Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Значкова (1991) /
Рецензії
Клімт
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Клімт
Густав Клімт - великий художник епохи Модерн. Його ім'я вписане в хрестоматії з образотворчого мистецтва. Нині він вважається класиком, хоча за життя Клімт був епатажним новатором - його оголені персонажі-музи були відверті навіть для нравів Модерну. Особистість Густава Клімта є джерелом впливу та натхнення для сучасних митців. У 2006 році, в пам'ять про знаменитого австрійського художника був знятий художній фільм «Клімт».
Режисером «Клімта» є Рауль Руіс. Сам фільм не належить до культурного доробку певної країні - кіно створювала велика міжнародна група з Німеччини, Австрії, Франції та Великобританії. Роль відомого художника втілив чудовий Джон Малкович.
Композиційно події фільму починаються з кінця історії життя Клімта. Художник помирає. Він то в мареннях, то в повній нетямі. У його свідомості миготять картинки з минулого. Змінюючись, вони складаються в калейдоскоп і знову тануть у небутті. «Клімт» не має чіткого сюжету, жанр можна визначити, як сюрреалістична драма.
Фільм не є строго біографічним. Навіть більше — творча сторона життя художника практично не зачіпається. Ми майже не бачимо Клімта у втілені Малковича за мольбертом в майстерні. Оминувши процес творення шедеврів, лейтмотивом іде виключно результат - виставки картин митця.
Період часу, охоплений режисерським задумом - останні 15 років життя майстра. Для того, щоб простежити шлях творчої особистості Клімта, Рауль Руіс концептуально обрав два епізоди життя художника, на контрасті показав зірковий злет і бляклий захід його сонця.
Рік 1900, стик століть. Царство епохи Модерн. Але ще не войовничого. Жінки прикрашають себе бабками і метеликами, чоловіки прикрашають себе жінками. І серед цієї богеми -світський Б-г Густав Клімт, естет, гедоніст і поціновувач красивої атрибутики. Він молодий, успішний і задоволений життям. Замовлення сиплються на нього, як із рогу достатку. Він в постійному творчому пошуку. Йому цікаво все нове. Він легко йде на експеримент. Саме на цей період життя припадає історія пристрасті Клімта до Лиа де Кастро (Сеффрон Берроуз). Актриса втілила образ салонної дами з архетипними рисами жінки Модерну - ніжної музи з ледь помітними паростками емансипації.
Півтора десятка років після. Ми бачимо Клімта, як людину, що досконало знає свою професію, людину, що досягла вершини. І на жаль, людину, яка втратила інтерес до творчості. Контрапунктом їдуть імениті полотна Клімта — натхненні роботи втомленого майстра.
Джон Малкович талановито передав психологію ранимої, часом неврастенічної особистості: від внутрішньої гармонії до хаосу, від самостворення до саморуйнування.
«Клімт» - один із найкрасивіших фільмів, художнє рішення якого витримане в стилі арт-нуво. Інтер'єри, костюми, елементи побуту — усі складові оформлення відповідають єдиній естетиці. Чітка прив'язка до епохи і жодних еклектичних експериментів.
Надзвичайно важко відділити людину від міфу. Творчій групі фільму вдалося показати Густава Клімта без гриму і ретуші, без ореолу геніальності.
“Клімт - фільм про те, як життя видатного художника, волею обставин і оточення перетворилося на "декоративне панно", на імітацію буття для мінливого настрою публіки.
Режисером «Клімта» є Рауль Руіс. Сам фільм не належить до культурного доробку певної країні - кіно створювала велика міжнародна група з Німеччини, Австрії, Франції та Великобританії. Роль відомого художника втілив чудовий Джон Малкович.
Композиційно події фільму починаються з кінця історії життя Клімта. Художник помирає. Він то в мареннях, то в повній нетямі. У його свідомості миготять картинки з минулого. Змінюючись, вони складаються в калейдоскоп і знову тануть у небутті. «Клімт» не має чіткого сюжету, жанр можна визначити, як сюрреалістична драма.
Фільм не є строго біографічним. Навіть більше — творча сторона життя художника практично не зачіпається. Ми майже не бачимо Клімта у втілені Малковича за мольбертом в майстерні. Оминувши процес творення шедеврів, лейтмотивом іде виключно результат - виставки картин митця.
Період часу, охоплений режисерським задумом - останні 15 років життя майстра. Для того, щоб простежити шлях творчої особистості Клімта, Рауль Руіс концептуально обрав два епізоди життя художника, на контрасті показав зірковий злет і бляклий захід його сонця.
Рік 1900, стик століть. Царство епохи Модерн. Але ще не войовничого. Жінки прикрашають себе бабками і метеликами, чоловіки прикрашають себе жінками. І серед цієї богеми -світський Б-г Густав Клімт, естет, гедоніст і поціновувач красивої атрибутики. Він молодий, успішний і задоволений життям. Замовлення сиплються на нього, як із рогу достатку. Він в постійному творчому пошуку. Йому цікаво все нове. Він легко йде на експеримент. Саме на цей період життя припадає історія пристрасті Клімта до Лиа де Кастро (Сеффрон Берроуз). Актриса втілила образ салонної дами з архетипними рисами жінки Модерну - ніжної музи з ледь помітними паростками емансипації.
Півтора десятка років після. Ми бачимо Клімта, як людину, що досконало знає свою професію, людину, що досягла вершини. І на жаль, людину, яка втратила інтерес до творчості. Контрапунктом їдуть імениті полотна Клімта — натхненні роботи втомленого майстра.
Джон Малкович талановито передав психологію ранимої, часом неврастенічної особистості: від внутрішньої гармонії до хаосу, від самостворення до саморуйнування.
«Клімт» - один із найкрасивіших фільмів, художнє рішення якого витримане в стилі арт-нуво. Інтер'єри, костюми, елементи побуту — усі складові оформлення відповідають єдиній естетиці. Чітка прив'язка до епохи і жодних еклектичних експериментів.
Надзвичайно важко відділити людину від міфу. Творчій групі фільму вдалося показати Густава Клімта без гриму і ретуші, без ореолу геніальності.
“Клімт - фільм про те, як життя видатного художника, волею обставин і оточення перетворилося на "декоративне панно", на імітацію буття для мінливого настрою публіки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
