ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.04.03 21:38
Мій голос пересох від посухи,
мій голос нагадує
жерло вулкану.
Моє серце стало
попелищем битви.
Її кордони пролягають
нашими душами.
Мої думки схожі

Олександр Сушко
2025.04.03 19:25
Я цілу зиму спав у мрійних снах,
А на душі сріблився білий іній.
Та з ирію вернулася весна,
А з нею разом голоси пташині.

Прокинулися почуття мої!
Від радості цвітуть, неначе маки!
Освітлюють березові гаї,

Іван Потьомкін
2025.04.03 18:21
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
Словам високим надають земного змісту.
Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
Поставивши їх поперед чоловіка тін

Євген Федчук
2025.04.03 15:43
Чому отак ведуться москалі:
Приходять, усе нищать і вбивають?
Чи зовсім Бога у душі не мають,
Не вірують у Нього взагалі?
Про їхню віру важко говорить.
Вони, хоч люду втричі більше мають,
Про свої храми все ж не надто дбають,
Не поспішають в храми

Світлана Пирогова
2025.04.03 14:51
Україно, в тобі є ще сили,
хоч обсіла давня мошкара.
Розженеш, я вірю,дій сміливо,
бо закваска в тебе ще стара.
Тлінь візьме розбещених і ситих
(Кожен, ніби п'явка ссе і ссе).
Пересіє згодом Боже сито,
Ще почуєш голос із небес.

Юрій Гундарєв
2025.04.03 11:34
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Юрій Гундарєв
2025.04.03 11:09
Час покинув свій,
долаючи втому…
Я - у Києві
сто років тому.

Усміхнені квіти на клумбах.
Трамваїв густоголосся.
Міліціонери на тумбах

Віктор Кучерук
2025.04.03 06:46
Зі сном розлучаюся важко
І легко, і радо, коли,
Неначе бабусина казка
Він є не тягучий, чи злий.
Коли проклинати не варто
Все те, що примарним було, –
Коли обернулося жартом
Цілунків уявне число.

Юрій Лазірко
2025.04.03 05:13
rain in my soul
your droplets and mind
a dawn without sky
in verses it died
once for all

2.
memories’ haze

Тетяна Левицька
2025.04.03 02:07
Віктор Кучерук

* * *

Чоловік дружині зранку
Повіряє забаганку
Про дівчиноньку-коханку,
Бо наснилися немало

Леся Горова
2025.04.02 23:05
Губи стисну: мовчати. Та рветься моя непокора,
Галасує у думці, колотить розмірений пульс,
Вутлі паростки спокою косить, подібна серпу,
З-під химерних мостів потурань вибиває опори.

Зверху ще притискаю долоню - ні звуку досади!
Звісно, лівою, бо п

Борис Костиря
2025.04.02 21:51
Звідки ця енергія руйнування?
Із яких потаємних глибин
виповзає вона?
Чому серед оази творення
раптом спалахує кривава пляма?
Спокійне плесо розуму
охоплює ураган безуму.
Горить столітній ліс,

Борис Костиря
2025.04.02 21:45
Ми - уламки війни, що усіх розтоптала.
Ми - уламки споруд, що у небо завелись.
Ми - уламки броні та важкого металу.
Ми - уламки сумління і зламана вись.

Ми - будинки, що бомби ущент розметали.
Ми - той крик стоголосий над містом проклять.
Пр

Іван Потьомкін
2025.04.02 19:28
І вчасно погляд одвести
Від тої, що відкрита всьому світу,
Що, наче брунька навесні,
Готова вибухнуть рожево-білим квітом.
Сховати захват і зажмуритись на мить,
Щоб не осліпнуть в сяйві з’яви.
Домалювать в уяві дозрілу вроду,
Молитовно скласти рук

Тетяна Левицька
2025.04.02 19:00
Свята любов знайде як втішити образу,
та припинити колотнечу навісну.
До рідного гнізда вертаємось щоразу,
щоб не розбили чвари вежу кам'яну.

— Давно не чулися, як справи, білокрилий?

— Нема чим вихвалятися, та все ж,

Віктор Насипаний
2025.04.02 16:02
Сусід жалівся діду,
Що лисина все більш.
По ліки, каже, їду.
Волосся гірш та гірш.

- Масти, де лисий, салом. -
Йому порадив дід. –
Волосся щоб зростало.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Головні поетичні огляди):

Зоя Бідило
2023.02.18

Орися Мельничук
2017.01.26

Марія Марі
2016.04.07

Вікторія Фединишин
2015.11.30

Василь Псевдо
2015.11.24

Мира Бандера
2015.10.31

Галина Бордуляк
2015.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Головні поетичні огляди

 Висока поезія і просто віршування - мистецтво і кіч (кітч)?

Творчість може бути й цілком "побутовою",
творчість усюди і в усьому творчість,
але ж не будь-яка творчість - мистецтво?

Напевно ж таки, насправді не все так жорстко.
Ось, коли діти граються в пісочниці - це теж творчість і мистецтво? Але ж суто в контексті процесів "дорослішання", так? І не варто забувати, що дітям, у тому числі й поетичним, абсолютно характерне дорослішання, тобто процес природного зростання. Все цілком нормально, жодних відхилень. Але порівнювання віршів, їх оцінювання, без огляду на явище авторського зростання, часто неможливе. Та ось ніби і автор вже в роках, то чи він автоматично є дорослим, а його творчість - мистецтвом? А ми ж від нього часто в захопленні. Хоча й не всі, напевно.

О так, хай живуть наші уподобання, це справді важливо для кожного з нас, хоча наші уподобання й далеко не все, і зовсім, порою, не істина. Та й нехай, ніби. Ми такі ж, як і наші уподобання, і нічого страшного в цьому немає. Але суть - ми такі ж - дає певну спорідненість процесів, і їх якості.
Хоча, а що таке в поезії істина?
Можливо - це т.з. висока поезія, де істина має проявляти себе найвиразніше?
Одне очевидно, що висока поезія - це трохи інше, аніж уподобання. Хоча поезія, як мистецтво, і різноманітна, і вона (для своїх поціновувачів) є ще тою необхідною музикою наших "я", таких різних і по вертикалі, і в горизонталях - звідси й наші, порою дивні, уподобання.
Тим не менше, є поняття енергетичного обсягу, резонансів у цих обсягах, і, по-суті, глибини взагалі - в цьому плані, де кожне слово вже магія, кожен звук на місці, й існує справді висока поезія... Передусім, українська.

Для прикладу - в контексті явища дорослішання

Ось, прикладом, два твори, просто взяті від відомих авторів на більш-менш схожу тематику. Написані в різні часи і за суттєво різних обставин. Тим не менш...
І так всюди, куди не глянь. І що б це значило?

Пам'ятка

по тонкому льоду вавилонських річок
як по суші дійшли ми до краю
а за краєм – пітьма і не видно нічого
і нічого можливо немає
і не викроїш скраю ні п'яді землі
аби дім збудувати абощо
лиш пунктиром наводити кроки малі
вздовж межі відбуваючи прощу

і живеш де рубіж і помреш де живеш
а обійдеш всю землю довкола –
то побачиш що коло реально без меж
і що пекло – то жити по колу
а в едем потрапляє хто йде поперек –
просто сходить за край і зникає
є у раю врата та немає дверей
і замків і засовів немає

ми пунктиром сліпим залишаємо слід
на льоду що невдовзі розтане
може краще відразу пірнути під лід
просто в теплий гольфстрім індостану
просто в білі піски узбереж і пустель
просто в зарості древнього саду
все потрібне – насправді доступне й просте
час від часу про це собі згадуй

Юрій Іздрик
(https://vk.com/jizdryk)

Еміль-Антуан Бурдель (скульптор)
Велика трагічна маска Бетговена


Веди мене, мелодіє, веди,
Неси мене і сили дай для злету -
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
Повстань, мій дух! Мелодіє, постань
Лавиною, і вибухом, і виром,
І вироком осіннім хмарам сірим —
Крізь тишини важку, холодну твань!
Накочуйся, о хвиле звукова, —
Я чую звук нечуваної пісні,
Її акорди й рокотання пізні, —
У тишині оглухла голова.
У душу б’ється музика німа,
Це рокотання врóчисте і чорне
В обличчя б’є. Моє лице — потворне.
Та порятунку й сховища нема.
Веди мене, гармоніє, веди,
Неси мене і сили дай для злету —
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.

1972 р., Київ
М.Фішбейн




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-30 12:51:39
Переглядів сторінки твору 4963
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.03.27 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-01-30 15:30:06 ]
Коли у підсвідомості поета визріває відчуття чогось невідворотного, а він намагається це окреслити своєю тільки йому зрозумілою мовою, тоді й народжуються такі вірші. Але коли повсякденність демонструє реальні трагічні чи кумедні картини, то не обов’язково дотримуватись подібних стилів і зразків, метафоричний зміст яких розшифровується далеко не кожним читачем, а то й поетом. Це моє особисте тлумачення під першим враженням і то тільки ради того, щоб почути і іншу, можливо й протилежну, думку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2017-01-30 17:15:25 ]
Напевно, пане Ігорю.
Але ось, можливо, йдеться і про кількість істини, її пропорціях у всіх атрибутах авторської компетентності, зважаючи на завдання "дорослішання".

Ось два тексти, досить випадкові, від Ю.Іздрика і М.Фішбейна.
У мене враження, що питання не стільки в стилях, але, передусім - в поетичній компетенції, в компетенціях інших, що, зрештою, дають якийсь магічний продукт...
Взагалі, якщо існує Істина, а вона, нмсд, існує. То Істина об"єднує все і вся. З огляду на Істину, може існувати і найточніше сприйняття.
Якщо у надпростому вірші гарно оправлена глибочезна Істина, то це не гірше і супер орнаменту від майстрів з такою ж вагою Істини, інколи може й краще для читача...
Та й потім - для кого поезія пишеться, кому вона найбільш потрібна, як не для самого "автора"? Чому в лапках? Бо чим краща поезія, тим, нмсд, і більше невидимих авторів, аж до Творця включно. )

В цьому контексті, для мене більше Істини в М.Фішбейна. Я не чіпляюся до Гольфстріму біля берегів Індостану в Юрія Іздрика, я, більше, про присутність авторського его, точніше - його малопомітність в ідеальному варіанті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-01-30 21:03:34 ]
Напевне визначальним є і те, яку тему вибирає «автор», щоб у своєму самовираженні стати ближче до Творця. Коли йде мова про таку величину у мистецтві як Бетховен, то тут повинні бути зовсім інші масштаби мислення порівняно з емоційною напругою і оригінальністю чи парадоксальністю думок у наведеному Вами вірші Ю. Іздрика, хоч обидва твори у вираженні істини резонують між собою.
Пане Володимире, користуючись нагодою спілкування хочу Вас попросити, аби Ви звернули увагу програміста чи менеджера сайту на той факт, що на моїй сторінці без моєї участі змінені особисті дані, а функція їх відновлення заблокована якимось хитрим способом, що ніби все працює, а зміни в кінцевому результаті не фіксуються. Це поки-що не створює якихось негативних наслідків, але хочеться бути "рівним серед рівних". Буду вдячний, що і в технічному плані Ви не залишаєте поза своєю увагою рядових авторів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2017-01-31 02:27:02 ]
На перший погляд, пане Ігорю, все працює. А спробуйте зараз внести зміни...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-01-31 15:23:09 ]
Зміни вніс. Після натискання кнопки "поновити профайл* ці зміни не фіксуються, висвітлюється повідомлення [Помилка] Така комбінація прізвища та імені вже зустрічається в системі