
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.09
22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
2025.10.09
21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
2025.10.09
20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
2025.10.09
20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
2025.10.09
15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
2025.10.09
13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
2025.10.09
12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
2025.10.09
12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
2025.10.09
09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.
Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.
Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл
2025.10.08
22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,
2025.10.08
16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
2025.10.08
16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
2025.10.08
15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.
І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.
І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком
2025.10.08
13:20
грудня 2025 року
Норвезький Нобелівський комітет
винесе рішення:
«нікому з глав держав
не присуджувати премію миру».
До такого рішення
потенційні члени комітету
прийшли заздалегідь,
ознайомившись з дослідженнями
міжнародної групи науковц
2025.10.08
11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло.
У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів.
Право сильного сильне, але не праве.
Малодушним завжди мало загублених душ.
2025.10.08
06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2023.02.18
2018.03.05
2017.01.26
2016.04.07
2015.11.30
2015.11.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Головні поетичні огляди
Висока поезія і просто віршування - мистецтво і кіч (кітч)?
Ось, коли діти граються в пісочниці - це теж творчість і мистецтво? Але ж суто в контексті процесів "дорослішання", так? І не варто забувати, що дітям, у тому числі й поетичним, абсолютно характерне дорослішання, тобто процес природного зростання. Все цілком нормально, жодних відхилень. Але порівнювання віршів, їх оцінювання, без огляду на явище авторського зростання, часто неможливе. Та ось ніби і автор вже в роках, то чи він автоматично є дорослим, а його творчість - мистецтвом? А ми ж від нього часто в захопленні. Хоча й не всі, напевно.
О так, хай живуть наші уподобання, це справді важливо для кожного з нас, хоча наші уподобання й далеко не все, і зовсім, порою, не істина. Та й нехай, ніби. Ми такі ж, як і наші уподобання, і нічого страшного в цьому немає. Але суть - ми такі ж - дає певну спорідненість процесів, і їх якості.
Хоча, а що таке в поезії істина?
Можливо - це т.з. висока поезія, де істина має проявляти себе найвиразніше?
Одне очевидно, що висока поезія - це трохи інше, аніж уподобання. Хоча поезія, як мистецтво, і різноманітна, і вона (для своїх поціновувачів) є ще тою необхідною музикою наших "я", таких різних і по вертикалі, і в горизонталях - звідси й наші, порою дивні, уподобання.
Тим не менше, є поняття енергетичного обсягу, резонансів у цих обсягах, і, по-суті, глибини взагалі - в цьому плані, де кожне слово вже магія, кожен звук на місці, й існує справді висока поезія... Передусім, українська.
Для прикладу - в контексті явища дорослішання
Ось, прикладом, два твори, просто взяті від відомих авторів на більш-менш схожу тематику. Написані в різні часи і за суттєво різних обставин. Тим не менш...
І так всюди, куди не глянь. І що б це значило?
Пам'ятка
по тонкому льоду вавилонських річок
як по суші дійшли ми до краю
а за краєм – пітьма і не видно нічого
і нічого можливо немає
і не викроїш скраю ні п'яді землі
аби дім збудувати абощо
лиш пунктиром наводити кроки малі
вздовж межі відбуваючи прощу
і живеш де рубіж і помреш де живеш
а обійдеш всю землю довкола –
то побачиш що коло реально без меж
і що пекло – то жити по колу
а в едем потрапляє хто йде поперек –
просто сходить за край і зникає
є у раю врата та немає дверей
і замків і засовів немає
ми пунктиром сліпим залишаємо слід
на льоду що невдовзі розтане
може краще відразу пірнути під лід
просто в теплий гольфстрім індостану
просто в білі піски узбереж і пустель
просто в зарості древнього саду
все потрібне – насправді доступне й просте
час від часу про це собі згадуй
Юрій Іздрик
(https://vk.com/jizdryk)
Еміль-Антуан Бурдель (скульптор)
Велика трагічна маска Бетговена
Веди мене, мелодіє, веди,
Неси мене і сили дай для злету -
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
Повстань, мій дух! Мелодіє, постань
Лавиною, і вибухом, і виром,
І вироком осіннім хмарам сірим —
Крізь тишини важку, холодну твань!
Накочуйся, о хвиле звукова, —
Я чую звук нечуваної пісні,
Її акорди й рокотання пізні, —
У тишині оглухла голова.
У душу б’ється музика німа,
Це рокотання врóчисте і чорне
В обличчя б’є. Моє лице — потворне.
Та порятунку й сховища нема.
Веди мене, гармоніє, веди,
Неси мене і сили дай для злету —
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
1972 р., Київ
М.Фішбейн
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Висока поезія і просто віршування - мистецтво і кіч (кітч)?
Творчість може бути й цілком "побутовою",
творчість усюди і в усьому творчість,
але ж не будь-яка творчість - мистецтво?
Напевно ж таки, насправді не все так жорстко.
Ось, коли діти граються в пісочниці - це теж творчість і мистецтво? Але ж суто в контексті процесів "дорослішання", так? І не варто забувати, що дітям, у тому числі й поетичним, абсолютно характерне дорослішання, тобто процес природного зростання. Все цілком нормально, жодних відхилень. Але порівнювання віршів, їх оцінювання, без огляду на явище авторського зростання, часто неможливе. Та ось ніби і автор вже в роках, то чи він автоматично є дорослим, а його творчість - мистецтвом? А ми ж від нього часто в захопленні. Хоча й не всі, напевно.
О так, хай живуть наші уподобання, це справді важливо для кожного з нас, хоча наші уподобання й далеко не все, і зовсім, порою, не істина. Та й нехай, ніби. Ми такі ж, як і наші уподобання, і нічого страшного в цьому немає. Але суть - ми такі ж - дає певну спорідненість процесів, і їх якості.
Хоча, а що таке в поезії істина?
Можливо - це т.з. висока поезія, де істина має проявляти себе найвиразніше?
Одне очевидно, що висока поезія - це трохи інше, аніж уподобання. Хоча поезія, як мистецтво, і різноманітна, і вона (для своїх поціновувачів) є ще тою необхідною музикою наших "я", таких різних і по вертикалі, і в горизонталях - звідси й наші, порою дивні, уподобання.
Тим не менше, є поняття енергетичного обсягу, резонансів у цих обсягах, і, по-суті, глибини взагалі - в цьому плані, де кожне слово вже магія, кожен звук на місці, й існує справді висока поезія... Передусім, українська.
Для прикладу - в контексті явища дорослішання
Ось, прикладом, два твори, просто взяті від відомих авторів на більш-менш схожу тематику. Написані в різні часи і за суттєво різних обставин. Тим не менш...
І так всюди, куди не глянь. І що б це значило?
Пам'ятка
по тонкому льоду вавилонських річок
як по суші дійшли ми до краю
а за краєм – пітьма і не видно нічого
і нічого можливо немає
і не викроїш скраю ні п'яді землі
аби дім збудувати абощо
лиш пунктиром наводити кроки малі
вздовж межі відбуваючи прощу
і живеш де рубіж і помреш де живеш
а обійдеш всю землю довкола –
то побачиш що коло реально без меж
і що пекло – то жити по колу
а в едем потрапляє хто йде поперек –
просто сходить за край і зникає
є у раю врата та немає дверей
і замків і засовів немає
ми пунктиром сліпим залишаємо слід
на льоду що невдовзі розтане
може краще відразу пірнути під лід
просто в теплий гольфстрім індостану
просто в білі піски узбереж і пустель
просто в зарості древнього саду
все потрібне – насправді доступне й просте
час від часу про це собі згадуй
Юрій Іздрик
(https://vk.com/jizdryk)
Еміль-Антуан Бурдель (скульптор)
Велика трагічна маска Бетговена
Веди мене, мелодіє, веди,
Неси мене і сили дай для злету -
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
Повстань, мій дух! Мелодіє, постань
Лавиною, і вибухом, і виром,
І вироком осіннім хмарам сірим —
Крізь тишини важку, холодну твань!
Накочуйся, о хвиле звукова, —
Я чую звук нечуваної пісні,
Її акорди й рокотання пізні, —
У тишині оглухла голова.
У душу б’ється музика німа,
Це рокотання врóчисте і чорне
В обличчя б’є. Моє лице — потворне.
Та порятунку й сховища нема.
Веди мене, гармоніє, веди,
Неси мене і сили дай для злету —
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
1972 р., Київ
М.Фішбейн
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мойсей Фішбейн. ПРОРОК"
• Перейти на сторінку •
"Тим, хто голосував за порошенка не соромно? Чи коні завжди не винні?"
• Перейти на сторінку •
"Тим, хто голосував за порошенка не соромно? Чи коні завжди не винні?"
Про публікацію