ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Квітники одиноцтва
Можна вже не прибріхувати про вік, а так голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, і з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка ще навіть не першої зрілості, а бутона. Тебе цим часом тільк

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
Міжзоряне кохання
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Поле воєнної неслави Московії – Нарва 1700 року
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
* * *
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Від Кватроченто до Кусто
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
* 74 *
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи

Тетяна Левицька
2026.05.10 07:45
Миті щастя
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.

Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,

Віктор Кучерук
2026.05.10 06:47
* * *
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.

Охмуд Песецький
2026.05.10 00:00
Ні, не про це
Дошкуляє запах димового нікотину, який осів на шторах ще не твоєї квартири, але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим, і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення – ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей і прогулянок - ні, не там, де тусуєть

Кока Черкаський
2026.05.09 21:45
відстраха
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.

Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,

С М
2026.05.09 20:29
Кінець (The Doors @Hollywood Bowl July 5 1968)
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!

до чого оце . . . .

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Ной (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Роксолана Вірлан
2026.05.09 17:42
Незвід
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,

Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,

Ігор Терен
2026.05.09 17:35
Парадні реляції
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,

Борис Костиря
2026.05.09 13:33
Листи
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.

Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту

хома дідим
2026.05.09 09:46
* 73 *
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Серго Сокольник / Проза

 Купи мене! оповідання
-Сезам, зачинись!
...кам"яні двері зачиняються і морок печери охоплює шукача скарбів...
Господи, ну як важко боротись з ранковим недосипом, особливо коли ти півночі читав...
Ці східні сюжети ще й досі у напівсонній голові, і голова у вагоні метро сама собою хилиться на плече у той час, як тіло затиснуте між інших тіл у людській тисняві ранкового "піку"...
Голова хилиться на плече... Дотик... Голова торкнулася голови...
Погляд!.. Твій спантеличений, трохи здивований, трохи вибачливий дівочий погляд...
Які очі... Який жертовний погляд... Де?.. Де я тебе бачив, цей неповторний погляд східних очей?..
Десь... у минулому... в одному з прожитих життів...
Вагон хитається і наші тіла мимоволі торкаються одне одного, крізь легкий літній одяг дотик пружних дівочих грудей відчувається гостро-оголено... Ця ранкова чуттєвість, залишена у ліжку сама на себе через потребу їхати по справах...
По справах... Які ж у нас з тобою були справи, чарівна незнайомко, в тому нашому, давно прожитому минулому житті?
Де ми зустрілись?
"Двері зачиняються... Наступна..."
Так. Наступна!!!
Я саме обирав собі наложницю на невільницькому ринку сходу...
Ти була наступною, бо перша мені не сподобалась. А ти...
Знову хитнуло вагон, я мимоволі торкнувся тебе рукою... Ти не відсахнулась...
Чому? Бо ти невільниця. Тебе покарають за непокору. І я зараз, заплативши за огляд, маю повне право торкати тебе... І ще... Ще... Цей твій погляд- ах ніяк не погляд остраху... В ньому прохання, погодження і все зростаюча зацікавленість...
Я не спішу... Бо нікуди спішити...
"Станція..." Ой як ще не моя... Час у мене є... Людей у вагоні меншає, проте ми не віддаляємось одне від одного...
Літо... У легкому відкритому взутті ми майже босі... Вагон тремтить (чи це ти тремтиш?) і наші ноги мимоволі раз по разу торкаються...
Що ж я ТАМ робив з тобою ще? Власне, все, що дозволив продавець... Ти була дорогою дівчиною... Незаймані дорогі... Їх дозволяють оглядати обережно... І я відчував... Як я тебе відчував!..
Відчував взаємний потяг твого тіла, здригання, бажання належати саме мені. Бо я таки гарний. Краще бути проданою гарному чоловіку... Це зрозуміло... Та було щось іще...
Це був акт таїнства. Таїнства взаємної згоди... Бо коли я розплатився і ми йшли чужим східним містом до готелю, у якому я мешкав, я відчував легкі пожаття покірної руки, за яку я тебе тримав... І ми обоє були щасливі... Я- гарним придбанням... А ти? Теж гарним придбанням... За яке не платила, але яке поза сумніву отримала... Чемна, вихована невільниця сходу...
"Станція..." Мене шарпнуло... Замріявся, дивись... Моя станція... Господи, у які часи ми живемо!.. Як щастя, бува, непомічене, стрімко пролітає обіч нас... І ми його не встигаємо ні вловити, ні впізнати, ні насолодитись ним...
Я стрімко прямую до виходу. Остання мара напівсну вилітає з голови геть. Справи, справи!.. Тепер я весь у справах...
Обертаюсь... Я не міг не обернутись...
Останній погляд... Які очі... І я читаю в них- як ти хочеш, щоб я... Купив тебе... І забрав із собою. Забрав геть із цього безглуздого життя з його обтяжливою свободою, просмерділими повітря самобіглими екіпажами, фастфудівськи-бридкою їжею, безглуздо-однорідною працею... Забрав у той наш минулий дивовижний східний світ казки, насолоди, кохання... Бо це дівоче щастя- НАЛЕЖАТИ...
Та я не можу. Бо- НЕ МАЮ ЧАСУ. Тобто наш час вже вийшов... ТОДІ...
"Двері зачиняються..." Самобіглий килим несе мене кудись угору, геть з печери Алладіна... Геть від полишеного найдивовижнішого зі скарбів...
...я спиною відчуваю той твій останній погляд, у якому благання- куди ж ти, хлопче?
Купи мене!..
23.03.2017


© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032300984



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-03-23 01:59:50
Переглядів сторінки твору 3010
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.10.12 16:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-03-23 15:31:13 ]
Ще колись говорила, що проза Ваша легко читаэться. Ну та й пишеться, гадаю, швидко стiкаючи з пальцiв, практично без правок.
В мене э рiч одна, "У щастi" називаэться, приблизно про ось таку ЛГ, котра з однiэi сторони привчена до покори (виховання таке було), а з другоi маэ глибинну волю i силу, котрi дозволяють вибирати те, що iй по духу i по душi.
Чоловiки то так, платять чим вже можуть за те, чого вони хочуть. А от жiнкам Господь даруэ це безкоштовно)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-03-23 21:25:22 ]
Мерсі))) Тре буде глянути... Блін, зашився я з часом цим...
То от скажіть, якого чорта ото мені війнушку необ"явлену об"являли, а???))))) Мабуть, щоб проблему мати, чи що? Чи це так вже в укр. літ. нашій замордованій заведено? От я людина ж незлобива (самі ж бачите) Та і межі незлобивості існують, теж погодьтесь, бо дещо ж знаєте і розумієте...
Щодо прози- так, пишу легко. Фабулу схоплю і пишу. Буває- по ходу трансформується. Буває- одразу "як влите". Я скоро ще цікавішу річ викладу- вона вже є- командир волонтерського підрозділу написав оповідання, чим спантеличив мене трохи, бо несподівано, як я читаю бійцям свою поему ІНКВІЗИЦІЯ. Оповідання саме З ВПЛЕТЕНОЮ ПОЕМОЮ. Отак. Бімба буде. Чекайте.
Охо-хо... Може ото трохи засісти за оте, що в укр. літ. робиться? Такий собі психотрилер))) Чи послати його все, нема кращих тем?
Одне скажу, Ларисо. Особа Ви непроста (а що просте у світі?), та я люблю розгадувати загадки. Нічого поганого Вам не бажаю. Та декому (не Вам) рекомендую таки припиняти деякі негаразди. Хоча... Легко підпалити, важко загасити. І погано, коли ситуація, що здавалась спершу такою прогнозованою, такою контрольованою, стає все зовсім не прогнозованою і зовсім не контрольованою... І одвічні оті філософські питання ХТО ВИНЕН і ЩО РОБИТИ аж ніяк не до мене. А бачив я дуже негарні речі. І тема "який я поганий автор" трансформована тепер (бо які ще виправдання можливі?) у більш простішу "який я поганий" і втупу розтиражована, таки ж може спровокувати і мою негарну реакцію у відповідь. От скажіть- ЧОМУ САМЕ Я СТРИМУЮСЬ, А???)))
Ото ж... Такі вже справи...
"що ж так сумно мені?.."
Зі святом поезії Вас, хоч і минулим


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-03-25 14:30:35 ]
На Ваше чому в мене, як завше, кілька варіантів відповідей)):
- тому, що Ви виховані;
- тому, що садистичні));
- тому що караван йде, не відволікаючись на дрібниці.
Можливо, якби я Вас краще знала, то була б точніша у відповідях, а поки так)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-03-23 19:06:38 ]
Мрійливо, загадково і ...сміливо.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-03-23 21:07:56 ]
Спасибі, Вікторе)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2017-03-31 09:05:28 ]
Ні, жінкам не дарує...