ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.03.02 23:27
У долину анемон білих
Повернусь я весняним вітром,
Холодним як вічна Істина.
У долину очитку квітучого
Повернусь диким каменем,
Важким, наче мої спогади.
У долину весняних вишень
Повернусь сірим птахом –

Володимир Бойко
2024.03.02 22:29
Гречні гречку поважають.
Гречні в гречку не стрибають,
Увіходять поволеньки
І кохаються легенько.

Гречні гречку не толочать,
Гречні гречно залоскочуть,
Гречні люди діють гречно,

Вікторія Лимар
2024.03.02 21:50
Смаки, кольори, вподобання всілякі
у кожного різні, звичайно, вони.
Тож хто заперечить їх цінність та якість?
Хто наслідки візьме на себе вини?

Ми різні наскільки, що інколи розум
не може сприйняти окремих речей,
які викликають обурення й суд.

Юрко Бужанин
2024.03.02 13:48
Органна музика звучить...
Зі сфер далеких, з–понад хмари…
З глибини сивої століть
До нас вона волає марно…

А людство слухає “попсу”,
Легалізує лихослів’я;
Над Божим світом чинить суд

Леся Горова
2024.03.02 12:02
Ранковий промінь у долоні.
Лоскоче березневий подих.
Незатишно і сіро поки.
Та рушили по вітах соки,
І сірокрилки невгомонні
Розтрушують зимовий спокій.

Він опадає м'яко, тихо,

Світлана Пирогова
2024.03.02 07:46
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Соболь
2024.03.02 06:13
Ув іншім вимірі без воєн.
Там сонях сходить і росте,
і щастя сиплеться в долоні…
хоча я, звісно, не про те.

Тут у війни свої закони.
Як рясно пожинає смерть.
Кружляють над окопом дрони

Віктор Кучерук
2024.03.02 05:34
Ізнов розбилася посуда?..
Не переймайся сумно тим, -
Здавен так радість кличуть люди
І йде вона у їхній дім.
Переставай себе винити
І плакать гірко припини,
Адже на щастя посуд битий, -
Одвічно кажуть віщуни.

Ідан Мерол
2024.03.02 03:18
я не бачу себе в амальгамі розбитих дзеркал,
мої сни якнайкращий сценарій для Девіда Лінча.
в моїй пам'яті збій, а думки як бурхлива ріка
у потребі добути, принаймні, до першого січня.
як там далі ніхто не підкаже, хіба календар,
що безпрогра

Юрко Бужанин
2024.03.01 22:30
Сонце піднялося,
тане чоколяда...
У Маруськи мої
Скінчилась помада.

- Любчику, рятуй ня!
Що маю робити?
Не буду ж я з варгом

Ігор Шоха
2024.03.01 21:56
Сьогодні ще гуляю я
на березі крутому,
а уночі душа моя
цугикає додому.
І педалюю... уві сні
у неурочу пору
на двоколісному коні
верхи по косогору.

Юрій Лазірко
2024.03.01 20:21
я так собі гадаю
що ти є
ця впевненість
у день
таки грядущий
у непохитне
тремоло моє
в якому

Юрій Лазірко
2024.03.01 20:17
не складається
якось
братику
уціліти
наступному
авелю
у війни
своя математика

Володимир Ляшкевич
2024.03.01 14:48
З циклу "Від минулого до майбутнього", ново-ведичний реалізм Вступ Це четверта книга з цілісного циклу художніх авторських романів, написаних в стилі ведичного ново-реалізму. В ній розповідається про подальші здобутки головних героїв, що стають вс

Юрій Гундарєв
2024.03.01 12:19
Зайвий день нам дає Касіян,
щоб зробити те, що не встигли…
Цілий день для надій і бажань,
молитов про загиблих…

Зайвий день нам дає Касіян,
щоби швидше просохли очі,
на загоєння болісних ран,

Володимир Каразуб
2024.03.01 10:28
По сірому мосту розлуки
Поволі їде катафалк.
Над ним гроза і небо чорне,
І чорний птах.
Ідуть за ним в плащах широких
Суворі постаті війни,
І в кожній краплі зливи туга
Узята від сльози.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Про людей, слонів та ярмарок марнославства

ВЕЛЬБУ́ЧНИЙ, а, е, діал. Поважний, знатний. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту і хліб (Словник Грінченка); Тихо, уважно оточили народного співця й молодиці, й діти, й баби й з розчуленим серцем вчували ту думу, захватну та вельбучну (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 48).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 323.

Слово "вельбучний" я вживала не раз, воно є у моїй книзі - зібрання творів. Свободу творчості ніхто не відміняв.

Я схильна думати, що на ПМ більшість людей адекватних. Попри те, що чимало під клонами, ніками ховається.
Як можна людині з інтелектом звинувачувати мене за рядок
Принци-слони вельбучні?
Мова про мою нову поезію "Бракне координат". Слово цілком умотивоване, там проглядається шахова дошка.

Копіюю закид Галини Михайлик

http://maysterni.com/publication.php?id=124600
Можливо я занадто асоціативно мислю але: "Принци - слони вельбучні".... -
- http://maysterni.com/publication.php?id=124674
Вельбівне.... вельбучні....
Сумно... ще навіть 40 днів не пройшло...
Бог - суддя... ---------
пише Галина Михайлик під звісткою про смерть поета.
Вельбівне і вельбучні... Шукає аналогій.
Шукає у рядку насміху. І може, впевнить когось у моїй "вині".
Це паранойя.
Іншого слова не доберу.
У ці дні примирення і пам"яті всіх загиблих дозволяти собі переводити удар на мене?
Колись я виходила заміж за хлопця із Рівненської області.
село Травники...
Вельбівного не чула...не знала.

Його рідня не вельми шанувала дівчину з "Великої України".
Може, я справді завелика для сайту, для отакої літературної тусівки...де можна обляпати болотом...лише тому, що чиста, принципова, не своя...за мої особливі маловживані слова, новаторство, служіння мові та Поезії - а не масовому читачеві.
Покійного - Анатолія Криловця я не знала особисто. Він коментував кілька разів мої поезії, дуже схвально відгукувався.

Вимагаю у Галини вибачення прилюдного і негайного за звинувачення безпідставне.

Я вже читала років 8 тому звернення і коментарі, буцімто я писала про покійного поета.
Я не знала про його існування, а фактів із біографії - тим паче. То був вірш про тамаду, "Сьома у ряду".
Тепер його донька шанує мене, у друзях.

Застерігаю від подібних звинувачень авторів та читачів сайту.
Дійсно, усім судія лише Господь.
Але й на землі не варто завдавати на свої та чужі плечі зайві тягарі.
Чи комфортно нині Галині Михайлик?

Пригадується: "Всі обмежені люди стараються постійно зганьбити людей грунтовного і широкого мислення".
К. Гельвецій

Я використовую у своїх текстах усе багатство рідної мови, пишу із правильними наголосами.
До речі, правильні наголоси не є звичними для декого.
Відчуваю...окремішність...це почуття посилюється.
Не хочеться мати нічого спільного із такими підозріливими мисткинями. Мудріше було б подумати чи приватно запитати.
А мені показують автори сайту оце безглузде звинувачення.

Світлана-Майя Залізняк, з Великої України.
........................................................................

Нарешті

12 травня 2017 року Галина Михайлик написала на своїй сторінці
"Виключно з поваги до п.Любові Бенедишин і покійного Анатолія:

ПРОШУ ВИБАЧЕННЯ У СВІТЛАНИ-МАЙЇ ЗАЛІЗНЯК".


Тон дивує. Виходить, що слово "вельбучний" таки винне у співзвучності із Вельбівним, і моє небажання викидати цікаве слово із поезії...не гідне пошани?

Сьогодні, 15 травня
прочитала я щойно створений допис для мене пані Галини Михайлик

http://maysterni.com/publication.php?id=124780

Цитую: "Отож вернімося до моїх роздумів: "Що це? гадала я – заздрість? До «слави» покійного?.........

Можливо, я не маю рації, можливо занадто асоціативно мислю, занадто багато уява… можливо… але моя інтуїція мене ще ніколи не підводила. Так, визнаю, я погарячкувала, коли написала вимогу до авторки забрати слово «вельбучний» з того тексту. Звичайно, коли цей вірш буде опублікований у книзі, чи деінде, він сприйматиметься нейтрально, зовсім по-інакшом, аніж у інформаційному контексті ПМ початку травня 2017 року.
Тому у цьому аспекті кажу до пані Світлани-Майї Залізняк: «ВИБАЧТЕ!»
Щодо моїх асоціативних роздумів – це моє право читача і я їх не перекреслюю.
Сподіваюся, що «конфлікт» нарешті вичерпано". Це слова Галини Михайлик.

Що сказати...
Не впевнена... Бо авторка не відмовляє собі у праві підозрювати мене й далі у...насміханні...? чи як це назвати...

До людини, що вигадала - і свято повірила у свої звинувачення нема презумпції невинуватості...

Спробую пояснити ще раз Галині Михайлик. Я не пишу текстів, віршів для сайту, не використовую подій із життя конкретних людей.. Збіги випадкові. А тут взагалі безпідставні підозри. Я писала вірш, як завжди пишу...думаючи про світ і людей. Споглядальний.
До чого тут відхід у вічність шановного пана Анатолія?
Безглуздо підозрювати мене у навмисному використанні слова вельбучний.
Це ж очевидно.
У мене не могло бути заздрощів до слави покійного, бо такого почуття у нормальної людини не може бути апріорі.
Я не вишукую на сайті, читаю те, що на головній.
Маю коло шанувальників, мою книгу замовляють.
Пані Галина тут пише, що досліджувала використання мною слова вельбучний.
А в книзі воно є і не раз, зібрання творів 2015 роком датується.
Я ж відповідаю за свої дії. Писала їй: могли б приватно запитати у мене. Винесла це все на загал... Навіщо? Намислила собі, дала посилання на мій вірш на сторінці своїй.
І зараз оці вибачення дивні, зверхні. Людина мені не хоче вірити ------ і вибачається. Якщо хтось звинувачує незнайому особу...то, можливо, це власні комплекси. От я б так не вчинила.
В інтригах участі не брала. Вини моєї немає у тому, що Галині здалося. Досліджувати мою книгу варто... і нові поезії теж...
Але не інквізиторськими методами. Моя творчість всеохопна, знайти там можна загальнолюдське, інтимне.
Ніколи я не дозволяла собі переступити межу людяності. Її кожен митець окреслює самотужки.

І все ж.....якщо у Галини Михайлик нарешті з`явиться щире бажання повірити мені, я відчую. І буду щиро втішена порозумінням.
Я писала "Бракне координат", де є маловживане слово "вельбучні", без огляду на смерті, народження, події на сайті, дощі, заметілі, катаклізми.
Розумному - досить.






Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-05-10 11:01:20
Переглядів сторінки твору 1753
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.159 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.246 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.02.19 13:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-11 13:38:22 ]
Вибачення немає.
Ось що відповіла Галина Михайлик на своїй сторінці:

"Так не хочеться мені дискутувати...

Прочитала допис-реакцію (http://maysterni.com/publication.php?id=124674) на мій попередній коментар тут. І чомусь зовсім не дивуюся тому допису.

"Заговори, щоб я тебе побачив" (Сократ).
Велемовність авторки допису промовляє сама за себе.

Я не маю нічого проти слова "вельбучний" як такого. Але вжите у певному місці, у певний час, і у певному контексті, воно викликало у мене ті асоціації, про які я написала вище.

Я видалю той і цей свої коментарі, якщо слово "вельбучні" буде забрано з вірша "Бракне координат..." Світлани-Майї Залізняк.

Мені сумно від всієї цієї ситуації... Просто сумно...".

Галині сумно. А мені страшно: жінка ставить умову - прибрати з мого вірша слово "вельбучний".
А саму мене лишити живою?
О часи, о діяння...о невтоленні бажання...
Невже ніхто не відгукнеться? Невже на сайті немає людини, котра розуміє абсурдність її закидів?
Мабуть, Галині варто знати більше слів. І вибачитися переді мною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-11 20:18:24 ]

Дякую Любові Бенедишин за цей мудрий коментар на сторінці Г.Михайлик.

Копіюю:

"Так, Галино, Ви занадто асоціативно мислите...
Іноді наша надмірна уява, під'юджена вразливою емоційністю, заводить ось у такі хащі непорозумінь. Прикрих непорозумінь.
Бо прекрасне українське село Вельбівне і колоритне українське слово ВЕЛЬБУЧНИЙ не винні, що у них схожий звукопис. Як і авторка, що вжила це слово, впевнена, без жодного злого умислу, якихось побічних думок і т.д.
Шукати у цьому кримінал, ставити ультиматуми - викинути це слово з тексту... Ну, це вже, вибачте, перебір, Галино, при всій моїй повазі до Вас.
Охолоньте... Подумайте... Не в моїй компетенції когось до чогось змушувати - дивлюсь на цю ситуацію збоку. Ставлю себе на місце обидвох сторін цього дивного, я б навіть сказала, дикого конфлікту. І ось що відчуваю - я б зрозуміла, що перегнула палку, що стала жертвою власних переживань, образів, образ... І я б таки вибачилась. Мені було б соромно за звинувачення ці, таки безпідставні і абсурдні, це ж очевидно. І живемо ж таки не в сталінські часи, щоб ставити ультиматуми, "арештовувати" ні в чому не винні слова. Цим я взагалі шокована.

І це справді дуже сумно. Будьмо адекватними. "Будьмо взаємно красивими".

Це все, що я хотіла сказати.
Більше коментувати цю ситуацію не буду.

Зичу взаємного порозуміння".