Скриплячі звуки гнилих людських душ
доносяться смородом просто в уламки забутих сердець ностальгії:
повернення до пекельно знайомих вулиць у
райському куточку, забутому через невиправні дії
одного з безкінечних минулих життів.
Пусті погляди прозорих обкладинок сверлять смердючу карму.
Мені набридло брехати людям і собі:
я не впевнений, що зможу співати осанну,
бо немає, для кого; немає, чому; немає сенсу:
я не пройшов усі вісім кроків
ні босячи, ні електричкою, ні на венсах,
бо ці вершини для мене надто високі.
Цьогорічне повернення до раю вже рівне Чистилищу,
до пекла ж потрібно духовно рости.
А чи ти готовий усе зробити для того, щоб
спалити незведені темні мости?

2016