Дорога до серця лежить попри шлунок,
Та чи вже дружина раба,
Як мужу солодкий відкриє цілунок
Ота, що за серце щипа?

Жінки наші милі, щасти Вашій долі,
Немає залізних жінок,
Це видумки красні, не знали щоб волі
І мужа манили в шинок.

Тендітні творіння, немає ціни Вам,
Пелюстки ще з раю на Вас,
Істота вродлива, природа мінлива,
Майлива, мов за перелаз.

Вируйте у цвіті, серця напувайте
Кохання жагучим вогнем,
Красивими будьте завжди не на жарти,
У пригорщі квіт пригорнем.

Безглузде без Вас існування, відомо,
Не добре самотньо іти
Тому, хто не знатиме затишку дому,
Мандруючи до марноти.

Наповнюйте змістом, чаруйте очима,
Загадку ховайте на дні,
Перлини ясні затуливши плечима,
Коли поривання марні.

Веснянки привітні, бузками квітучі,
Троянди пуп’янки щемкі,
Венера куштує земної Веспуччі
Барвинки, що їй до щоки.

Хто автор природи тієї загадки,
Той перший красу полюбив.
Літа проживи, а не матимеш гадки
В якому натхненні ліпив.

Мої Попелюшки, Ви всі королеви,
Хай тільки година проб’є,
Шлапак загубили в мені кришталевий,
Ступивши на серце моє.

Дріма воно мирно, найкращий бо сон це,
Про сплячу красуню, що їй
Ласкатиме вії кармінове сонце
В лагуні душі голубій.

Забудьте на хвилю прибій галасливий,
Найкраща турбота, це Ви,
Правдиві лиш тихі любові припливи
В бринінні її тятиви.

Свічадо, надбите стрілою Амура,
Тонким павучком до лиця,
Як жалісна зранена в ніжку скульптура
Крилатого плаче стрільця.

Перстеник на пальці тримати не досить,
І близькі бувають чужі.
Любов хто втрачав колись, боляче носить
Тавро її втрати в душі.

Як цівка обручки подружньої ланки
Сплітає ланцюг, золота,
В надутишах милих коханої бранки
Любові живе повнота.

Ще кращих душевних щедрот і прослави
Ви варті, хіба я суддя?
Хай буде Вам свято краси величаве,
Всім чесне і світле ім’я.

8 березня 2016 р.Б.