ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Осоружні оси (за Лессінгом)

Хто не знає пушкінської «Пісні про віщого Олега», де князь хоч і з недовірою, а все ж вислуховує віщування чаклуна про свого коня. Навіть виконує його настанову розлучитисяся з улюбленцем.
По якімсь часі Олег хоче відвідати залишеного коня, щоб, побачивши його таким же, яким був він доти, показати нікчемність пророкувань старця. Переконавшись у його правоті, стає на кістяк голови і гине від укусу змії.
Поет зобразив початок і фінал драми, а в неї, як слід гадати, було дещо посередині.. Поза сумнівом, що слуги князя ретельно виконували його наказ («купайте, кормите отборным зерном, водой ключевою поите»), та кінь чомусь здох, як і передбачав чаклун.
«Останки одного, зауважує Лессінг ( чию байку взято за основу цієї),- природа завжди дарує для життя іншому». Охочих на такий дарунок було чимало, але над усіма горували оси. Їхні жала відганяли собак і котів, невситимих ворон. Вилітаючи із смердючої падлини,оси навперебій дзижчали : «Чи знаєте ви, дармоїди, якого ми роду-племені? Своїм життям завдячуємо славному коневі самого князя Олега!»
Байдуже, що цьому галасові ніхто не надавав ваги, але, побоюючись смертоносних жал, усі мовчали. Так було й за Святослава та інших князів, а згодом царів та імператорів, на трупах чиїх коней розкошували оси. Так воно й сьогодні. За такої загальної мовчанки оси докричались до того, щоб кожен здохлий кінь богообраних вершителів долі удостоївся пам’ятника. Ніхто не наважується перечити осам, бо знає потугу їхніх грізних жал




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-06-03 14:31:48
Переглядів сторінки твору 2325
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.11.17 19:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-03 21:01:22 ]
Знаєте, шановні поети і поетеси. Я довго терпіла Ваші виходки. Намагалася стати вам усім рідною. Але навіть моє терпіння не безмежне!!! Ви переходите усі рамки. Поетами ви, можливо, й стали. Але людьми вам усім ще трбе вчитися бути. Я тепер прекрасно розумію, хто стоїть за вашої зграєю. Сокольник та Лівобережна так вміло ховаються в тіні, але коли я співставила всі кусочки мозаїки, то картина прояснилась добре. І людина нормальна серед вас виявилась, котра сказала, що літературний світ всіх не помістить і що премій не вистачить на всіх. Я билась у ваші душі, як баран об нові ворота і так не пробилася. то я не боюся тепер сказати вам у вічі правду - світом правлять не тільки гроші. Світом править ще й любов. Серед вас єдиною нормальною зрячою людиною виявилась людина сліпа - Валерій Олексійович Сьомін. Я вдячна йому безмежно, що він привів мене до Істини справжньої. Шкода, що він довірив вам усім моє гартування. Я краще буду читати його твори, вислуховувати його голос, котрий, не зважаючи на старість, залтшається сильним і надійним. Те, що правда не залишається безкарною, я тепер чудово розумію. І мені шкода своїх нервів на вас, убогих, котрі так і не зрозуміли головної Істини - треба любити людей. Намагалася донести це до вас, сплакалася, але сліпа не я, а ви сліпі. Я спокійно пішла з "Проби Пера" колись, бо звідти несправедливо вигнали людину. Звідси я піду сама. Також спокійно. Це мій свідомий вибір.
І знаєте, я таки покажу вам, що можна жити по-другому. Не глузую, просто анонсую - не хотіла говорити цього раніше, а тепер втрачати нема чого, бо ви вбили в мені і довіру і надію. Я зареєстрована на порталі "Проза.ру" під своїм справжнім прізвищем Лариса Прокопенко. І там ж вже пару десятків творів, написаних російською мовою. Ще місяць тому я із щирим серцем говорила про те, що моя душа пише тільки українською мовою. То тепер я покажу вам, що душа не має меж, і що слово Любові можна нести у світ будь-якою мовою, на будь-якій землі. Колись я говорила щиро, що земля не винна в тому, що господарі сіють на ній бур'яни і виполюють чисті ростки. То ви мене ви пололи таки. Нормальний росток щирого слова. Я розумію, що такої добірності, як у пані Залізняк, в мене не буде ніколи. Але вважаю, що всі кольори гарні і всі мають право на існування.
Люди, війна йде у ваших головах. І це ви її переносите в життя. І доти в Україні не скінчиться кровопролиття, доки ви самі не станете людьми - кожен з вас. Бо це ви запалюєте вогонь ненависті своїм совом. Шкодую, що внесла внесок у цю ненависть. Вчіться Любові, люди.
Честь маю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-06-03 23:40:50 ]
Ларис, а просто забити на це все не можна? направду цікаво грати в ці подразнені самолюбства містечкових клоунів?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Бондар Лівобережна (М.К./М.К.) [ 2016-06-04 14:22:34 ]
Згодна з п.Андрієм. Облиште ці ігри. Ніхто вас не чіпає. Живіть.
*******************
ВІДОЗВА ДО БАЛАКУЧОГО ГОСТЯ

Ображати тебе не хочу я,
прошу тільки, щоб ти зрозумів-
не розстрілюй часу робочого
кулеметною чергою слів!
Поки ми собі на здоров'я
тут говорим про сотні тем,-
гине час,
стікаючи кров'ю
не написаних нами поем
Ліна Костенко


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-06-04 08:54:24 ]
Шановна пані Ларисо,гадаю, що Ви просто помилилися, надрукувавши на моїй сторінці сердиту розправу з тими,кого я не знаю.
Якщо до цього спричинилося моє оповіданко, то Ви помиляєтесь. Воно спрямоване цілковито в іншому напрямку. Не скажу, в якому, бо покладаюсь на вдумливих читачів, яких не бракує в Майстернях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Бондар Лівобережна (М.К./М.К.) [ 2016-06-04 14:25:01 ]
Ліна Костенко
***
Але мабуть ми правди не зурочим,
що світ вже так замішаний на злі,
що як платити злочином за злочин,
то як же й жити, люди, на землі?
***********
Ліна Костенко
***
На світі можна жить без еталонів,
по-різному дивитися на світ:
широкими очима, з-під долоні,
крізь пальці,
у кватирку,
з-за воріт.

Від цього світ не зміниться ні трохи,
А все залежить від людських зіниць:
В широких відіб'ється вся епоха -
У звужених - збіговисько дрібниць.
***
Люблю Велику Ліну. У неї слова-перлини, як відповіді на всі випадки життя