Оленка гербарій в садочку збирала.
зривала листочки і в мами питала:
-Матусю. чому так у світі буває,
що кожна рослинка свою назву має?
- Для того . дитинко, - їй мама сказала,-
щоб ти відрізнять їх могла й пам'ятала,
бо часто травичка якась, або квітка
всім користь приносить: дорослим і діткам.
Оленка здивовано ротик відкрила:
- Яку , мамо, користь? У чому їх сила?
Матуся враз квітку зірвала на липі,
сказала:" - Чай з липи вживають при грипі.
Бо липа- це лікарська цінна рослина,
як дуб, як береза. калина й малина.
Рослини ці людям стають у пригоді
при кашлі , ангіні та іншій нагоді.
Поглянь лиш , дитино, на липові гІлки.
Гудуть і рояться мохнаті там бджілки.
Із квІточок бджілки збирають нектар
і липовий мед тоді, ніби янтар.
А мед той солодкий, в'язкий і пахучий
він теж всіх лікує.Це засіб разючий
від різних бронхітів, запалень легенів.
Тай просто смачний він до чаю Олені.
Тож всім нам потрібно завжди пам'ятати,
про все, що нам дано природою ,-дбати!
Даремно й безжально дерев не ламати,
і квітів що в лузі, у лісі-не рвати.
Від нас же самих і для нас зберігати...
-Матусю,а звідки ти все це пізнала?
Напевно, багато ти книг прочитала?
- Так , доню, із книг я багато дізналась,
а ще у дитинстві бабуня казала
про силу цілющу і квітів і трав,
а книги для того, щоб кожен те знав.

Оленка враз швидко до липи помчала,
Погладила стовбур і міцно обняла.
А липа у відповідь гілля пригнула
- Любов я відчула,- Оленці шепнула.