ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.27
15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
2024.09.27
08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
2024.09.27
06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
2024.09.27
05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
2024.09.27
04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
2024.09.27
01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам
2024.09.26
18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
2024.09.26
14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
2024.09.26
09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
2024.09.26
08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
2024.09.26
06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
2024.09.26
06:15
Ворог він є ворог… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро
Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро
Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
2024.09.25
20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
2024.09.25
20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
2024.09.25
13:41
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча
2024.09.25
09:37
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…
Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…
Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
НаЗаР КуЧеР (1985) /
Проза
Натюрморт. Елегія весняного настрою осінньою порою...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Натюрморт. Елегія весняного настрою осінньою порою...
Моєму дорогому дідусеві Михайлу
присвячується:
Тихенький дощик барабанить по шибках і нагадує про осінь. Робить це він навмисно , про те так сильно хоче щоб його не викрили, що йому самому починає вже здаватися ,буцімто , він несе весняний настрій і навіть вчувається в дивному стукотінні : вес - на, вес – на, вес – на...
Я помітив як цей дощ сходить з розуму. Стало жаль, мабуть, цим він навіяв мені дійсно осінній настрій, а його безумство - то страшна осіння сила ,яка засмоктує своєю таємничістю і довго ,страшно катує перед смертю.
Чому я думаю про безумний дощ? Чому? Напевно залишиться це запитання без відповіді та приєднається до міліарда таких же нещасних запитань у моїй голові. Жаль...
А весняний дощ безумний? А літній? В такому випадку сніг то взагалі якесь аномальне викривлення природи, хоча й прекрасне. Дивина тай годі! Здається весна ніколи не зможе стати осінню а осінь – зимою, а зима – літом. Тільки у мріях якогось дивака здається зможе, та й то буде видаватись гіперфантастикою і вилазитиме різними боками, випиратиме, роздуватиметься поки не трісне ,та й то беззвучно. Одним словом – пшик! А дощ таки безумний, діагноз ,звичайно, не психіатра чи ветеринара але стократ вірний. Факти наведено нижче (брехня).
Виходив на балкон курити і ще раз пересвідчився у своєму відкритті, а знаєте, там ще й туман – він теж безумний а у поєднанні психічно травмованих дощу та туману народжується Осінній звір, який вбирає в себе весь психоз цих двох ,каталізується у мріях дивака, реакція проходить миттєво і в результаті атоми розщеплюються та маленький Чорнобиль розриває мозок. Сумно... Все-таки велика це сила, цікаво, кому підкоряється цей таємничий Осінній звір? На кого полює? Чи вічний він? Зроджується непереборне бажання приручити його, навчити командам – фас, сидіти, голос... Та існує велика ймовірність летального закінчення цієї гри, яка практично унеможливлює втілення цього бажання в життя. Дорога двоїться каменем на якому вимиті слова: „Йти взагалі ,то вже ризик а в якому напрямку келих шампанського, в якому порвані вибухом на міліарди кусочків мізки, в реальному житті - таємниця . Вибір то робити треба назад вернути - деградувати.” От тобі і на, добре що не заборонили сидіти на місці але тут теж ризик загинути від другого звіра. Нудьгосамота не менш не безпечніша за Осіннього ,до того ж самиця з убитими дітьми, народженими непорочно в зв’язку з загостренням синдрому фемінізму та мужоненависництва .А якщо їх нацькувати одне на одного, ото бійка буде! Та прийшов сюди не за цим. Цікаво, а занесені вони до пекельної „ Червоної книги” чи ні? То так чи ні а бажання приручити Осіннього звіра стає все страшніше і страшніше . Навіщо воно мені? Дивина тай годі! А дощ усе барабанить по вікну та барабанить, дістає та дістає... Таки дістане! Потроху починає боліти голова, все стає якимось єхиднішим, жахаючим. Та я йду , йду на Осіннього звіра і вже сам факт того що я на нього йду видається мені неабияким подвигом. „ Я приручу його” – повторюю про себе , про те легше від цього стає мало.
Я закриваю очі і...зустрічаюсь з ним лице до лиця. Його очі сповнені дикої байдужості до світу ,голова уже опухла від мігреней та песимізмів ,губи скорчені у болісну усмішку, якій не вдається приховати ріжучу апатію та вічну агонію душі, руки та ноги деформувались від їдкої ненависті до праці. І це дике створіння дивиться на мене своїми байдужими очима і ,напевне, думає – „ Ще один homoidiotis який хоче мене приручити...”
Жах охоплює мою душу я перед лицем самої смерті у вигляді Осіннього звіра. Я відчуваю як починає проходити в мині щось дивне... Це ж його реак...
Розплющивши очі бачу свої мізки на стінах – летальний момент був присутній і у нашій грі. Щастя тільки що все це її величність фантазія. Та не таке воно вже й щастя... Осінній звір існує і у житті і після своєї зустрічі з ним я ще довго буду проклинати цей психічно неврівноважений дощ із туманом. Адже він залишив в моєму мозку свою личинку ,яка на ранок вилупиться і почне їсти мою внутрішню пустоту бо ж вона дитина свого батька – ДЕПРЕСІЯ!!!
У вас ,мабуть , виникне запитання чому цю розповідь я присвятив своєму дідусеві? А відповідь дуже проста – він єдина людина, яку я знаю , що все таки змогла приручити цього дивного осіннього звіра і залишила таємницю приручення мені – це перш за все віра в Бога і мета в житті, певна річ , у кожного своя. Свою мету мій дорогий дідусь досягнув , хай навіть через терни ! За що йому велика шана, любов і поклін. Він дійсно людина, людина з великої букви. Велике йому спасибі за те що залишив часточку свого чистого серця мені !!!
15.12.2003
присвячується:
Тихенький дощик барабанить по шибках і нагадує про осінь. Робить це він навмисно , про те так сильно хоче щоб його не викрили, що йому самому починає вже здаватися ,буцімто , він несе весняний настрій і навіть вчувається в дивному стукотінні : вес - на, вес – на, вес – на...
Я помітив як цей дощ сходить з розуму. Стало жаль, мабуть, цим він навіяв мені дійсно осінній настрій, а його безумство - то страшна осіння сила ,яка засмоктує своєю таємничістю і довго ,страшно катує перед смертю.
Чому я думаю про безумний дощ? Чому? Напевно залишиться це запитання без відповіді та приєднається до міліарда таких же нещасних запитань у моїй голові. Жаль...
А весняний дощ безумний? А літній? В такому випадку сніг то взагалі якесь аномальне викривлення природи, хоча й прекрасне. Дивина тай годі! Здається весна ніколи не зможе стати осінню а осінь – зимою, а зима – літом. Тільки у мріях якогось дивака здається зможе, та й то буде видаватись гіперфантастикою і вилазитиме різними боками, випиратиме, роздуватиметься поки не трісне ,та й то беззвучно. Одним словом – пшик! А дощ таки безумний, діагноз ,звичайно, не психіатра чи ветеринара але стократ вірний. Факти наведено нижче (брехня).
Виходив на балкон курити і ще раз пересвідчився у своєму відкритті, а знаєте, там ще й туман – він теж безумний а у поєднанні психічно травмованих дощу та туману народжується Осінній звір, який вбирає в себе весь психоз цих двох ,каталізується у мріях дивака, реакція проходить миттєво і в результаті атоми розщеплюються та маленький Чорнобиль розриває мозок. Сумно... Все-таки велика це сила, цікаво, кому підкоряється цей таємничий Осінній звір? На кого полює? Чи вічний він? Зроджується непереборне бажання приручити його, навчити командам – фас, сидіти, голос... Та існує велика ймовірність летального закінчення цієї гри, яка практично унеможливлює втілення цього бажання в життя. Дорога двоїться каменем на якому вимиті слова: „Йти взагалі ,то вже ризик а в якому напрямку келих шампанського, в якому порвані вибухом на міліарди кусочків мізки, в реальному житті - таємниця . Вибір то робити треба назад вернути - деградувати.” От тобі і на, добре що не заборонили сидіти на місці але тут теж ризик загинути від другого звіра. Нудьгосамота не менш не безпечніша за Осіннього ,до того ж самиця з убитими дітьми, народженими непорочно в зв’язку з загостренням синдрому фемінізму та мужоненависництва .А якщо їх нацькувати одне на одного, ото бійка буде! Та прийшов сюди не за цим. Цікаво, а занесені вони до пекельної „ Червоної книги” чи ні? То так чи ні а бажання приручити Осіннього звіра стає все страшніше і страшніше . Навіщо воно мені? Дивина тай годі! А дощ усе барабанить по вікну та барабанить, дістає та дістає... Таки дістане! Потроху починає боліти голова, все стає якимось єхиднішим, жахаючим. Та я йду , йду на Осіннього звіра і вже сам факт того що я на нього йду видається мені неабияким подвигом. „ Я приручу його” – повторюю про себе , про те легше від цього стає мало.
Я закриваю очі і...зустрічаюсь з ним лице до лиця. Його очі сповнені дикої байдужості до світу ,голова уже опухла від мігреней та песимізмів ,губи скорчені у болісну усмішку, якій не вдається приховати ріжучу апатію та вічну агонію душі, руки та ноги деформувались від їдкої ненависті до праці. І це дике створіння дивиться на мене своїми байдужими очима і ,напевне, думає – „ Ще один homoidiotis який хоче мене приручити...”
Жах охоплює мою душу я перед лицем самої смерті у вигляді Осіннього звіра. Я відчуваю як починає проходити в мині щось дивне... Це ж його реак...
Розплющивши очі бачу свої мізки на стінах – летальний момент був присутній і у нашій грі. Щастя тільки що все це її величність фантазія. Та не таке воно вже й щастя... Осінній звір існує і у житті і після своєї зустрічі з ним я ще довго буду проклинати цей психічно неврівноважений дощ із туманом. Адже він залишив в моєму мозку свою личинку ,яка на ранок вилупиться і почне їсти мою внутрішню пустоту бо ж вона дитина свого батька – ДЕПРЕСІЯ!!!
У вас ,мабуть , виникне запитання чому цю розповідь я присвятив своєму дідусеві? А відповідь дуже проста – він єдина людина, яку я знаю , що все таки змогла приручити цього дивного осіннього звіра і залишила таємницю приручення мені – це перш за все віра в Бога і мета в житті, певна річ , у кожного своя. Свою мету мій дорогий дідусь досягнув , хай навіть через терни ! За що йому велика шана, любов і поклін. Він дійсно людина, людина з великої букви. Велике йому спасибі за те що залишив часточку свого чистого серця мені !!!
15.12.2003
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію