
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.03.20
17:33
ІМи ніколи не були братами
із юрбою орків-упирів.
Нас гойдали різні матері
як дітей Яфета, Сима й Хама
і єднали протягом віків
чільною культурою одною
із улусом силою дурною,
нищачи традиції дідів,
із юрбою орків-упирів.
Нас гойдали різні матері
як дітей Яфета, Сима й Хама
і єднали протягом віків
чільною культурою одною
із улусом силою дурною,
нищачи традиції дідів,
2023.03.20
12:24
Патріотизм судять не по словах, а по справах людини. Любов до Батьківщини є виявом гордості за свою рідну землю, за її матеріальні й духовні надбання. Це готовність захищати інтереси насамперед країни, а не власні.
Україна – це земля, де живуть сильні
2023.03.20
11:09
Яка неясна глибина історії!
Як завтрашні зірки закаламучені!
* * *
Створюючи новий світогляд на старій планеті,
слід думати не стільки про майбутнє, скільки про минуле.
* * *
Древня Африка ховає корені, з яких живе наша планетарна суть.
Цей щ
2023.03.20
09:37
Яких ще слів в тобі не знаю я,
А ті, що знаю – чи вони потрібні?!
Як в безворушші сказанність твоя,
Що ясним небом зрівнює подібність.
Так в тихім небі спалахне зоря
Тобі явившись в дивному сузір’ї
І ти впізнаєш серцем немовля
У цьому обважнілому
А ті, що знаю – чи вони потрібні?!
Як в безворушші сказанність твоя,
Що ясним небом зрівнює подібність.
Так в тихім небі спалахне зоря
Тобі явившись в дивному сузір’ї
І ти впізнаєш серцем немовля
У цьому обважнілому
2023.03.20
08:56
Всякий раз, когда в полночный час после работы подхожу к хлебозаводу с таким неземным названием “Анжель”, так и подмывает нарисовать картину. Вот спускаются с небес ангелы в белых халатах и с белыми шапочками на головах. Вот садятся они на широкие крылья
2023.03.20
08:40
Достатньо іноді лише одного кроку,
коли людина на межі добра і зла,
шоб спали маска і ошатне убрання,
якими прикривалася душа.
У мить цю зайві будь-які слова,
бо раптом усвідомлення б'є в груди –
пред очима чорна, як зола,
коли людина на межі добра і зла,
шоб спали маска і ошатне убрання,
якими прикривалася душа.
У мить цю зайві будь-які слова,
бо раптом усвідомлення б'є в груди –
пред очима чорна, як зола,
2023.03.20
08:22
Ти осені підспівуєш на біс.
Збираєш листя і до серця тулиш.
Холодний присмак зледенілих вулиць
горить вогнем неонових куліс.
Але не гріє зовсім наші сни.
Полеміка осінньої погоди
така ж мінлива, як і ти сьогодні.
Мені ж чомусь так хочеться весни.
Збираєш листя і до серця тулиш.
Холодний присмак зледенілих вулиць
горить вогнем неонових куліс.
Але не гріє зовсім наші сни.
Полеміка осінньої погоди
така ж мінлива, як і ти сьогодні.
Мені ж чомусь так хочеться весни.
2023.03.20
06:26
Коли нею керує диявол
І первісні в душі почуття, –
Відступає людина від правил
Та порушує норми життя.
Незалежно від міри потреби,
Наповняє украденим дім,
Підгрібаючи всюди під себе
Те, що має належати всім.
І первісні в душі почуття, –
Відступає людина від правил
Та порушує норми життя.
Незалежно від міри потреби,
Наповняє украденим дім,
Підгрібаючи всюди під себе
Те, що має належати всім.
2023.03.19
22:51
Змордований тривогою і болем
Осмислюєш намарність суєти.
Одвічно людство дибає по колу
І поміж ними затесався й ти.
Даремні чудернацькі круговерті,
І викрутаси в той чи інший бік.
Життя – то безупинний рух до смерті.
Осмислюєш намарність суєти.
Одвічно людство дибає по колу
І поміж ними затесався й ти.
Даремні чудернацькі круговерті,
І викрутаси в той чи інший бік.
Життя – то безупинний рух до смерті.
2023.03.19
22:45
ІОдужують поволі українці,
минуле виліковують своє,
упоратися тяжко наодинці.
та мусимо, допоки сили є.
Історія уроки викладала,
а ми не надавали їм ваги...
мечі перекували на орала...
за це нас вирізали до ноги
минуле виліковують своє,
упоратися тяжко наодинці.
та мусимо, допоки сили є.
Історія уроки викладала,
а ми не надавали їм ваги...
мечі перекували на орала...
за це нас вирізали до ноги
2023.03.19
22:13
Інструмент камертон…
Інструмент камертон…
Упіймай, як цвіте азалія.
Жоден бутон.
І от – бутон.
Квіток аномалія!
А як цвіте і відцвітає любов?
Інструмент камертон…
Упіймай, як цвіте азалія.
Жоден бутон.
І от – бутон.
Квіток аномалія!
А як цвіте і відцвітає любов?
2023.03.19
16:40
Скажи, дідусю, ти ж козакував? –
Онук у очі діду подивився, -
Косинського часом не зустрічав
В часи, коли він із Острозьким бився?
Дід усміхнувсь онуку: - Та ж було,
Доводилося Криштофа стрічати.
Мене тоді якраз із ним звело
Бажання, щоб на ляхах
Онук у очі діду подивився, -
Косинського часом не зустрічав
В часи, коли він із Острозьким бився?
Дід усміхнувсь онуку: - Та ж було,
Доводилося Криштофа стрічати.
Мене тоді якраз із ним звело
Бажання, щоб на ляхах
2023.03.19
09:44
В платну клініку приватну
Дід приплівсь охоче.
Бо новину досить гарну
Уточнити хоче.
- Чув рекламу вашу нині,
Що особі кожній
Тут у вас, у вашій фірмі
Розмір збільшить можна.
Дід приплівсь охоче.
Бо новину досить гарну
Уточнити хоче.
- Чув рекламу вашу нині,
Що особі кожній
Тут у вас, у вашій фірмі
Розмір збільшить можна.
2023.03.19
09:42
Хто в порухах твоїх любов застане,
А в погляді розвідавши жагу,
Зчитає сон, що в серце проникає,
І важить більше за його вагу.
Чи зважиш ти хто з поглядом навпроти?
З твоїх очей причасником зійшов,
І в порухах, що снять круговороти
Засвідчить чемно
А в погляді розвідавши жагу,
Зчитає сон, що в серце проникає,
І важить більше за його вагу.
Чи зважиш ти хто з поглядом навпроти?
З твоїх очей причасником зійшов,
І в порухах, що снять круговороти
Засвідчить чемно
2023.03.19
09:15
Яка різниця, в чому ти обутий,
як під ногами вулиці Парижа?
І не лякає емоційна скрута
у трикімнатній європейській хижі!
Нема різниці з келиха чи фляжки
смакуєш ром у добру сотню років,
якщо пісні тобі співає пташка,
як під ногами вулиці Парижа?
І не лякає емоційна скрута
у трикімнатній європейській хижі!
Нема різниці з келиха чи фляжки
смакуєш ром у добру сотню років,
якщо пісні тобі співає пташка,
2023.03.19
06:35
Хоч летять в Америку
Скривджені війною, –
Проявів істерики
Меншає весною.
Бідами обідрані
Тилові герої
Стали пити відрами
Дорогі напої.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Скривджені війною, –
Проявів істерики
Меншає весною.
Бідами обідрані
Тилові герої
Стали пити відрами
Дорогі напої.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.03.09
2023.03.01
2023.02.18
2023.02.06
2023.01.04
2023.01.03
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Валерій Хмельницький /
Проза
/
ЛхжД
Дівчина з обкладинки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дівчина з обкладинки
- Перепрошую, біля вас не зайнято? - зверху вниз на мене запитально дивилась юна струнка красуня у вишуканому купальнику, що наче зійшла з обкладинки гламурного журналу. Краплі морської води вкривали ледь засмагле дівоче тіло.
Здавалось, різнобарвні веселки проблискували у кожній з них.
Вона настільки зненацька з'явилась з густої юрби відпочивальників, що я не встиг помітити, звідки і коли саме. Ганьба мені!
Мій промах не вибачає навіть те, що сьогодні на пляжі з самого ранку аншлаг: сонце нарешті виглянуло з-за хмар після двох довгих тижнів штормової негоди.
- Ні, звісно, прошу, влаштовуйтесь, - відповів я розгублено, трохи піднявшись і спершись на лікті.
- Дякую! - усміхнулась дівчина, - потримайте це місце для мене, будь ласка, поки я швиденько збігаю за одягом, - і знову зникла в юрбі. Я провів її поглядом, затримавши його на довгих ногах та звабливих округлостях сідниць незнайомки.
За мить, повернувшись із пляжною сумкою в одній руці і ледь вологим рушником в іншій, білявка постелила останній і зручно вмостилась горілиць поруч мене на двомісному лежаку. Заплющила очі і підставила красиве обличчя та ідеально збудоване тіло гарячому сонцю.
Я тихенько повернувся на бік, спираючись на лікоть, підклав зігнуту долоню під підборіддя і заходився вивчати чудовий екземпляр людської породи, що так несподівано з'явився поряд. Правильний класичний профіль, ледь припухлі губи, які враз нестерпно захотілось поцілувати, гарна зачіска, зроблена, певно, призером, а то й переможцем міжнародних конкурсів перукарського мистецтва. Отримавши вдосталь насолоди від споглядання рис прекрасного обличчя, пройшовся поглядом по звабливих опуклостях невеликих грудей з гострими сосками, наполовину прикритих дорогою матерією і, зачарований лініями тонкої дівочої талії, прикипів поглядом до низу купальника, точніше, до тоненької прогалини між його верхнім краєм і впадиною животика.
Несподівано для мене красуня розплющила очі і, впіймавши мій погляд, який я не встиг відвести, лукаво усміхнулась.
- Ну що, детальне вивчення моїх анатомічних особливостей закінчено? - весело запитала вона.
- Теоретично - так, але не завадило б трохи і практики, - заскочений зненацька, пожартував я у відповідь і зашарівся.
- Овва, які ми прудкі! - засміялась незнайомка, - І коли плануються практичні заняття?
- Чим швидше, тим краще, - ледь-ледь підняв я градус жарту, уважно слідкуючи за виразом обличчя дівчини - чого доброго, образившись, вона може зникнути швидше, аніж з'явилась, а мені б цього так не хотілось!
- Ну і чого ми чекаємо? - з готовністю підтримала білявочка мій жарт, в той час як її очі на мить запломеніли неймовірною звабою.
- А й справді... Гаття, в-йо, бо дощ, коні мокнуть! - перейшов я на сільську тематику і вдав, що піднімаюсь з лежака.
- Невже знову дощ? - весело засміялось дівча, широко розплющивши блакитні очі, і лукаво запитало, - До речі, а ми знайомі?..
- My name is Валерій! - чинно представився я, простягаючи їй широку долоню.
- Very nice, мy name is Марина! - підтримала мою нову гру послідовниця культу Венери, вклавши свою ніжну долоньку у мою правицю.
- Навзаєм! - радісно усміхаючись, відповів я і запропонував, - То що, йдемо?..
Помітивши її легеньке, наче хвилі під морським бризом, вагання, додав аргументації, наполегливо дивлячись в очі супутниці:
- Поки будемо роздумувати, не помітимо, як сонце зайде за небосхил, день скінчиться, непомітно промайне ніч, а там і до кінця відпустки рукою подати - і ось тоді ми гірко пожалкуємо за втраченими можливостями, але буде вже надто пізно...
- Ну добре, добре, умовив! - перейшовши на "ти", несподівано легко пристала на мою пропозицію звабливиця, і сміливо продовжила, - До кого - до тебе чи до мене?..
- До мене! - ошелешений її несподіваною згодою, на автоматі відповів я.
- А чому саме до тебе?.. - грайливо допитувалась Марина, тішачись з мого розгубленого і щасливого вигляду.
- Ну, - задумався я, - хоча б тому, що в мене неймовірний краєвид із вікна дванадцятого поверху - видно і гори, і море, деколи і круїзні лайнери або військові кораблі на горизонті.
- А, ну це все міняє, - грайливий настрій зник із її обличчя і вона пильно глянула мені в очі, перевіряючи, чи правильно зрозуміла натяк. Я відповів довгим ствердним поглядом.
Моя нова знайома, стараючись нічим не видати свого хвилювання, непомітно озирнулась навкруги і піднялась з лежака, залишивши рушника на ньому. Взявшись за руки, наче закохана парочка, ми, не вдягаючись, швидко покинули пляж.
16.07.17
Здавалось, різнобарвні веселки проблискували у кожній з них.
Вона настільки зненацька з'явилась з густої юрби відпочивальників, що я не встиг помітити, звідки і коли саме. Ганьба мені!
Мій промах не вибачає навіть те, що сьогодні на пляжі з самого ранку аншлаг: сонце нарешті виглянуло з-за хмар після двох довгих тижнів штормової негоди.
- Ні, звісно, прошу, влаштовуйтесь, - відповів я розгублено, трохи піднявшись і спершись на лікті.
- Дякую! - усміхнулась дівчина, - потримайте це місце для мене, будь ласка, поки я швиденько збігаю за одягом, - і знову зникла в юрбі. Я провів її поглядом, затримавши його на довгих ногах та звабливих округлостях сідниць незнайомки.
За мить, повернувшись із пляжною сумкою в одній руці і ледь вологим рушником в іншій, білявка постелила останній і зручно вмостилась горілиць поруч мене на двомісному лежаку. Заплющила очі і підставила красиве обличчя та ідеально збудоване тіло гарячому сонцю.
Я тихенько повернувся на бік, спираючись на лікоть, підклав зігнуту долоню під підборіддя і заходився вивчати чудовий екземпляр людської породи, що так несподівано з'явився поряд. Правильний класичний профіль, ледь припухлі губи, які враз нестерпно захотілось поцілувати, гарна зачіска, зроблена, певно, призером, а то й переможцем міжнародних конкурсів перукарського мистецтва. Отримавши вдосталь насолоди від споглядання рис прекрасного обличчя, пройшовся поглядом по звабливих опуклостях невеликих грудей з гострими сосками, наполовину прикритих дорогою матерією і, зачарований лініями тонкої дівочої талії, прикипів поглядом до низу купальника, точніше, до тоненької прогалини між його верхнім краєм і впадиною животика.
Несподівано для мене красуня розплющила очі і, впіймавши мій погляд, який я не встиг відвести, лукаво усміхнулась.
- Ну що, детальне вивчення моїх анатомічних особливостей закінчено? - весело запитала вона.
- Теоретично - так, але не завадило б трохи і практики, - заскочений зненацька, пожартував я у відповідь і зашарівся.
- Овва, які ми прудкі! - засміялась незнайомка, - І коли плануються практичні заняття?
- Чим швидше, тим краще, - ледь-ледь підняв я градус жарту, уважно слідкуючи за виразом обличчя дівчини - чого доброго, образившись, вона може зникнути швидше, аніж з'явилась, а мені б цього так не хотілось!
- Ну і чого ми чекаємо? - з готовністю підтримала білявочка мій жарт, в той час як її очі на мить запломеніли неймовірною звабою.
- А й справді... Гаття, в-йо, бо дощ, коні мокнуть! - перейшов я на сільську тематику і вдав, що піднімаюсь з лежака.
- Невже знову дощ? - весело засміялось дівча, широко розплющивши блакитні очі, і лукаво запитало, - До речі, а ми знайомі?..
- My name is Валерій! - чинно представився я, простягаючи їй широку долоню.
- Very nice, мy name is Марина! - підтримала мою нову гру послідовниця культу Венери, вклавши свою ніжну долоньку у мою правицю.
- Навзаєм! - радісно усміхаючись, відповів я і запропонував, - То що, йдемо?..
Помітивши її легеньке, наче хвилі під морським бризом, вагання, додав аргументації, наполегливо дивлячись в очі супутниці:
- Поки будемо роздумувати, не помітимо, як сонце зайде за небосхил, день скінчиться, непомітно промайне ніч, а там і до кінця відпустки рукою подати - і ось тоді ми гірко пожалкуємо за втраченими можливостями, але буде вже надто пізно...
- Ну добре, добре, умовив! - перейшовши на "ти", несподівано легко пристала на мою пропозицію звабливиця, і сміливо продовжила, - До кого - до тебе чи до мене?..
- До мене! - ошелешений її несподіваною згодою, на автоматі відповів я.
- А чому саме до тебе?.. - грайливо допитувалась Марина, тішачись з мого розгубленого і щасливого вигляду.
- Ну, - задумався я, - хоча б тому, що в мене неймовірний краєвид із вікна дванадцятого поверху - видно і гори, і море, деколи і круїзні лайнери або військові кораблі на горизонті.
- А, ну це все міняє, - грайливий настрій зник із її обличчя і вона пильно глянула мені в очі, перевіряючи, чи правильно зрозуміла натяк. Я відповів довгим ствердним поглядом.
Моя нова знайома, стараючись нічим не видати свого хвилювання, непомітно озирнулась навкруги і піднялась з лежака, залишивши рушника на ньому. Взявшись за руки, наче закохана парочка, ми, не вдягаючись, швидко покинули пляж.
16.07.17
Примітки:
- My name is... (англ.) - Мене звати...
- Very nice, мy name is... (англ.) - Дуже приємно, мене звати...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Про розділові знаки (поетична пародія)"
• Перейти на сторінку •
"Перебірлива принцеса (поетична пародія)"
• Перейти на сторінку •
"Перебірлива принцеса (поетична пародія)"
Про публікацію