
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
2025.10.20
01:14
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.
Склеюю серце своє ізолентою.
2025.10.19
22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.10.19
20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
2025.10.19
18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
2025.10.19
16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…
2025.10.19
15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
2025.10.19
14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
2025.10.19
13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
2025.10.19
11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
2025.10.19
09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
2025.10.19
09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
2025.10.19
06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
2025.10.19
00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Космос 7...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Космос 7...
...бачили науково популярний фільм “BBC - Надмасивні чорні діри” - ”Supermassive black holes”
Рік випуску: 2000 Країна: Великобритания?
В анонсі сказано:
“Найважливіша властивість чорної діри — що у неї потрапило, назад не повернеться. Це навіть світло , тому чорні діри й одержали свою назву. Європейські й американські вчені провели глобальний пошук надмасивних чорних дір, які, відповідно до сучасних теоретичних викладок, мають бути у кожної галактики. Сьогодні надмасивні чорні діри виявлено вже у 45 галактиках. У центрі нашого Чумацького Шляху розташовується неймовірно-масивна чорна діра, що у мільйони раз важча Сонця.”
Чорні діри – діалектична невідповідність... щонайменше
Спорити з вченими щодо наукових результатів – що найменше було б не розумно... але щодо понять, котрими вчені, тут, оперують, в розумінні їх реального змісту, - цей матеріал (щодо слів - понять) очевидно не відповідний... людина, зрештою, бачить космос не в телескопі, а в поняттях того, що вона в телескоп побачила, тобто - зрозуміла. Така специфіка людської свідомості – жити, в даному разі, в просторі понять про діру: “… що у неї потрапило, назад не повернеться. Це навіть світло, тому чорні діри й одержали свою назву”, - хай! Така теза частково аргументує поняття діри... – “Надмасивність...” же - поняттю діри категорично суперечить, бо поняття діри в свідомості асоціюється з порожнечею - якоюсь проріхою в щільному, а тут, щось надщільне поглинає відносно менш щільне... мов магніт притягує залізну стружку...
Що ж до поняття “чорного” – то побачене в телескоп очевидно суперечить поняттю чорноти – в телескоп видно, вчені на цьому наголошують, що на “чорну діру” вказує світліша плямка на світлому “тілі” галактики... - між галактичний простір в рази чорніший і... здається, туди розлетілись би галактики, як би не ”магніт” центру... Очевидно що все навпаки – це помилка самої ідеї “Чорної діри” ще нарівні самих понять – людська свідомість не могла, тоді-там, уявити собі щоб щось, не чорне, поглинало світло... а вже далі, розвиваючи “ідею чорної - порожньої діри”... тепер-тут виявилось протилежне - “світла надмасивна щільність” – кому-тепер хочеться признавати безпідставність тої ідеї та бавитись з термінами...
...Ну і звісно – театральність коментарів розрахована на обивателя... наука річ – не така вже й популярна без відповідного антуражу. Це ж, тобі, не мистецтво - “Чорний квадрат” Малевича?
08.09.2016 р.
Рік випуску: 2000 Країна: Великобритания?
В анонсі сказано:
“Найважливіша властивість чорної діри — що у неї потрапило, назад не повернеться. Це навіть світло , тому чорні діри й одержали свою назву. Європейські й американські вчені провели глобальний пошук надмасивних чорних дір, які, відповідно до сучасних теоретичних викладок, мають бути у кожної галактики. Сьогодні надмасивні чорні діри виявлено вже у 45 галактиках. У центрі нашого Чумацького Шляху розташовується неймовірно-масивна чорна діра, що у мільйони раз важча Сонця.”
Чорні діри – діалектична невідповідність... щонайменше
Спорити з вченими щодо наукових результатів – що найменше було б не розумно... але щодо понять, котрими вчені, тут, оперують, в розумінні їх реального змісту, - цей матеріал (щодо слів - понять) очевидно не відповідний... людина, зрештою, бачить космос не в телескопі, а в поняттях того, що вона в телескоп побачила, тобто - зрозуміла. Така специфіка людської свідомості – жити, в даному разі, в просторі понять про діру: “… що у неї потрапило, назад не повернеться. Це навіть світло, тому чорні діри й одержали свою назву”, - хай! Така теза частково аргументує поняття діри... – “Надмасивність...” же - поняттю діри категорично суперечить, бо поняття діри в свідомості асоціюється з порожнечею - якоюсь проріхою в щільному, а тут, щось надщільне поглинає відносно менш щільне... мов магніт притягує залізну стружку...
Що ж до поняття “чорного” – то побачене в телескоп очевидно суперечить поняттю чорноти – в телескоп видно, вчені на цьому наголошують, що на “чорну діру” вказує світліша плямка на світлому “тілі” галактики... - між галактичний простір в рази чорніший і... здається, туди розлетілись би галактики, як би не ”магніт” центру... Очевидно що все навпаки – це помилка самої ідеї “Чорної діри” ще нарівні самих понять – людська свідомість не могла, тоді-там, уявити собі щоб щось, не чорне, поглинало світло... а вже далі, розвиваючи “ідею чорної - порожньої діри”... тепер-тут виявилось протилежне - “світла надмасивна щільність” – кому-тепер хочеться признавати безпідставність тої ідеї та бавитись з термінами...
...Ну і звісно – театральність коментарів розрахована на обивателя... наука річ – не така вже й популярна без відповідного антуражу. Це ж, тобі, не мистецтво - “Чорний квадрат” Малевича?
08.09.2016 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Тексти для Facebook (формату JPEG) ..."
• Перейти на сторінку •
"Вінниця, парк по вулиці Зодчих-Пирогова, там живуть білочки"
• Перейти на сторінку •
"Вінниця, парк по вулиці Зодчих-Пирогова, там живуть білочки"
Про публікацію