Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.05
23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
2026.10.05
22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
2026.10.05
16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.
2026.10.05
15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…
Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…
Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля
2026.10.05
13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
2026.10.05
12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
2026.10.05
09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
2026.10.05
09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
2026.10.05
09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
2026.10.05
07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
2026.10.05
06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
2026.10.04
23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
2026.10.04
21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
2026.10.04
21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
2026.10.04
18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
2026.10.04
15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
А ось і ми...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
А ось і ми...
А ось і ми команда «старых и уродливих кашолок, которым в жизни не повезло», це так ідентифікувала нас Ольга Дика(Ольга Ткачук) – рупор нашої міської влади у м. Дніпро, яка вірно і віддано служить меру і в цьому зізнається на сторінках ФБ. Як на моє розуміння, то вірними і відданими своєму хазяїну можуть бути тільки собаки, а людина думаюча, здатна мислити і аналізувати події, про себе так ніколи не скаже. Після того мітингу біля Міськради уже пройшло більше тижня і я там серед жінок, мабуть, була найстаршою, тож і ці «перли», які народилися у голові працівниці, яка відповідає за інформаційну політику у Міськраді, у повній мірі відношу до себе в першу чергу.
Вражаюче, чи не так друзі. І це працівник мерії, яка повинна стояти на захисті прав громадян нашого міста, захищати їх, оберігати, тим більше у такому поважному віці. Від старості ніхто не застрахований, це закономірний процес і те що ми вийшли на Майдан, а нині ведемо активну волонтерську і громадську діяльність ще раз підкреслює, що активну життєву позицію кожного з нас вік не визначає. Ми вийшли під мерію тому, що нас збурило нове призначення колишнього беркутівця керівником муніципальної поліції, а ще нас обурила неповага мера до громадських активістів, яких Він обзиває лайливими словами, тому і лозунг ми свій принесли «Базар фільтруй Філатов, тобі нас не здолати». Ми створили свою ГО «Патріотичне об*єднання «Оріяна» зразу ж після Майдану і членами її являються майданівці, які з початком воєнних дій на Сході почали вести активну волонтерську і громадську діяльність, маємо нагороди від воїнів, багато подяк з передової. Ми не чекаємо манни небесної, а щодня своєю безоплатною працею, намагаємося міняти країну . Невеликі у нас пенсії, але навіть із цього мізеру ми на кожну поїздку на передову щось виділяємо. І печемо і квасимо і готуємо не тільки для своїх сімей, а і для наших хлопчиків там, бо розуміємо своїм материнським серце,як їм нелегко. Є у нас діти, онуки, чоловіки( чоловіки наші також патріоти і підтримують нашу діяльність)Троє наших синів учасники бойових дій, а син Ольги Бойко – Денис Гаврюшин загинув під Жданівкою у серпні 2014р, але ця мужня жінка продовжує справу сина. 9-травня ми не побоялися і вийшли до танку, де зібрався сепаратистський шабаш, а чому цьому шабашу дозволено було там відбутися, то у мене особисто велике запитання до влади.
А якими словами типу «хабалка» обізвала ця особа підприємця Людмилу Туховську – жінку мудру, розважливу і гідну, яка на мітингу розповідала про знущання влади з малого бізнесу, про те, як ця ж муніципальна поліція розганяла підприємців сльзогінним газом. Що це за слово таке, яке у нього значення і чи не характеризує воно, у якійсь мірі, саму вищезгадану працівницю мерії, для якої брудні, лайливі слова це звична форма спілкування. Як Ви гадаєте, друзі, чи має моральне право Ольга Дика(Ольга Ткачук) працювати у мерії нашого міста Дніпро. Ми відстояли Майдан і у цей надважкий час не кинули країну напризволяще, боремося з несправедливістю, хамством, неповагою до особистості і з цієї дороги ми уже не звернемо, але на сьогодні мене не полишає думка, а скільки їх таких з таким «широким світобаченням» і «все охватною любов*ю і піклуванням про своїх підданих» окопалося у Міській раді. А ще я вважаю, що іти на такі мітинги потрібно і заявляти про свою позицію також і сьогодні це очевидно, як ніколи. Бо інакше від цього болота, що нас оточило з усіх сторін ми ніколи не позбавимось.
09.06. 2017р Надія Таршин.
Вражаюче, чи не так друзі. І це працівник мерії, яка повинна стояти на захисті прав громадян нашого міста, захищати їх, оберігати, тим більше у такому поважному віці. Від старості ніхто не застрахований, це закономірний процес і те що ми вийшли на Майдан, а нині ведемо активну волонтерську і громадську діяльність ще раз підкреслює, що активну життєву позицію кожного з нас вік не визначає. Ми вийшли під мерію тому, що нас збурило нове призначення колишнього беркутівця керівником муніципальної поліції, а ще нас обурила неповага мера до громадських активістів, яких Він обзиває лайливими словами, тому і лозунг ми свій принесли «Базар фільтруй Філатов, тобі нас не здолати». Ми створили свою ГО «Патріотичне об*єднання «Оріяна» зразу ж після Майдану і членами її являються майданівці, які з початком воєнних дій на Сході почали вести активну волонтерську і громадську діяльність, маємо нагороди від воїнів, багато подяк з передової. Ми не чекаємо манни небесної, а щодня своєю безоплатною працею, намагаємося міняти країну . Невеликі у нас пенсії, але навіть із цього мізеру ми на кожну поїздку на передову щось виділяємо. І печемо і квасимо і готуємо не тільки для своїх сімей, а і для наших хлопчиків там, бо розуміємо своїм материнським серце,як їм нелегко. Є у нас діти, онуки, чоловіки( чоловіки наші також патріоти і підтримують нашу діяльність)Троє наших синів учасники бойових дій, а син Ольги Бойко – Денис Гаврюшин загинув під Жданівкою у серпні 2014р, але ця мужня жінка продовжує справу сина. 9-травня ми не побоялися і вийшли до танку, де зібрався сепаратистський шабаш, а чому цьому шабашу дозволено було там відбутися, то у мене особисто велике запитання до влади.
А якими словами типу «хабалка» обізвала ця особа підприємця Людмилу Туховську – жінку мудру, розважливу і гідну, яка на мітингу розповідала про знущання влади з малого бізнесу, про те, як ця ж муніципальна поліція розганяла підприємців сльзогінним газом. Що це за слово таке, яке у нього значення і чи не характеризує воно, у якійсь мірі, саму вищезгадану працівницю мерії, для якої брудні, лайливі слова це звична форма спілкування. Як Ви гадаєте, друзі, чи має моральне право Ольга Дика(Ольга Ткачук) працювати у мерії нашого міста Дніпро. Ми відстояли Майдан і у цей надважкий час не кинули країну напризволяще, боремося з несправедливістю, хамством, неповагою до особистості і з цієї дороги ми уже не звернемо, але на сьогодні мене не полишає думка, а скільки їх таких з таким «широким світобаченням» і «все охватною любов*ю і піклуванням про своїх підданих» окопалося у Міській раді. А ще я вважаю, що іти на такі мітинги потрібно і заявляти про свою позицію також і сьогодні це очевидно, як ніколи. Бо інакше від цього болота, що нас оточило з усіх сторін ми ніколи не позбавимось.
09.06. 2017р Надія Таршин.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
