Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.03
12:19
Народе, встань!
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
2026.08.03
12:10
Чи ними ще не вистелено світ?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
2026.08.03
11:25
Протокол 01/08.2026 від третього серпня поточного року.
Місце проведення — Інтернет.
Онлайн-колегія незалежних експертів нашого sub-порталу розглянула весь текст, зупинившись лише на окремому абзаці всього тексту про героя, наданого ним же на одній зі
2026.08.03
11:17
Ручай по нам тече і тінь карети
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
2026.08.03
08:50
нам ці ночі хтось наврочив
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
2026.08.03
06:14
І небо бездонне,
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
2026.08.03
06:06
…За годину до…
…9 лютого 1942 року. Двері Спілки письменників трощать приклади гестапо…
Коли німці вибили двері Спілки, Михайло міг піти. Його ніхто не тримав. Але для нього піти означало б залишити свою душу в лапах катів. Жити без Душі було б спр
2026.08.02
20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
2026.08.02
19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
2026.08.02
16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
2026.08.02
16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
2026.08.02
14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
2026.08.02
13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
2026.08.02
13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2026.08.02
13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
2026.08.02
12:49
…За 2 години до…
…Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Значкова (1991) /
Рецензії
Клімт
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Клімт
Густав Клімт - великий художник епохи Модерн. Його ім'я вписане в хрестоматії з образотворчого мистецтва. Нині він вважається класиком, хоча за життя Клімт був епатажним новатором - його оголені персонажі-музи були відверті навіть для нравів Модерну. Особистість Густава Клімта є джерелом впливу та натхнення для сучасних митців. У 2006 році, в пам'ять про знаменитого австрійського художника був знятий художній фільм «Клімт».
Режисером «Клімта» є Рауль Руіс. Сам фільм не належить до культурного доробку певної країні - кіно створювала велика міжнародна група з Німеччини, Австрії, Франції та Великобританії. Роль відомого художника втілив чудовий Джон Малкович.
Композиційно події фільму починаються з кінця історії життя Клімта. Художник помирає. Він то в мареннях, то в повній нетямі. У його свідомості миготять картинки з минулого. Змінюючись, вони складаються в калейдоскоп і знову тануть у небутті. «Клімт» не має чіткого сюжету, жанр можна визначити, як сюрреалістична драма.
Фільм не є строго біографічним. Навіть більше — творча сторона життя художника практично не зачіпається. Ми майже не бачимо Клімта у втілені Малковича за мольбертом в майстерні. Оминувши процес творення шедеврів, лейтмотивом іде виключно результат - виставки картин митця.
Період часу, охоплений режисерським задумом - останні 15 років життя майстра. Для того, щоб простежити шлях творчої особистості Клімта, Рауль Руіс концептуально обрав два епізоди життя художника, на контрасті показав зірковий злет і бляклий захід його сонця.
Рік 1900, стик століть. Царство епохи Модерн. Але ще не войовничого. Жінки прикрашають себе бабками і метеликами, чоловіки прикрашають себе жінками. І серед цієї богеми -світський Б-г Густав Клімт, естет, гедоніст і поціновувач красивої атрибутики. Він молодий, успішний і задоволений життям. Замовлення сиплються на нього, як із рогу достатку. Він в постійному творчому пошуку. Йому цікаво все нове. Він легко йде на експеримент. Саме на цей період життя припадає історія пристрасті Клімта до Лиа де Кастро (Сеффрон Берроуз). Актриса втілила образ салонної дами з архетипними рисами жінки Модерну - ніжної музи з ледь помітними паростками емансипації.
Півтора десятка років після. Ми бачимо Клімта, як людину, що досконало знає свою професію, людину, що досягла вершини. І на жаль, людину, яка втратила інтерес до творчості. Контрапунктом їдуть імениті полотна Клімта — натхненні роботи втомленого майстра.
Джон Малкович талановито передав психологію ранимої, часом неврастенічної особистості: від внутрішньої гармонії до хаосу, від самостворення до саморуйнування.
«Клімт» - один із найкрасивіших фільмів, художнє рішення якого витримане в стилі арт-нуво. Інтер'єри, костюми, елементи побуту — усі складові оформлення відповідають єдиній естетиці. Чітка прив'язка до епохи і жодних еклектичних експериментів.
Надзвичайно важко відділити людину від міфу. Творчій групі фільму вдалося показати Густава Клімта без гриму і ретуші, без ореолу геніальності.
“Клімт - фільм про те, як життя видатного художника, волею обставин і оточення перетворилося на "декоративне панно", на імітацію буття для мінливого настрою публіки.
Режисером «Клімта» є Рауль Руіс. Сам фільм не належить до культурного доробку певної країні - кіно створювала велика міжнародна група з Німеччини, Австрії, Франції та Великобританії. Роль відомого художника втілив чудовий Джон Малкович.
Композиційно події фільму починаються з кінця історії життя Клімта. Художник помирає. Він то в мареннях, то в повній нетямі. У його свідомості миготять картинки з минулого. Змінюючись, вони складаються в калейдоскоп і знову тануть у небутті. «Клімт» не має чіткого сюжету, жанр можна визначити, як сюрреалістична драма.
Фільм не є строго біографічним. Навіть більше — творча сторона життя художника практично не зачіпається. Ми майже не бачимо Клімта у втілені Малковича за мольбертом в майстерні. Оминувши процес творення шедеврів, лейтмотивом іде виключно результат - виставки картин митця.
Період часу, охоплений режисерським задумом - останні 15 років життя майстра. Для того, щоб простежити шлях творчої особистості Клімта, Рауль Руіс концептуально обрав два епізоди життя художника, на контрасті показав зірковий злет і бляклий захід його сонця.
Рік 1900, стик століть. Царство епохи Модерн. Але ще не войовничого. Жінки прикрашають себе бабками і метеликами, чоловіки прикрашають себе жінками. І серед цієї богеми -світський Б-г Густав Клімт, естет, гедоніст і поціновувач красивої атрибутики. Він молодий, успішний і задоволений життям. Замовлення сиплються на нього, як із рогу достатку. Він в постійному творчому пошуку. Йому цікаво все нове. Він легко йде на експеримент. Саме на цей період життя припадає історія пристрасті Клімта до Лиа де Кастро (Сеффрон Берроуз). Актриса втілила образ салонної дами з архетипними рисами жінки Модерну - ніжної музи з ледь помітними паростками емансипації.
Півтора десятка років після. Ми бачимо Клімта, як людину, що досконало знає свою професію, людину, що досягла вершини. І на жаль, людину, яка втратила інтерес до творчості. Контрапунктом їдуть імениті полотна Клімта — натхненні роботи втомленого майстра.
Джон Малкович талановито передав психологію ранимої, часом неврастенічної особистості: від внутрішньої гармонії до хаосу, від самостворення до саморуйнування.
«Клімт» - один із найкрасивіших фільмів, художнє рішення якого витримане в стилі арт-нуво. Інтер'єри, костюми, елементи побуту — усі складові оформлення відповідають єдиній естетиці. Чітка прив'язка до епохи і жодних еклектичних експериментів.
Надзвичайно важко відділити людину від міфу. Творчій групі фільму вдалося показати Густава Клімта без гриму і ретуші, без ореолу геніальності.
“Клімт - фільм про те, як життя видатного художника, волею обставин і оточення перетворилося на "декоративне панно", на імітацію буття для мінливого настрою публіки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
