ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Пейзаж з уяви
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
* * *
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Золота сивина
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
За межею духовного фронту
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
***
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
З голосу Езопа
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
Барани на роздоріжжі
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Про природу
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
* * *
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Зелений змій
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Солоний дощ
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
* * *
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Контроверсійне
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Пустир
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Реприза
Реприза

О, як "люблю" я нашу владу!
Неначе палицю Рябко.
Сиджу в патьоках шоколаду
Як мокра жаба під листком.

Улеслива звучить промова,
Ще й інтонація м'яка.
Нещира усмішка Петрова
Мене наскрізно пропіка.

Чи то така прадавня звичка
Тримати впроголодь рідню?
Йому до ночов класти січку
Із кропиви та полину?

Доокола хохлокацапи -
Гидкого суржика сім'я,
Беруть державу на арапа,
І кисне фізія моя.

А, може, влади нам не треба,
Бо хто би не зійшов на трон -
Гребе грошву лише для себе,
Ховає швидко у бідон.

А я до них не маю нюху.
Та декому здаля пахтить.
І наче на липучку мухи
До влади липне всяка гидь.

Семіт слугує Ієгові,
Йому кошерний варить суп.
І душить брата брат у крові
Виламує останній зуб.

Холопу - вділено молитву,
І все життя голодний піст.
Таким як я - гаряча битва
Та біля серця кулі свист.

Допоки зігнуті коліна,
На шиї брат сидить охляп -
Не буде вільною країна,
А буде пан. І буде раб.

15.05.2017 р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-05-20 08:08:39
Переглядів сторінки твору 1679
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.920 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.237 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2025.11.25 10:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-05-20 14:24:01 ]
Розумію Ваше неприйняття влади, про яку, задовго до сучасної, Іван Драч казав: "Держава дбала не про нас".
Як на мене, слід змінити ментальність більшості населення, щоб досягти життєвого рівня тих, кого за Київської Русі було покликано налагодити в ній лад.
Попри негацію до церковних сановників не варто впадати в примітивний атеїзм: "Ісус слугує Ієгові, Йому кошерний варить суп".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-05-20 22:03:29 ]
Ви праві в усьому. Тільки щоденно працюючи людина поступово пвднімає свій життєвий рівень. Кількість ледарів та п'янрць нині зашкалює. Чому - це друге питання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-20 15:42:00 ]
Пане Іване, дивлюся на лиця сучасників...Такі вони сумні...такі заклопотані...є байдужі. Усякі.
Змінити їхню ментальність варто чи таки забезпечити нормальний рівень життя...
Не хочу довго описувати, як бабряться біля смітників деякі категорії...як у містах щедротно відкривають секонд-хендні магазини...
Мені скаржилася пенсіонерка...випадково стрілися...Каже: просила лікарів умертвити, бо жити і лікувтися нема за що. На тиждень 4 картоплини купує, кісточки "собачі"... А освіти дві вищі, педагог...Пенсія мізерна. Я ще молода, мені хочеться затати кращі часи... Але ж... жаль старше покоління...та й молоде, яке гине.
Не будемо про сумне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-05-20 18:22:46 ]
Шановна пані Світлано Майя,як на мене, ментальність і нормальний рівень життя взаємозв'язані поняття.
На похиле дерево, кажуть, і кози скачуть. Отакі сьогоднішні мешканці України в переважній більшості.
Де страйки, де профспілки, де різноманітні громадські організації пильного ока яких боїться влада?..
Ні про що таке не чути в новинах.
Про яке входження в європейську громаду може йти мова, коли раб на рабові і рабом підганяє?
Не вилізти Україні з бідності, а бути в когорті Росії, Південної Кореї тощо, допоки не змінить вона своєї ментальності.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-20 18:54:24 ]
Де страйки... Та люди зневірені.
Розженуть страйки чи дадуть постояти.
А що міняється? Поманили калачем...молодь їде на заробітки...старші бідують.
Я живу тут і бачу.
Вам наше життя здаватиметься іншою картинкою, яку покажуть з екрана.
Не хочу Вас образити...нічим... Але до чого тут раб?
Мені ж не 15 років.
Я бачила чимало в житті. От визначення раб аж ніяк не пасує до жителя середньостатистичного.
Або ти залежиш від роботодавця...тощо, або ти сам роботодавець.
Я не ліплю оцих штемпів раб...слуга. Це для наївних.
Це дуже однозначно. Невже десь у світі є абсолютна воля і свобода... Лише внутрішня. Я за неї.
Про входження я не хочу вести мови, це не моя прерогатива. Ментальність міняти це як шкуру здерти. Аще...щоб не поміняти на чужу, а своє розвіяти...між народами. Все дуже складно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-05-20 22:01:02 ]
І справді дуже складно. А ментальність, думаю, тут ні до чого. А от звичка, традиція, виховання - це все. Працював я на непоганій роботі. Але був наді мною начальник. Розгнівався - вигнав. Довго шукав собі іншого хомута. А потім організував свою справу. Нині і не уявляю, як буду на когось працювати. Отака стала моя ментальність. А дехто і не уявляє себе без того, аби щодня уранці встати і піти до когось працювати. За копійки. Це інша ментальність. Тобто звичка. Часто некорисна. Непотрібна. Злочинна. Звичка сидіти з відкритим ротом посеред течії, сподіваючись, що туди запливе риба.