Не сподiвалася почути це вiд Вас))
Дякую, Шоне. Ваше я завжди читаю, затамувавши подих.

Дивно, що Ви не бачите, це ж так очевидно)

а, вже дещо зрозуміла "зберегти своє лице" в прямому розумінні)
Тільки для цього не обов'язково перекушувати муху навпіл) є й інші методи )

та зослiпу, а особливо зпереляку не добираэш методiв, Любо)))
дякую Вам за правильне розумiння, обiймаю щиро

))) хочеться жити в гармонii з природою, всi мають рiвнi права на життя, просто треба обережнiше рухатися, уважнiше
ну i вiдносно добра-зла... чисте свiтло випалюэ також, рiвновага маэ бути, чомусь так думаю, надмiрний ухил в будь-яку сторону не э добрим
дякую, що вiдгукнулись, Володимире)

І все таки, якщо текст опирається на першоджерело, то воно і є в певному розуміння рамками...

Ларисо, прошу зрозуміти мене, якщо стоїть зсилання на мій вірш,отже Ваш - пародія? Чи ні? Я зазвичай толерантно ставлюсь до пародій на свої вірші, від пародій Івана Гентоша взагалі в захваті - вони мене доводили до сліз... від щирого сміху.

А тут... скільки перечитую, нема в мене відчуття якосгось внутрішнього задоволення, щирої усмішки. Може, я мала би відчувати якийсь сором за мною написане (бо і такою буває мета пародіювання - щоб вказати на недоліки) - теж ні, не бачу, що не так.

Ну от є Ваш текст і є. Яким боком тут мій, попри все не дуже мені зрозуміло. Прибирати зсилання не вимагаю, це не в моїх правилах.
Аде думку свою мушу висловити. Висловила. Висновки робіть самі.

Тим паче, коментатори не дуже то й звертають увагу на зсилку. То, може, її тут і не треба?)

Хоча це пародiя, i на мою думку вдала, але дослухаюсь, безперечно, i видалю посилання на Ваш текст. Поважаю Вашу думку.

І хоча я й надалі не дуже розумію, що саме пародіювалось, дякую, що дослухались.

А що тут розумiти, Любо? Сучасна людина завдяки ЗМI повинна знати, як виглядаэ муха цеце: коли в польотi, то золотава i дуже гарна на вигляд, а коли складаэ крильця, то чорна (ну а отруйна i в польотi i поза ним). Тому я й подумала, що Вашу ЛГ могло щось ослiпити, раз не наполохалась вiдразу. Примiтка пiд твором не змiнюэ сутi.
А соромитись Вам чого? Ви ж, як i я, не про конкретну людину писали, чи я чогось не розумiю?

Очевидно, ми обидві одна одну не зовсім розуміємо)

Зокрема, Ви неуважно вчитались у мій текст, коли так звана "мушка" сіла моїй ЛГ на щічку, вона була ше немовлям у колисці. Що по вашому у такому віці людину може засліпити і що вона може зробити?

Тож перш ніж писати пародію, на цей суттєвий момент варто було звернути увагу. Якби не це, то і я би інакше сприйняла Ваш твір, мабуть...

Любо, ну от що можу сказати, окрiм як з себе посмiятись. Полегшено, до речi.
Але!
Все, що не робиться - до кращого!
Бо отепер мiй твiр повертаэться менi ж ляпасом гарним. Бо це треба дiйсно бути так ослiпленою, щоб бачити те, чого нема i перелякано вiдбиватися, та ще й зi всiэi сили.

Коротше, дайте лозиною чи ще чимось, бо я вже й не знаю, що зi мною ще можна зробити. Тьху на мене.
P. S. Але подивiться, Любо, як пiдсвiдомiсть якicно спрацювала i видала правду про мене в моэму ж вiршi)))
Гадаю, не варто видаляти всi цi коменти, може комусь наукою стануть. Цей приклад - просто класика жанру, як iз мухи можна зробити слона. Моi сiднички вже сверблять в передчуттi пародiй(( ой сверблять...

цікве трактування
Та чи має все це хоч щось спільне з оригіналом, який надихнув авторку... От у чому питання...
Хоча, можливо, це й не так важливо...

Зi святом вiтаю!
Менi здалося, що не заганяючи себе в жорсткi рамки, дозволяючи думцi рухатися вiльно, роздивляючись подане автором слово з рiзних сторiн, можна знайти щось справжнэ, iстинне. I навiть якщо воно зайде далеко вiд першооснови, але чи ж наша мета далеко не заходити?)))Як iще вiдкривати нове, якщо боятись зробити крок у незвiдане?
Радiю Вам, Любо!

Про оригінал я довідався, на жаль, пізніше. Моє трактування стосується лише показової страти підступної мухи.

Вiтре, Ви як, без претензiй, що про вiтер у пародii написала? А то раптом i Вам не сподобалось)))))))

Сподобалось...)))