Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.09
06:16
Я красу якось пострічав
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
2026.06.09
00:50
Між королівством лютої зими
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.
Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.
Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,
2026.06.08
22:41
я до межі натягнена струна
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор
2026.06.08
21:04
маршують у чоті своїй
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
2026.06.08
12:51
Як добре, що не треба поспішати
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.
Як добре, що заглибитися можна
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.
Як добре, що заглибитися можна
2026.06.08
11:31
Будь ласка!-довгий сквош
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!
2026.06.08
08:02
Випасали телят Баскервілі,
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.
Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.
Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.
2026.06.08
06:02
Розбуджений співами зябликів ліс
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл
2026.06.08
02:06
написати б комусь листа
от мовляв і привіт і здрастуй
в тридесяте міфічне царство
без поважних на те підстав
написати б на зло смертям
живу там-то займаюсь тим-то
всюди звісно вогонь і дим — то
от мовляв і привіт і здрастуй
в тридесяте міфічне царство
без поважних на те підстав
написати б на зло смертям
живу там-то займаюсь тим-то
всюди звісно вогонь і дим — то
2026.06.07
21:42
жовтогарячі нагідки
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій
2026.06.07
17:17
Як знімали Хрущова і намагалися Горбачова.
Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,
Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,
2026.06.07
16:40
То мир і справді є театром? Як не глянеш:
актори, сцена, мла за нею, глядачі,
а ще присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють долі участю своєю.
Коли ж вони у втомі покидають сцену,
тоді провіщене доходи
актори, сцена, мла за нею, глядачі,
а ще присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють долі участю своєю.
Коли ж вони у втомі покидають сцену,
тоді провіщене доходи
2026.06.07
13:28
Дайте випити кави ковток
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.
Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.
Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,
2026.06.07
11:42
Шукаю дорогу між тисяч думок,
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.
Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.
Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова
2026.06.07
11:10
… на човнику не видно пасажирів,
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,
раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,
раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті
2026.06.07
06:27
В тепле літо золоті ворота
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Зоряна Замкова (1970) /
Проза
З Романових оповідок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Романових оповідок
«...шумить гай зелений, шумить…
Козаче-соколю, порадь, що робити,
тоді, коли серце болить».
В тітки Василини грудний голос. Коли вона співала тужливо «боли-и-ть»в мене аж шлунок стискався, наче і в мене душа нила від болю.
І тітка Василина, і Ганя, Дозика мама, і Марія Лапацониха зимою часто збирались у нас. Приходили інші жінки з вулиці аби шити-вишивати гуртом, приповідаючи різні історії, затягуючи на три голоси таких пісень, що нині й не чули. Поспівають – і легше...
Кожна жінка має той вік, на який заслуговує – це відома сентенція, яку часто повторювала моя мати, коли до хати сходились сусідки. Навіть у ті скрутні та непрості повоєнні часи вони намагалися бути жінками. Мати вміла шити не тільки потрібні, але й модні речі з картинок затертих польських журналів та так майстерно, наче кінчила вищі курси крою і шиття. Особливою популярністю користувалась білизна - як казали сільські баби - лівчики. Вміла їх правильно вистрочувати – і жіночі груди стояли, як на тарілочці. Тому в мами завжди була черга охочих підкреслити своє достоїнство.
Особливим в тітки Василини те достоїнство було навіть за мірками породистих сільських жінок. Та й вся вона не була маленькою чи кволою. Я малий заглядаю з печі і не можу втямити, як в такої міцної тітки та серце болить. Але то стало не найдивнішим.
Тітка Василина, як Руслана Писанка, така жвава, як біс уночі, гримить на всю хату до мене, коли тихцем заглядаю, як вони міряють шиті обновки: «Дивись, Ромцю, настільки, щоб шапка не злетіла…» І заводить своєї :
До мене ти ходиш і з мене смієшся,
та я полюбила тебе…
Та будь же проклятий, шукай собі другу,
а я піду втоплю себе.
Піду я втоплюся до тої криниці,
З котрої ти воду береш,
ти підеш до неї води набирати
і труп мого тіла знайдеш…
А я лежу і уявляю, як тітка Василина йде топитися. Голосить: ой, доходилися ніжки, доробилися ручки… і усіма силами намагається втопитися в нашій битій криниці. Ту криницю ще називали «помпа» і в нас у всіх сусідів такі були. Інакшої я й не бачив.
Таємницю того втоплення розвіяв трохи пізніше, коли побачив велику криницю з цямриною та відром. Туди тітка Василина, думав я, важко, але втиснулась би.
Козаче-соколю, порадь, що робити,
тоді, коли серце болить».
В тітки Василини грудний голос. Коли вона співала тужливо «боли-и-ть»в мене аж шлунок стискався, наче і в мене душа нила від болю.
І тітка Василина, і Ганя, Дозика мама, і Марія Лапацониха зимою часто збирались у нас. Приходили інші жінки з вулиці аби шити-вишивати гуртом, приповідаючи різні історії, затягуючи на три голоси таких пісень, що нині й не чули. Поспівають – і легше...
Кожна жінка має той вік, на який заслуговує – це відома сентенція, яку часто повторювала моя мати, коли до хати сходились сусідки. Навіть у ті скрутні та непрості повоєнні часи вони намагалися бути жінками. Мати вміла шити не тільки потрібні, але й модні речі з картинок затертих польських журналів та так майстерно, наче кінчила вищі курси крою і шиття. Особливою популярністю користувалась білизна - як казали сільські баби - лівчики. Вміла їх правильно вистрочувати – і жіночі груди стояли, як на тарілочці. Тому в мами завжди була черга охочих підкреслити своє достоїнство.
Особливим в тітки Василини те достоїнство було навіть за мірками породистих сільських жінок. Та й вся вона не була маленькою чи кволою. Я малий заглядаю з печі і не можу втямити, як в такої міцної тітки та серце болить. Але то стало не найдивнішим.
Тітка Василина, як Руслана Писанка, така жвава, як біс уночі, гримить на всю хату до мене, коли тихцем заглядаю, як вони міряють шиті обновки: «Дивись, Ромцю, настільки, щоб шапка не злетіла…» І заводить своєї :
До мене ти ходиш і з мене смієшся,
та я полюбила тебе…
Та будь же проклятий, шукай собі другу,
а я піду втоплю себе.
Піду я втоплюся до тої криниці,
З котрої ти воду береш,
ти підеш до неї води набирати
і труп мого тіла знайдеш…
А я лежу і уявляю, як тітка Василина йде топитися. Голосить: ой, доходилися ніжки, доробилися ручки… і усіма силами намагається втопитися в нашій битій криниці. Ту криницю ще називали «помпа» і в нас у всіх сусідів такі були. Інакшої я й не бачив.
Таємницю того втоплення розвіяв трохи пізніше, коли побачив велику криницю з цямриною та відром. Туди тітка Василина, думав я, важко, але втиснулась би.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
