ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Осоружні оси (за Лессінгом)

Хто не знає пушкінської «Пісні про віщого Олега», де князь хоч і з недовірою, а все ж вислуховує віщування чаклуна про свого коня. Навіть виконує його настанову розлучитисяся з улюбленцем.
По якімсь часі Олег хоче відвідати залишеного коня, щоб, побачивши його таким же, яким був він доти, показати нікчемність пророкувань старця. Переконавшись у його правоті, стає на кістяк голови і гине від укусу змії.
Поет зобразив початок і фінал драми, а в неї, як слід гадати, було дещо посередині.. Поза сумнівом, що слуги князя ретельно виконували його наказ («купайте, кормите отборным зерном, водой ключевою поите»), та кінь чомусь здох, як і передбачав чаклун.
«Останки одного, зауважує Лессінг ( чию байку взято за основу цієї),- природа завжди дарує для життя іншому». Охочих на такий дарунок було чимало, але над усіма горували оси. Їхні жала відганяли собак і котів, невситимих ворон. Вилітаючи із смердючої падлини,оси навперебій дзижчали : «Чи знаєте ви, дармоїди, якого ми роду-племені? Своїм життям завдячуємо славному коневі самого князя Олега!»
Байдуже, що цьому галасові ніхто не надавав ваги, але, побоюючись смертоносних жал, усі мовчали. Так було й за Святослава та інших князів, а згодом царів та імператорів, на трупах чиїх коней розкошували оси. Так воно й сьогодні. За такої загальної мовчанки оси докричались до того, щоб кожен здохлий кінь богообраних вершителів долі удостоївся пам’ятника. Ніхто не наважується перечити осам, бо знає потугу їхніх грізних жал




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-06-03 14:31:48
Переглядів сторінки твору 2141
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.10.21 13:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-03 21:01:22 ]
Знаєте, шановні поети і поетеси. Я довго терпіла Ваші виходки. Намагалася стати вам усім рідною. Але навіть моє терпіння не безмежне!!! Ви переходите усі рамки. Поетами ви, можливо, й стали. Але людьми вам усім ще трбе вчитися бути. Я тепер прекрасно розумію, хто стоїть за вашої зграєю. Сокольник та Лівобережна так вміло ховаються в тіні, але коли я співставила всі кусочки мозаїки, то картина прояснилась добре. І людина нормальна серед вас виявилась, котра сказала, що літературний світ всіх не помістить і що премій не вистачить на всіх. Я билась у ваші душі, як баран об нові ворота і так не пробилася. то я не боюся тепер сказати вам у вічі правду - світом правлять не тільки гроші. Світом править ще й любов. Серед вас єдиною нормальною зрячою людиною виявилась людина сліпа - Валерій Олексійович Сьомін. Я вдячна йому безмежно, що він привів мене до Істини справжньої. Шкода, що він довірив вам усім моє гартування. Я краще буду читати його твори, вислуховувати його голос, котрий, не зважаючи на старість, залтшається сильним і надійним. Те, що правда не залишається безкарною, я тепер чудово розумію. І мені шкода своїх нервів на вас, убогих, котрі так і не зрозуміли головної Істини - треба любити людей. Намагалася донести це до вас, сплакалася, але сліпа не я, а ви сліпі. Я спокійно пішла з "Проби Пера" колись, бо звідти несправедливо вигнали людину. Звідси я піду сама. Також спокійно. Це мій свідомий вибір.
І знаєте, я таки покажу вам, що можна жити по-другому. Не глузую, просто анонсую - не хотіла говорити цього раніше, а тепер втрачати нема чого, бо ви вбили в мені і довіру і надію. Я зареєстрована на порталі "Проза.ру" під своїм справжнім прізвищем Лариса Прокопенко. І там ж вже пару десятків творів, написаних російською мовою. Ще місяць тому я із щирим серцем говорила про те, що моя душа пише тільки українською мовою. То тепер я покажу вам, що душа не має меж, і що слово Любові можна нести у світ будь-якою мовою, на будь-якій землі. Колись я говорила щиро, що земля не винна в тому, що господарі сіють на ній бур'яни і виполюють чисті ростки. То ви мене ви пололи таки. Нормальний росток щирого слова. Я розумію, що такої добірності, як у пані Залізняк, в мене не буде ніколи. Але вважаю, що всі кольори гарні і всі мають право на існування.
Люди, війна йде у ваших головах. І це ви її переносите в життя. І доти в Україні не скінчиться кровопролиття, доки ви самі не станете людьми - кожен з вас. Бо це ви запалюєте вогонь ненависті своїм совом. Шкодую, що внесла внесок у цю ненависть. Вчіться Любові, люди.
Честь маю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-06-03 23:40:50 ]
Ларис, а просто забити на це все не можна? направду цікаво грати в ці подразнені самолюбства містечкових клоунів?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Бондар Лівобережна (М.К./Л.П.) [ 2016-06-04 14:22:34 ]
Згодна з п.Андрієм. Облиште ці ігри. Ніхто вас не чіпає. Живіть.
*******************
ВІДОЗВА ДО БАЛАКУЧОГО ГОСТЯ

Ображати тебе не хочу я,
прошу тільки, щоб ти зрозумів-
не розстрілюй часу робочого
кулеметною чергою слів!
Поки ми собі на здоров'я
тут говорим про сотні тем,-
гине час,
стікаючи кров'ю
не написаних нами поем
Ліна Костенко


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-06-04 08:54:24 ]
Шановна пані Ларисо,гадаю, що Ви просто помилилися, надрукувавши на моїй сторінці сердиту розправу з тими,кого я не знаю.
Якщо до цього спричинилося моє оповіданко, то Ви помиляєтесь. Воно спрямоване цілковито в іншому напрямку. Не скажу, в якому, бо покладаюсь на вдумливих читачів, яких не бракує в Майстернях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Бондар Лівобережна (М.К./Л.П.) [ 2016-06-04 14:25:01 ]
Ліна Костенко
***
Але мабуть ми правди не зурочим,
що світ вже так замішаний на злі,
що як платити злочином за злочин,
то як же й жити, люди, на землі?
***********
Ліна Костенко
***
На світі можна жить без еталонів,
по-різному дивитися на світ:
широкими очима, з-під долоні,
крізь пальці,
у кватирку,
з-за воріт.

Від цього світ не зміниться ні трохи,
А все залежить від людських зіниць:
В широких відіб'ється вся епоха -
У звужених - збіговисько дрібниць.
***
Люблю Велику Ліну. У неї слова-перлини, як відповіді на всі випадки життя