ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.04.19 23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.

Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,

Роксолана Вірлан
2026.04.19 22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.

Борис Костиря
2026.04.19 21:32
Нескінченні, тривалі дощі
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.

Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива

Мирон Шагало
2026.04.19 18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.

Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —

Костянтин Ватульов
2026.04.19 17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.

Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока

Євген Федчук
2026.04.19 17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.

Володимир Бойко
2026.04.19 17:13
Найбільша країна виявилася тупо найширшою. Дебіл таки добився свого - його добили. Любов до ближнього реклами не потребує. Якби правда не була гіркою, на неї перестали б звертати увагу. Золота середина добряче підгнила від часу. Гуманність

Охмуд Песецький
2026.04.19 11:03
Вимотуєш байдужістю, мовчиш -
Стає далекою для нас торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?

Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку,
А я не знав, і слухав La Mattchic

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,

М Менянин
2026.04.18 17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.

Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах

Ігор Терен
2026.04.18 13:44
                    І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................

Юрій Гундарів
2026.04.18 13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лія Ланер
2026.04.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Матузок (1961) / Вірші

 ***

І знову дні, як чорні ріки,
де в очеретянім суцвітті
зозулі утинають віку
всім тим, хто марив довголіттям,

хто завчасу припас в кишені
дрібні – прикметою достатку…
Від спеки сонце навіжене
міцніше затягло краватку.

І спомини, як оси в осінь,
і спрагла голосами тиша…
Злітає, молиться, голосить
у чорнім смутку білим віршем
душа.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-07-07 15:22:39
Переглядів сторінки твору 2744
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.396 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.396 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.11.03 21:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2017-07-22 23:41:34 ]
Дуже мелодійно.
Але, як на мене, від спеки краватку розпускають :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Матузок (Л.П./Л.П.) [ 2017-07-23 10:35:54 ]
Дякую. пані Ірино, що зайшли. Перед цим у вірші є рядки:від спеки сонце НАВІЖЕНЕ міцніше затягло краватку.Раз навіжене, то і дії його можуть бути неконтрольованими,неадекватними, а потім ці слова використала для того, щоб ще сильніше передати відчуття спеки, коли аж задихаєшся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-07-24 00:36:33 ]
В даному випадку дійсно відчуття передалися попри логіку. Емоційно Ви читача взяли)
Мені краватка невдала скоріше тим. що сонце наче на собі її затягує
"Злітає, молиться, голосить
у чорнім смутку білим віршем
душа" - сподобалось дуже
Вітаю, Любове, хай Вам тут добре буде!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Матузок (Л.П./Л.П.) [ 2017-07-24 14:38:29 ]
Дякую Вам, пані Ларисо, за гостини і побажання. Сонце і справді на собі затягує краватку - уявляєте, яка це спека, яке божевілля, а ще - часто тривога ,коли помічаєш, що звичне перестає таким бути.Себто, в певній мірі руйнується те, чим жили багато років і навіть не уявляли, що ситуація може змінитися.Такий собі спекотний розпач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-07-23 11:54:54 ]
щодо краватки - справді сумнівно



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Матузок (Л.П./Л.П.) [ 2017-07-23 21:43:06 ]
Я спеціально вибрала цей варіант - замість логічного, типу : ще дужче послабило краватку. Я думала, що так ще більше підсилиться зміст вірша : дні, як чорні ріки, а якщо навіть існує сонце, то воно не несе звичного світла чи тепла, а ніби в змові з усим, що оточує ЛГ,і затягуючи краватку, ставить героя в нестерпні умови, коли , здається, ніде немає порятунку від обставин, що склалися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-07-24 20:09:07 ]
Зозуля в очеретянім суцвітті - от що мене тривожить. Зозуля - пташка важка, на очерет не сідає взагалі. ТОчніше буде "Де в омели чіпкім суцвітті"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-07-24 22:44:15 ]
тоді вже варто пригадати, чи кує зозуля влітку під час спеки)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Матузок (Л.П./Л.П.) [ 2017-08-12 13:08:38 ]
Дякую Вам, Олександре, за заувагу.Можливо, перероблю згодом текст.