особливо запам`яталася делегація із Західної України. Як завжди – щирі, безпосередні люди, які, між тим, свято бережуть свою історію та своїх героїв. Навіть діти з тих країв стають серйозними, коли мова заходить про борців за незалежність рідного краю. Із собою вони привезли «бандерівську» гармату, символічно направили в бік Москви…
Тут, на Тарасовій горі, учасники делегації згадували своїх видатних земляків, серед них – і Олексу Гірника, родом із Калуша. Слухаєш розповідь, і розумієш, що в книгах такого не пишуть. Вражає, як ті, хто взяв слово, розповідають і знають все до дрібниць: спочатку він кілька разів обійшов гору, розкидав листівки, за кілька кроків від оглядового майданчика зупинився…ось тут він себе підпалив, а там вдарив у груди ножем.
У такий момент спадає на думку, яким насправді героїчним і мужнім був вчинок цієї людини. Комуністична влада намагалася нищити тих, хто хоч якось намагався пробудити свідомість нації. Вчинок Олекси Гірника – ще один приклад незламності і нескоримості нації. Як би тодішня влада не намагалися приховати істинну причину його загибелі, поширюючи чутки про те, що чоловік був психічно хворим, «а може просто п`яничкою», його листівки не тільки бачили, але й переписували і передавали іншим. Збереглася пам`ять про героїчний вчинок українця і понині.
Мабуть, доти й існуватиме Україна, поки є люди, готові віддати за неї найдорожче…
2016
«Каневом лютувала хуртовина. Звечора жевріючий небокрай облягли попелясті хмаровища, з-за Дніпра студено налетів північний вітер-москаль, погнавши пелехаті підхмарки, і сипонув колючий сніговій» – це початок документальної повісті Михайла Іщенка «На знак протесту спалився» і водночас – початок цілої історії про страшний вчинок патріота з Калуша.
21 січня. Саме цього дня, в далекому 1978-му, на Чернечій горі біля Канева на знак протесту проти колоніального статусу України вчинив самоспалення Олекса Гірник.
У 30-х роках рядовий польського війська Гірник заявив, що мріє змінити конфедератку на мазепинку, за це був заарештований і засуджений трибуналом до 5 років ув’язнення. Під час розподілу Польщі утік із в’язниці і повернувся на Львівщину. У Стрию його заарештували удруге, тепер уже НКВД, і за звинуваченням у зраді Батьківщини засудили до 8 років ув’язнення. Після звільнення жив у Калуші. Однак прагнення до справедливості в Олекси залишилося. У 65-річному віці він вирішує вчинити самоспалення на знак протесту проти русифікації. Свій вчинок він приурочив до 60-х роковин проголошення самостійності України Центральною Радою. Місце обрав символічне – могилу Кобзаря. Але все сталося раніше, ніж він планував – за день до знаменної дати.
Готувався довго і ретельно – з собою приніс тисячу власноруч написаних листівок. Одна з них: «Протест проти російської окупації на Україні!», «Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі», – писав у них.
…Таким Олекса Гірник постає у спогадах, документальних свідченнях, книгах. Ще раз зрозуміти наскільки вагомим і значимим був його вчинок мені довелося в березні 2014-го.
Ще ніколи в шевченківські дні на Чернечій горі не було так вільно. За багато років здалося, що вперше люди з`їхалися туди з усіх куточків країни, щоб нарешті сказати Тарасу: ми вже ніколи не здамося. Серед гостей Канівщини того дня особливо запам`яталася делегація із Західної України. Як завжди – щирі, безпосередні люди, які, між тим, свято бережуть свою історію та своїх героїв. Навіть діти з тих країв стають серйозними, коли мова заходить про борців за незалежність рідного краю. Із собою вони привезли «бандерівську» гармату, символічно направили в бік Москви…
Тут, на Тарасовій горі, учасники делегації згадували своїх видатних земляків, серед них – і Олексу Гірника, родом із Калуша. Слухаєш розповідь, і розумієш, що в книгах такого не пишуть. Вражає, як ті, хто взяв слово, розповідають і знають все до дрібниць: спочатку він кілька разів обійшов гору, розкидав листівки, за кілька кроків від оглядового майданчика зупинився…ось тут він себе підпалив, а там вдарив у груди ножем.
У такий момент спадає на думку, яким насправді героїчним і мужнім був вчинок цієї людини. Комуністична влада намагалася нищити тих, хто хоч якось намагався пробудити свідомість нації. Вчинок Олекси Гірника – ще один приклад незламності і нескоримості нації. Як би тодішня влада не намагалися приховати істинну причину його загибелі, поширюючи чутки про те, що чоловік був психічно хворим, «а може просто п`яничкою», його листівки не тільки бачили, але й переписували і передавали іншим. Збереглася пам`ять про героїчний вчинок українця і понині.
Мабуть, доти й існуватиме Україна, поки є люди, готові віддати за неї найдорожче…
2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
