Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.18
20:12
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.
2026.06.18
20:04
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
2026.06.18
14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
2026.06.18
12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
2026.06.18
11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
2026.06.18
10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
2026.06.18
08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
2026.06.18
03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
2026.06.17
22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
2026.06.17
21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
2026.06.17
20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
2026.06.17
13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Мысль
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мысль
Бывает, прямо с утра - а встал ты затемно, как всегда, прыг-скок ножками на коврике, мах-мах ручками, тыгдым-тыгдым на кухню кофеек варить (тише, дурак, спят еще все) - ну да, ну да, кошачьим льющимся шажочком вдоль стеночки на кухоньку шмыг, кофе, новости, книжечка - и тут БАЦ!
Озаряет тебя мысль, и не мысль, а мыслищща, откровение в пять слов - и вся правда в них, и такие эти пять слов точные, ни дать ни взять, и в таком порядке - ну, филигрань-финифть, 32 карата, антик марэ, глубочайший риспект.
А тут чайничек закипел, кофеечек в турочку забросить, смакуя мыслищщу и осторожно касаясь кончиками каких-то маленьких, неважных, пережеванных мыслей тех самых ее заветных пяти слов: а ну, а что, если вот это слово сюда? Неееет, милый мой, не трожь, а насыпь-ка ты лучше себе сахару в чашку. Опачки, сахарница пуста - в ящик, пакет сахару тащим наружу - в сахарницу его! Ёпта, просыпал кругом, где-то тут веничек...
А тут за окном розовое - мать моя женщина, рассвет сегодня небывалый, ну и пусть, что такое уже тыщщу раз видано-фотано, а ну-мо, а ну-мо мне телефончик. Щелк, щелк, щелк! - да уж, на большом мониторе не то будет, разбавится пиксель, разжижится цвет, поплывет картинка, но вот это вот за окном - умереть - не встать, а на дисплее телефона - мммммм...
Ой, кофе убежал. Тэкс, щас мы его тряпочкой... Нету тряпочки. Кончилась вчера тряпочка. И не куплена. Ай-ай-ай, как нехорошо... А ведь у меня мыслищща - ой, так я вам скажу без всякого вранья, что такую мысль надо сразу золотыми буквами на скрижали. В пантеон ее! В глобальные эфиры! Как там оно? Щас, щас, подотру кофе, сяду за стол, раскрою ноут - и моментально запишу.
Трам-тарарам! Время-то уже - ой-ё-ёй!!! Та-да-да, та-даааа! Встаем, в школу, чмок, зубы, кофе, чмок, жетоны, портфели, ногти, зубы, кофе, бегом-бегом-бегом, чмок, метро, двери закрываются, не прислоняемся, не впервой, едем-едем-едем, боже ж мой, какой Днепр, привет-привет, ага, день начался, ну, да, давай... Что-то я забыл как будто? Ах, да, щас, антик марэ, пять слов, да, конечно, давай, до завтра...
...Упал как попало, уснул озабоченно, но зато коротко, затемно вскочил, прыг-скок ножками на коврике, мах-мах ручками, тыгдым-тыгдым на кухню кофеек варить (тише, дурак, спят еще все) - ну да, кошачьим шажочком шмыг на кухоньку, кофе, новости, книжечка - и тут БАЦ!
...Пять слов. Вся правда. Финифть-филигрань. Ничего не помню. Итить-колотить. Твою дивизию! Это ж раз в жизни. Это Нобель. Пулитцер. Грэмми c мечами, крестами, розовыми бантами и дубовыми листьями. Это ж...
А тут и чайничек закипел.
2017
Озаряет тебя мысль, и не мысль, а мыслищща, откровение в пять слов - и вся правда в них, и такие эти пять слов точные, ни дать ни взять, и в таком порядке - ну, филигрань-финифть, 32 карата, антик марэ, глубочайший риспект.
А тут чайничек закипел, кофеечек в турочку забросить, смакуя мыслищщу и осторожно касаясь кончиками каких-то маленьких, неважных, пережеванных мыслей тех самых ее заветных пяти слов: а ну, а что, если вот это слово сюда? Неееет, милый мой, не трожь, а насыпь-ка ты лучше себе сахару в чашку. Опачки, сахарница пуста - в ящик, пакет сахару тащим наружу - в сахарницу его! Ёпта, просыпал кругом, где-то тут веничек...
А тут за окном розовое - мать моя женщина, рассвет сегодня небывалый, ну и пусть, что такое уже тыщщу раз видано-фотано, а ну-мо, а ну-мо мне телефончик. Щелк, щелк, щелк! - да уж, на большом мониторе не то будет, разбавится пиксель, разжижится цвет, поплывет картинка, но вот это вот за окном - умереть - не встать, а на дисплее телефона - мммммм...
Ой, кофе убежал. Тэкс, щас мы его тряпочкой... Нету тряпочки. Кончилась вчера тряпочка. И не куплена. Ай-ай-ай, как нехорошо... А ведь у меня мыслищща - ой, так я вам скажу без всякого вранья, что такую мысль надо сразу золотыми буквами на скрижали. В пантеон ее! В глобальные эфиры! Как там оно? Щас, щас, подотру кофе, сяду за стол, раскрою ноут - и моментально запишу.
Трам-тарарам! Время-то уже - ой-ё-ёй!!! Та-да-да, та-даааа! Встаем, в школу, чмок, зубы, кофе, чмок, жетоны, портфели, ногти, зубы, кофе, бегом-бегом-бегом, чмок, метро, двери закрываются, не прислоняемся, не впервой, едем-едем-едем, боже ж мой, какой Днепр, привет-привет, ага, день начался, ну, да, давай... Что-то я забыл как будто? Ах, да, щас, антик марэ, пять слов, да, конечно, давай, до завтра...
...Упал как попало, уснул озабоченно, но зато коротко, затемно вскочил, прыг-скок ножками на коврике, мах-мах ручками, тыгдым-тыгдым на кухню кофеек варить (тише, дурак, спят еще все) - ну да, кошачьим шажочком шмыг на кухоньку, кофе, новости, книжечка - и тут БАЦ!
...Пять слов. Вся правда. Финифть-филигрань. Ничего не помню. Итить-колотить. Твою дивизию! Это ж раз в жизни. Это Нобель. Пулитцер. Грэмми c мечами, крестами, розовыми бантами и дубовыми листьями. Это ж...
А тут и чайничек закипел.
2017
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : П'ять слівДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
