ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Швед /
Публіцистика
Спалити себе за Україну
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спалити себе за Україну
У 2014-му українці палили шини. А в радянські часи на знак протесту патріоту довелося спалити себе. Цього дня на могилі Шевченка загинув Олекса Гірник.
«Каневом лютувала хуртовина. Звечора жевріючий небокрай облягли попелясті хмаровища, з-за Дніпра студено налетів північний вітер-москаль, погнавши пелехаті підхмарки, і сипонув колючий сніговій» – це початок документальної повісті Михайла Іщенка «На знак протесту спалився» і водночас – початок цілої історії про страшний вчинок патріота з Калуша.
21 січня. Саме цього дня, в далекому 1978-му, на Чернечій горі біля Канева на знак протесту проти колоніального статусу України вчинив самоспалення Олекса Гірник.
У 30-х роках рядовий польського війська Гірник заявив, що мріє змінити конфедератку на мазепинку, за це був заарештований і засуджений трибуналом до 5 років ув’язнення. Під час розподілу Польщі утік із в’язниці і повернувся на Львівщину. У Стрию його заарештували удруге, тепер уже НКВД, і за звинуваченням у зраді Батьківщини засудили до 8 років ув’язнення. Після звільнення жив у Калуші. Однак прагнення до справедливості в Олекси залишилося. У 65-річному віці він вирішує вчинити самоспалення на знак протесту проти русифікації. Свій вчинок він приурочив до 60-х роковин проголошення самостійності України Центральною Радою. Місце обрав символічне – могилу Кобзаря. Але все сталося раніше, ніж він планував – за день до знаменної дати.
Готувався довго і ретельно – з собою приніс тисячу власноруч написаних листівок. Одна з них: «Протест проти російської окупації на Україні!», «Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі», – писав у них.
…Таким Олекса Гірник постає у спогадах, документальних свідченнях, книгах. Ще раз зрозуміти наскільки вагомим і значимим був його вчинок мені довелося в березні 2014-го.
Ще ніколи в шевченківські дні на Чернечій горі не було так вільно. За багато років здалося, що вперше люди з`їхалися туди з усіх куточків країни, щоб нарешті сказати Тарасу: ми вже ніколи не здамося. Серед гостей Канівщини того дня особливо запам`яталася делегація із Західної України. Як завжди – щирі, безпосередні люди, які, між тим, свято бережуть свою історію та своїх героїв. Навіть діти з тих країв стають серйозними, коли мова заходить про борців за незалежність рідного краю. Із собою вони привезли «бандерівську» гармату, символічно направили в бік Москви…
Тут, на Тарасовій горі, учасники делегації згадували своїх видатних земляків, серед них – і Олексу Гірника, родом із Калуша. Слухаєш розповідь, і розумієш, що в книгах такого не пишуть. Вражає, як ті, хто взяв слово, розповідають і знають все до дрібниць: спочатку він кілька разів обійшов гору, розкидав листівки, за кілька кроків від оглядового майданчика зупинився…ось тут він себе підпалив, а там вдарив у груди ножем.
У такий момент спадає на думку, яким насправді героїчним і мужнім був вчинок цієї людини. Комуністична влада намагалася нищити тих, хто хоч якось намагався пробудити свідомість нації. Вчинок Олекси Гірника – ще один приклад незламності і нескоримості нації. Як би тодішня влада не намагалися приховати істинну причину його загибелі, поширюючи чутки про те, що чоловік був психічно хворим, «а може просто п`яничкою», його листівки не тільки бачили, але й переписували і передавали іншим. Збереглася пам`ять про героїчний вчинок українця і понині.
Мабуть, доти й існуватиме Україна, поки є люди, готові віддати за неї найдорожче…
2016
«Каневом лютувала хуртовина. Звечора жевріючий небокрай облягли попелясті хмаровища, з-за Дніпра студено налетів північний вітер-москаль, погнавши пелехаті підхмарки, і сипонув колючий сніговій» – це початок документальної повісті Михайла Іщенка «На знак протесту спалився» і водночас – початок цілої історії про страшний вчинок патріота з Калуша.
21 січня. Саме цього дня, в далекому 1978-му, на Чернечій горі біля Канева на знак протесту проти колоніального статусу України вчинив самоспалення Олекса Гірник.
У 30-х роках рядовий польського війська Гірник заявив, що мріє змінити конфедератку на мазепинку, за це був заарештований і засуджений трибуналом до 5 років ув’язнення. Під час розподілу Польщі утік із в’язниці і повернувся на Львівщину. У Стрию його заарештували удруге, тепер уже НКВД, і за звинуваченням у зраді Батьківщини засудили до 8 років ув’язнення. Після звільнення жив у Калуші. Однак прагнення до справедливості в Олекси залишилося. У 65-річному віці він вирішує вчинити самоспалення на знак протесту проти русифікації. Свій вчинок він приурочив до 60-х роковин проголошення самостійності України Центральною Радою. Місце обрав символічне – могилу Кобзаря. Але все сталося раніше, ніж він планував – за день до знаменної дати.
Готувався довго і ретельно – з собою приніс тисячу власноруч написаних листівок. Одна з них: «Протест проти російської окупації на Україні!», «Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі», – писав у них.
…Таким Олекса Гірник постає у спогадах, документальних свідченнях, книгах. Ще раз зрозуміти наскільки вагомим і значимим був його вчинок мені довелося в березні 2014-го.
Ще ніколи в шевченківські дні на Чернечій горі не було так вільно. За багато років здалося, що вперше люди з`їхалися туди з усіх куточків країни, щоб нарешті сказати Тарасу: ми вже ніколи не здамося. Серед гостей Канівщини того дня особливо запам`яталася делегація із Західної України. Як завжди – щирі, безпосередні люди, які, між тим, свято бережуть свою історію та своїх героїв. Навіть діти з тих країв стають серйозними, коли мова заходить про борців за незалежність рідного краю. Із собою вони привезли «бандерівську» гармату, символічно направили в бік Москви…
Тут, на Тарасовій горі, учасники делегації згадували своїх видатних земляків, серед них – і Олексу Гірника, родом із Калуша. Слухаєш розповідь, і розумієш, що в книгах такого не пишуть. Вражає, як ті, хто взяв слово, розповідають і знають все до дрібниць: спочатку він кілька разів обійшов гору, розкидав листівки, за кілька кроків від оглядового майданчика зупинився…ось тут він себе підпалив, а там вдарив у груди ножем.
У такий момент спадає на думку, яким насправді героїчним і мужнім був вчинок цієї людини. Комуністична влада намагалася нищити тих, хто хоч якось намагався пробудити свідомість нації. Вчинок Олекси Гірника – ще один приклад незламності і нескоримості нації. Як би тодішня влада не намагалися приховати істинну причину його загибелі, поширюючи чутки про те, що чоловік був психічно хворим, «а може просто п`яничкою», його листівки не тільки бачили, але й переписували і передавали іншим. Збереглася пам`ять про героїчний вчинок українця і понині.
Мабуть, доти й існуватиме Україна, поки є люди, готові віддати за неї найдорожче…
2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію