Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.04
10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
2026.05.04
09:12
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
2026.05.04
08:23
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
2026.05.04
06:20
Легко дихаю і вільно йду
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
2026.05.03
17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:43
Яків Хелемський (1914-2003; народився й провів юність в Україні)
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
2026.05.03
11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт
2026.05.03
10:42
Озираюсь на прожиті роки:
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
2026.05.03
10:31
Япа-тапа та-па
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
2026.05.03
09:50
звернення поета України
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче кістколиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче кістколиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
2026.05.03
09:43
Щотижня складає сонети,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Мысль
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мысль
Бывает, прямо с утра - а встал ты затемно, как всегда, прыг-скок ножками на коврике, мах-мах ручками, тыгдым-тыгдым на кухню кофеек варить (тише, дурак, спят еще все) - ну да, ну да, кошачьим льющимся шажочком вдоль стеночки на кухоньку шмыг, кофе, новости, книжечка - и тут БАЦ!
Озаряет тебя мысль, и не мысль, а мыслищща, откровение в пять слов - и вся правда в них, и такие эти пять слов точные, ни дать ни взять, и в таком порядке - ну, филигрань-финифть, 32 карата, антик марэ, глубочайший риспект.
А тут чайничек закипел, кофеечек в турочку забросить, смакуя мыслищщу и осторожно касаясь кончиками каких-то маленьких, неважных, пережеванных мыслей тех самых ее заветных пяти слов: а ну, а что, если вот это слово сюда? Неееет, милый мой, не трожь, а насыпь-ка ты лучше себе сахару в чашку. Опачки, сахарница пуста - в ящик, пакет сахару тащим наружу - в сахарницу его! Ёпта, просыпал кругом, где-то тут веничек...
А тут за окном розовое - мать моя женщина, рассвет сегодня небывалый, ну и пусть, что такое уже тыщщу раз видано-фотано, а ну-мо, а ну-мо мне телефончик. Щелк, щелк, щелк! - да уж, на большом мониторе не то будет, разбавится пиксель, разжижится цвет, поплывет картинка, но вот это вот за окном - умереть - не встать, а на дисплее телефона - мммммм...
Ой, кофе убежал. Тэкс, щас мы его тряпочкой... Нету тряпочки. Кончилась вчера тряпочка. И не куплена. Ай-ай-ай, как нехорошо... А ведь у меня мыслищща - ой, так я вам скажу без всякого вранья, что такую мысль надо сразу золотыми буквами на скрижали. В пантеон ее! В глобальные эфиры! Как там оно? Щас, щас, подотру кофе, сяду за стол, раскрою ноут - и моментально запишу.
Трам-тарарам! Время-то уже - ой-ё-ёй!!! Та-да-да, та-даааа! Встаем, в школу, чмок, зубы, кофе, чмок, жетоны, портфели, ногти, зубы, кофе, бегом-бегом-бегом, чмок, метро, двери закрываются, не прислоняемся, не впервой, едем-едем-едем, боже ж мой, какой Днепр, привет-привет, ага, день начался, ну, да, давай... Что-то я забыл как будто? Ах, да, щас, антик марэ, пять слов, да, конечно, давай, до завтра...
...Упал как попало, уснул озабоченно, но зато коротко, затемно вскочил, прыг-скок ножками на коврике, мах-мах ручками, тыгдым-тыгдым на кухню кофеек варить (тише, дурак, спят еще все) - ну да, кошачьим шажочком шмыг на кухоньку, кофе, новости, книжечка - и тут БАЦ!
...Пять слов. Вся правда. Финифть-филигрань. Ничего не помню. Итить-колотить. Твою дивизию! Это ж раз в жизни. Это Нобель. Пулитцер. Грэмми c мечами, крестами, розовыми бантами и дубовыми листьями. Это ж...
А тут и чайничек закипел.
2017
Озаряет тебя мысль, и не мысль, а мыслищща, откровение в пять слов - и вся правда в них, и такие эти пять слов точные, ни дать ни взять, и в таком порядке - ну, филигрань-финифть, 32 карата, антик марэ, глубочайший риспект.
А тут чайничек закипел, кофеечек в турочку забросить, смакуя мыслищщу и осторожно касаясь кончиками каких-то маленьких, неважных, пережеванных мыслей тех самых ее заветных пяти слов: а ну, а что, если вот это слово сюда? Неееет, милый мой, не трожь, а насыпь-ка ты лучше себе сахару в чашку. Опачки, сахарница пуста - в ящик, пакет сахару тащим наружу - в сахарницу его! Ёпта, просыпал кругом, где-то тут веничек...
А тут за окном розовое - мать моя женщина, рассвет сегодня небывалый, ну и пусть, что такое уже тыщщу раз видано-фотано, а ну-мо, а ну-мо мне телефончик. Щелк, щелк, щелк! - да уж, на большом мониторе не то будет, разбавится пиксель, разжижится цвет, поплывет картинка, но вот это вот за окном - умереть - не встать, а на дисплее телефона - мммммм...
Ой, кофе убежал. Тэкс, щас мы его тряпочкой... Нету тряпочки. Кончилась вчера тряпочка. И не куплена. Ай-ай-ай, как нехорошо... А ведь у меня мыслищща - ой, так я вам скажу без всякого вранья, что такую мысль надо сразу золотыми буквами на скрижали. В пантеон ее! В глобальные эфиры! Как там оно? Щас, щас, подотру кофе, сяду за стол, раскрою ноут - и моментально запишу.
Трам-тарарам! Время-то уже - ой-ё-ёй!!! Та-да-да, та-даааа! Встаем, в школу, чмок, зубы, кофе, чмок, жетоны, портфели, ногти, зубы, кофе, бегом-бегом-бегом, чмок, метро, двери закрываются, не прислоняемся, не впервой, едем-едем-едем, боже ж мой, какой Днепр, привет-привет, ага, день начался, ну, да, давай... Что-то я забыл как будто? Ах, да, щас, антик марэ, пять слов, да, конечно, давай, до завтра...
...Упал как попало, уснул озабоченно, но зато коротко, затемно вскочил, прыг-скок ножками на коврике, мах-мах ручками, тыгдым-тыгдым на кухню кофеек варить (тише, дурак, спят еще все) - ну да, кошачьим шажочком шмыг на кухоньку, кофе, новости, книжечка - и тут БАЦ!
...Пять слов. Вся правда. Финифть-филигрань. Ничего не помню. Итить-колотить. Твою дивизию! Это ж раз в жизни. Это Нобель. Пулитцер. Грэмми c мечами, крестами, розовыми бантами и дубовыми листьями. Это ж...
А тут и чайничек закипел.
2017
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : П'ять слівДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
