Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
А ось і ми...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
А ось і ми...
А ось і ми команда «старых и уродливих кашолок, которым в жизни не повезло», це так ідентифікувала нас Ольга Дика(Ольга Ткачук) – рупор нашої міської влади у м. Дніпро, яка вірно і віддано служить меру і в цьому зізнається на сторінках ФБ. Як на моє розуміння, то вірними і відданими своєму хазяїну можуть бути тільки собаки, а людина думаюча, здатна мислити і аналізувати події, про себе так ніколи не скаже. Після того мітингу біля Міськради уже пройшло більше тижня і я там серед жінок, мабуть, була найстаршою, тож і ці «перли», які народилися у голові працівниці, яка відповідає за інформаційну політику у Міськраді, у повній мірі відношу до себе в першу чергу.
Вражаюче, чи не так друзі. І це працівник мерії, яка повинна стояти на захисті прав громадян нашого міста, захищати їх, оберігати, тим більше у такому поважному віці. Від старості ніхто не застрахований, це закономірний процес і те що ми вийшли на Майдан, а нині ведемо активну волонтерську і громадську діяльність ще раз підкреслює, що активну життєву позицію кожного з нас вік не визначає. Ми вийшли під мерію тому, що нас збурило нове призначення колишнього беркутівця керівником муніципальної поліції, а ще нас обурила неповага мера до громадських активістів, яких Він обзиває лайливими словами, тому і лозунг ми свій принесли «Базар фільтруй Філатов, тобі нас не здолати». Ми створили свою ГО «Патріотичне об*єднання «Оріяна» зразу ж після Майдану і членами її являються майданівці, які з початком воєнних дій на Сході почали вести активну волонтерську і громадську діяльність, маємо нагороди від воїнів, багато подяк з передової. Ми не чекаємо манни небесної, а щодня своєю безоплатною працею, намагаємося міняти країну . Невеликі у нас пенсії, але навіть із цього мізеру ми на кожну поїздку на передову щось виділяємо. І печемо і квасимо і готуємо не тільки для своїх сімей, а і для наших хлопчиків там, бо розуміємо своїм материнським серце,як їм нелегко. Є у нас діти, онуки, чоловіки( чоловіки наші також патріоти і підтримують нашу діяльність)Троє наших синів учасники бойових дій, а син Ольги Бойко – Денис Гаврюшин загинув під Жданівкою у серпні 2014р, але ця мужня жінка продовжує справу сина. 9-травня ми не побоялися і вийшли до танку, де зібрався сепаратистський шабаш, а чому цьому шабашу дозволено було там відбутися, то у мене особисто велике запитання до влади.
А якими словами типу «хабалка» обізвала ця особа підприємця Людмилу Туховську – жінку мудру, розважливу і гідну, яка на мітингу розповідала про знущання влади з малого бізнесу, про те, як ця ж муніципальна поліція розганяла підприємців сльзогінним газом. Що це за слово таке, яке у нього значення і чи не характеризує воно, у якійсь мірі, саму вищезгадану працівницю мерії, для якої брудні, лайливі слова це звична форма спілкування. Як Ви гадаєте, друзі, чи має моральне право Ольга Дика(Ольга Ткачук) працювати у мерії нашого міста Дніпро. Ми відстояли Майдан і у цей надважкий час не кинули країну напризволяще, боремося з несправедливістю, хамством, неповагою до особистості і з цієї дороги ми уже не звернемо, але на сьогодні мене не полишає думка, а скільки їх таких з таким «широким світобаченням» і «все охватною любов*ю і піклуванням про своїх підданих» окопалося у Міській раді. А ще я вважаю, що іти на такі мітинги потрібно і заявляти про свою позицію також і сьогодні це очевидно, як ніколи. Бо інакше від цього болота, що нас оточило з усіх сторін ми ніколи не позбавимось.
09.06. 2017р Надія Таршин.
Вражаюче, чи не так друзі. І це працівник мерії, яка повинна стояти на захисті прав громадян нашого міста, захищати їх, оберігати, тим більше у такому поважному віці. Від старості ніхто не застрахований, це закономірний процес і те що ми вийшли на Майдан, а нині ведемо активну волонтерську і громадську діяльність ще раз підкреслює, що активну життєву позицію кожного з нас вік не визначає. Ми вийшли під мерію тому, що нас збурило нове призначення колишнього беркутівця керівником муніципальної поліції, а ще нас обурила неповага мера до громадських активістів, яких Він обзиває лайливими словами, тому і лозунг ми свій принесли «Базар фільтруй Філатов, тобі нас не здолати». Ми створили свою ГО «Патріотичне об*єднання «Оріяна» зразу ж після Майдану і членами її являються майданівці, які з початком воєнних дій на Сході почали вести активну волонтерську і громадську діяльність, маємо нагороди від воїнів, багато подяк з передової. Ми не чекаємо манни небесної, а щодня своєю безоплатною працею, намагаємося міняти країну . Невеликі у нас пенсії, але навіть із цього мізеру ми на кожну поїздку на передову щось виділяємо. І печемо і квасимо і готуємо не тільки для своїх сімей, а і для наших хлопчиків там, бо розуміємо своїм материнським серце,як їм нелегко. Є у нас діти, онуки, чоловіки( чоловіки наші також патріоти і підтримують нашу діяльність)Троє наших синів учасники бойових дій, а син Ольги Бойко – Денис Гаврюшин загинув під Жданівкою у серпні 2014р, але ця мужня жінка продовжує справу сина. 9-травня ми не побоялися і вийшли до танку, де зібрався сепаратистський шабаш, а чому цьому шабашу дозволено було там відбутися, то у мене особисто велике запитання до влади.
А якими словами типу «хабалка» обізвала ця особа підприємця Людмилу Туховську – жінку мудру, розважливу і гідну, яка на мітингу розповідала про знущання влади з малого бізнесу, про те, як ця ж муніципальна поліція розганяла підприємців сльзогінним газом. Що це за слово таке, яке у нього значення і чи не характеризує воно, у якійсь мірі, саму вищезгадану працівницю мерії, для якої брудні, лайливі слова це звична форма спілкування. Як Ви гадаєте, друзі, чи має моральне право Ольга Дика(Ольга Ткачук) працювати у мерії нашого міста Дніпро. Ми відстояли Майдан і у цей надважкий час не кинули країну напризволяще, боремося з несправедливістю, хамством, неповагою до особистості і з цієї дороги ми уже не звернемо, але на сьогодні мене не полишає думка, а скільки їх таких з таким «широким світобаченням» і «все охватною любов*ю і піклуванням про своїх підданих» окопалося у Міській раді. А ще я вважаю, що іти на такі мітинги потрібно і заявляти про свою позицію також і сьогодні це очевидно, як ніколи. Бо інакше від цього болота, що нас оточило з усіх сторін ми ніколи не позбавимось.
09.06. 2017р Надія Таршин.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
