ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Хмаринка

Не мріять вже про ніжність і про славу,
Минуло все і молодість моя.
Твоє лице в його простій оправі
Уласноруч прибрав зі столу я.

Олександр Блок (переклад власний)

Образ твору А ти не хочеш мого смутку.
Знов обрій десь тебе хова.
Моя веселко-незабудко,
Найкращих мрій моїх дива.

Цвітеш тепер лише в уяві
І на світлинах ще твоїх
Застиглі миті – рухи жваві,
Обличчя сонячне і сміх.

Оце й усе. Усе, що маю.
Ще золото чарівних снів.
З життя минулого розмаю,
Де щастям кожен день яснів.

І де відлунювали лунко,
Немовби «цьохи» солов`я,
Жагучі пристрасні цілунки,
Де вічна молодість буя.

О де барвисті всі відтінки,
Веселки ніжної вогні?!
…Висить над обрієм хмаринка,
Що смуток навіва мені.

19.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-08-27 13:39:58
Переглядів сторінки твору 3589
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-08-27 14:53:50 ]
На згадку стільки юність нам лиша, що не затьмянить навіть зрілість...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-27 23:28:29 ]
Так, багато справді спогадів є в молодості і в зрілості теж трапляється. Дякую, дорогй пане Іване!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-08-27 21:41:49 ]
Зворушливий вірш. Так воно й буває.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-27 23:28:56 ]
Дякую, радий, Вікторіє!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 11:55:38 ]
Чудовий поетичний спогад про юність! Це прекрасно, коли є що згадати, навіть якщо й зі світло-щемливим смутком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 21:21:24 ]
Щиро дякую Вам, Олено. Радий, що відгукнулися, давно не бачив Вас на "ПМ". Чекаю Ваших нових перекладів з англійської!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 18:56:46 ]
Беззаперечно – це поезія, безумовно - я погоджуюсь із коментарями наших, Ярославе, друзів. І я майже готовий погодитись, що це моя вада – нерозуміння, чому навіть відомі майстри слова так полюбляють укорочену на російський манер форму дієслова: хова, буя, навіва, або з того ж ряду: будем, ідем замість будемо, ідемо тощо…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 22:04:20 ]
Дуже дякую, шановний Ігорю, за відгук. А щодо вади Вашої - то вже самі робіть висновки. Я тільки скажу, що наша мова древніша за санскрит, а російська сформувалася значно пізніше, а основоположником української літературної мови є Тарас Шевченко, який дуже часто використовував скорочену форму дієслова, певно теж потурав москалям, яких дуже "любив" і писав на їх тільки не "манер", а манір (Ви й коментаря не можете без русизму написати, а що вже казати про вірші, як по них пройтися, ой скільки набереться! І не тільки русизмів!). То ось невеличка цитата з поеми "Титарівна" першу-ліпшу, яку відкрив у "Кобзарі":
...Втоптала стежку на могилу,
Все виглядать його ходила.
І стежка стала заростать,
Бо вже не здужає і встать".

Я вже не кажу за більш сучасних поетів. А укорочену форму дієслова в наших селах вживають і дуже широко на східній Україні. І споконвіку вживали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-26 00:25:44 ]
Тоді виходить, що не Шеченко, не Котляревський і не тисячі письменників після цих основоположників творили і творять українське слово, а доісторичні автори і сільські аматори діалектизмів. Але мені цікаво, Ярославе, що Ви подумаєте, коли введете в режимі автоматичного редагування програми Word-7 ось такий набір слів:
Манер, манір, манера, взять, взяти, навіва, навіває.
А потім перевірте, будь-ласка, "правою мишкою" підкреслені слова, які варіанти Вам запропонує цей сучасний словник.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-09-26 13:02:50 ]
Шановний Ігоре! Це так виходить за Вашою логікою, вона у Вас особлива... Я її не збираюсь коментувати. Усі ми - з пунктиками і я не виняток. Оскільки і досі крутиться і в інеті і в обігу велика кількість російсько-російських словників, то я не завжди ними послуговуюсь і не завжди їх беру за взірець письма, особливо ті - тлумачні, де йдуть цитати всуціль із прози, а поезія - це дещо інша сфера зі своїми законами і навіть наголосами. В таких випадках послуговуюсь власним відчуттям мови і слово "манер" для мене - неприйнятне - це на рівні напівсуржика. Дякую за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-08-29 21:10:57 ]
Здається, часом, Ярославе, що якщо відібрати у тебе повів кохання, повний солов'їних "цьохів" і пристрасних поцілунків, то відразу зникне з твоєї душі повів поезії та її чарівна краса.
Ігоре, я також намагаюся уникати подібного, але зрідка, коли вже діватися нікуди, використовую заради точності рими, - отож, вважаю, що це особиста справа автора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 22:17:04 ]
В десятку, Вікторе! Якщо додати сюди ще тему природи - до теми кохання, то ти будеш правий, більш ніж на 90 відсотків! А так десь на 65%, але й це немало. Колись у мене було в одному сонеті: "Співець кохання - в цьому я увесь!" Ще й з Петраркою в один день народився. Певно, передалося.
Якось я утримувався був від скорочоеної форми дієслова, хтось був покритикував тут на "ПМ". Але потім мені здалося, що я обкрадаю самого себе. І для нас, представників особливо східних областей, це органічно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-08-30 05:39:18 ]
таке спогадувальне, щире віршотворіння - дуже віриться. ( фотки) - воно мені тут грубувати зазвучало - саме в контексті цього вірша. Якби "світлини" - на Ваш розсуд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-30 19:48:57 ]
Дякую щиро, Роксолано. Можна і на світлинах. Гарне слово. Зробив - мені це легко.