ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.09.05 13:20
завікном
був ліс

несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці

Борис Костиря
2026.09.05 13:05
* * *
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.

Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.

Тетяна Левицька
2026.09.05 11:29
Ще живу
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.

Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води

Ірина Вовк
2026.09.05 11:05
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 9)
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог

Віктор Кучерук
2026.09.05 07:16
* * *
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:24
Її голос
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.

Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:23
Вбивають!
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.

Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого

хома дідим
2026.09.04 22:44
* 193 *
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
"Не помічаєш. Повз проходиш знову..."
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
***
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
прозвички
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Та чому...
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Співаймо Ромале
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Вітер вітру емпірею.
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
* * *
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
***
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов Матузок (1961) / Вірші

 ***

І знову дні, як чорні ріки,
де в очеретянім суцвітті
зозулі утинають віку
всім тим, хто марив довголіттям,

хто завчасу припас в кишені
дрібні – прикметою достатку…
Від спеки сонце навіжене
міцніше затягло краватку.

І спомини, як оси в осінь,
і спрагла голосами тиша…
Злітає, молиться, голосить
у чорнім смутку білим віршем
душа.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-07-07 15:22:39
Переглядів сторінки твору 2976
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.396 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.396 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.11.03 21:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2017-07-22 23:41:34 ]
Дуже мелодійно.
Але, як на мене, від спеки краватку розпускають :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Матузок (Л.П./Л.П.) [ 2017-07-23 10:35:54 ]
Дякую. пані Ірино, що зайшли. Перед цим у вірші є рядки:від спеки сонце НАВІЖЕНЕ міцніше затягло краватку.Раз навіжене, то і дії його можуть бути неконтрольованими,неадекватними, а потім ці слова використала для того, щоб ще сильніше передати відчуття спеки, коли аж задихаєшся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-07-24 00:36:33 ]
В даному випадку дійсно відчуття передалися попри логіку. Емоційно Ви читача взяли)
Мені краватка невдала скоріше тим. що сонце наче на собі її затягує
"Злітає, молиться, голосить
у чорнім смутку білим віршем
душа" - сподобалось дуже
Вітаю, Любове, хай Вам тут добре буде!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Матузок (Л.П./Л.П.) [ 2017-07-24 14:38:29 ]
Дякую Вам, пані Ларисо, за гостини і побажання. Сонце і справді на собі затягує краватку - уявляєте, яка це спека, яке божевілля, а ще - часто тривога ,коли помічаєш, що звичне перестає таким бути.Себто, в певній мірі руйнується те, чим жили багато років і навіть не уявляли, що ситуація може змінитися.Такий собі спекотний розпач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-07-23 11:54:54 ]
щодо краватки - справді сумнівно



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Матузок (Л.П./Л.П.) [ 2017-07-23 21:43:06 ]
Я спеціально вибрала цей варіант - замість логічного, типу : ще дужче послабило краватку. Я думала, що так ще більше підсилиться зміст вірша : дні, як чорні ріки, а якщо навіть існує сонце, то воно не несе звичного світла чи тепла, а ніби в змові з усим, що оточує ЛГ,і затягуючи краватку, ставить героя в нестерпні умови, коли , здається, ніде немає порятунку від обставин, що склалися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-07-24 20:09:07 ]
Зозуля в очеретянім суцвітті - от що мене тривожить. Зозуля - пташка важка, на очерет не сідає взагалі. ТОчніше буде "Де в омели чіпкім суцвітті"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-07-24 22:44:15 ]
тоді вже варто пригадати, чи кує зозуля влітку під час спеки)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Матузок (Л.П./Л.П.) [ 2017-08-12 13:08:38 ]
Дякую Вам, Олександре, за заувагу.Можливо, перероблю згодом текст.