ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2024.05.20
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Значкова (1991) /
Рецензії
Клімт
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Клімт
Густав Клімт - великий художник епохи Модерн. Його ім'я вписане в хрестоматії з образотворчого мистецтва. Нині він вважається класиком, хоча за життя Клімт був епатажним новатором - його оголені персонажі-музи були відверті навіть для нравів Модерну. Особистість Густава Клімта є джерелом впливу та натхнення для сучасних митців. У 2006 році, в пам'ять про знаменитого австрійського художника був знятий художній фільм «Клімт».
Режисером «Клімта» є Рауль Руіс. Сам фільм не належить до культурного доробку певної країні - кіно створювала велика міжнародна група з Німеччини, Австрії, Франції та Великобританії. Роль відомого художника втілив чудовий Джон Малкович.
Композиційно події фільму починаються з кінця історії життя Клімта. Художник помирає. Він то в мареннях, то в повній нетямі. У його свідомості миготять картинки з минулого. Змінюючись, вони складаються в калейдоскоп і знову тануть у небутті. «Клімт» не має чіткого сюжету, жанр можна визначити, як сюрреалістична драма.
Фільм не є строго біографічним. Навіть більше — творча сторона життя художника практично не зачіпається. Ми майже не бачимо Клімта у втілені Малковича за мольбертом в майстерні. Оминувши процес творення шедеврів, лейтмотивом іде виключно результат - виставки картин митця.
Період часу, охоплений режисерським задумом - останні 15 років життя майстра. Для того, щоб простежити шлях творчої особистості Клімта, Рауль Руіс концептуально обрав два епізоди життя художника, на контрасті показав зірковий злет і бляклий захід його сонця.
Рік 1900, стик століть. Царство епохи Модерн. Але ще не войовничого. Жінки прикрашають себе бабками і метеликами, чоловіки прикрашають себе жінками. І серед цієї богеми -світський Б-г Густав Клімт, естет, гедоніст і поціновувач красивої атрибутики. Він молодий, успішний і задоволений життям. Замовлення сиплються на нього, як із рогу достатку. Він в постійному творчому пошуку. Йому цікаво все нове. Він легко йде на експеримент. Саме на цей період життя припадає історія пристрасті Клімта до Лиа де Кастро (Сеффрон Берроуз). Актриса втілила образ салонної дами з архетипними рисами жінки Модерну - ніжної музи з ледь помітними паростками емансипації.
Півтора десятка років після. Ми бачимо Клімта, як людину, що досконало знає свою професію, людину, що досягла вершини. І на жаль, людину, яка втратила інтерес до творчості. Контрапунктом їдуть імениті полотна Клімта — натхненні роботи втомленого майстра.
Джон Малкович талановито передав психологію ранимої, часом неврастенічної особистості: від внутрішньої гармонії до хаосу, від самостворення до саморуйнування.
«Клімт» - один із найкрасивіших фільмів, художнє рішення якого витримане в стилі арт-нуво. Інтер'єри, костюми, елементи побуту — усі складові оформлення відповідають єдиній естетиці. Чітка прив'язка до епохи і жодних еклектичних експериментів.
Надзвичайно важко відділити людину від міфу. Творчій групі фільму вдалося показати Густава Клімта без гриму і ретуші, без ореолу геніальності.
“Клімт - фільм про те, як життя видатного художника, волею обставин і оточення перетворилося на "декоративне панно", на імітацію буття для мінливого настрою публіки.
Режисером «Клімта» є Рауль Руіс. Сам фільм не належить до культурного доробку певної країні - кіно створювала велика міжнародна група з Німеччини, Австрії, Франції та Великобританії. Роль відомого художника втілив чудовий Джон Малкович.
Композиційно події фільму починаються з кінця історії життя Клімта. Художник помирає. Він то в мареннях, то в повній нетямі. У його свідомості миготять картинки з минулого. Змінюючись, вони складаються в калейдоскоп і знову тануть у небутті. «Клімт» не має чіткого сюжету, жанр можна визначити, як сюрреалістична драма.
Фільм не є строго біографічним. Навіть більше — творча сторона життя художника практично не зачіпається. Ми майже не бачимо Клімта у втілені Малковича за мольбертом в майстерні. Оминувши процес творення шедеврів, лейтмотивом іде виключно результат - виставки картин митця.
Період часу, охоплений режисерським задумом - останні 15 років життя майстра. Для того, щоб простежити шлях творчої особистості Клімта, Рауль Руіс концептуально обрав два епізоди життя художника, на контрасті показав зірковий злет і бляклий захід його сонця.
Рік 1900, стик століть. Царство епохи Модерн. Але ще не войовничого. Жінки прикрашають себе бабками і метеликами, чоловіки прикрашають себе жінками. І серед цієї богеми -світський Б-г Густав Клімт, естет, гедоніст і поціновувач красивої атрибутики. Він молодий, успішний і задоволений життям. Замовлення сиплються на нього, як із рогу достатку. Він в постійному творчому пошуку. Йому цікаво все нове. Він легко йде на експеримент. Саме на цей період життя припадає історія пристрасті Клімта до Лиа де Кастро (Сеффрон Берроуз). Актриса втілила образ салонної дами з архетипними рисами жінки Модерну - ніжної музи з ледь помітними паростками емансипації.
Півтора десятка років після. Ми бачимо Клімта, як людину, що досконало знає свою професію, людину, що досягла вершини. І на жаль, людину, яка втратила інтерес до творчості. Контрапунктом їдуть імениті полотна Клімта — натхненні роботи втомленого майстра.
Джон Малкович талановито передав психологію ранимої, часом неврастенічної особистості: від внутрішньої гармонії до хаосу, від самостворення до саморуйнування.
«Клімт» - один із найкрасивіших фільмів, художнє рішення якого витримане в стилі арт-нуво. Інтер'єри, костюми, елементи побуту — усі складові оформлення відповідають єдиній естетиці. Чітка прив'язка до епохи і жодних еклектичних експериментів.
Надзвичайно важко відділити людину від міфу. Творчій групі фільму вдалося показати Густава Клімта без гриму і ретуші, без ореолу геніальності.
“Клімт - фільм про те, як життя видатного художника, волею обставин і оточення перетворилося на "декоративне панно", на імітацію буття для мінливого настрою публіки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію