Розповім вам, любі браття,як в нас в Україні
в двадцять першому столітті панствували свині.

Викупавшись у багнюці стали керувати.
Але згодом їм набридло їсти там і спати.

В ратиці вхопивши владу, інших стали вчити,
-Хто зуміє більше вкрасти, стане краще жити.

Старт почали з унітазів золотих,як діти
навалили в них одразу й стало з них смердіти.

Старше сонце їх, Свинович, вже батони їло.
Не простії-золотії, щоб не так смерділо.

люди нюхали той сморід- нюхати набридло
розуміли що тримають свині їх за бидло.

Ото ж вигукнув народ весь, -Не Свинович- біс це!
І при першій же нагоді свиням вказав місце.

Та Свинович з вінком терна, із придворним збродом
розпочав війну за ферму зі своїм народом.

Снайперів найняв він влучних,що вміли стріляти
Але смерті сам злякався, тай став утікати.

Свині кинулись питати, -Де Свинович дівся?
Вивіз він усе із ферми? Мо, батон лишився?

З горя свині, як лелеки в вирій полетіли.
Кажуть, сіли не далеко, "свиньи" їх пригріли.
***
Може стане ця наука ще комусь в нагоді,
Свинство, браття, злая штука.Вже давно не в моді.