Я сотні разів уявляла, як відбуватиметься наша зустріч.
Ось я стою в терміналі аеропорту, біля довідкового бюро, адже ми домовилися заздалегідь, і з хвилюванням вдивляюся в кожну чоловічу спину, що проходить повз мене, ніби прикидаючи, якого зросту ти, мій довгоочікуваний гість.
Напарфумлена, зібрана, але однак нервую. Стою, поглядаю на табло прибуття, і вже сумнів закрадається, може, ти не прилетів, просто в останній момент передумав. Але надіюся, що навпаки, бажання нашої зустрічі виявиться сильнішим за острах, і ти все ж прибудеш.
Я стою, поглядаючи на перехожих, які вже тісняться біля турнікетів виходу з терміналу, різні обличчя, осяяні надією на зустріч, в очікуванні хто кого. Тут є і чоловіки, що чекають дружин і дітей, і брати, що чекають на брата чи сестру, і рідні, очікуючі родичів, і просто приятелі чи друзі. Тут є перекладачі, таксисти, що настирно пропонують скористатися таксі. Шарлатани, що прагнуть перевірити вміст ваших сумочок і кишень. З табличками з написами, повітряними кульками, квітами, з посмішками на обличчі. І я, що поза натовпом, у білому жакеті, чорній прозорій блузі, спідниці-олівець і білих балетках.
Чому я не взула туфлі на високих підборах? Певно, тому, що хотіла, щоб ти був вищим, таким, щоб ставати навшпиньки.
Я підходжу до віконця довідки, щоб уточнити інформацію про прибуття рейсу.
Я питаю втретє, звісно... хвилююся.
Раптом, високий і симпатичний оминає мене. Я квапливо прямую за ним і негучно гукаю на ім*я.
Він обертається і всміхається. Каже, що я обізналась, але хотів би бути тим, кого я чекаю. Зашарілася, опустила очі, ніяково посміхаюся. І знову повертаюся на позицію очікування.
І тут – я бачу лише посмішку, іншого не помічаю, і розумію, ця посмішка, що рухається до мене – я її знаю тисячі років.
- Привіт, Вітуля! – тільки і встигаю почути. Далі все, ніби у круговерті – я простягаю руки, щоб обійняти, але наші вуста поєднуються у поцілунку. Відчуття – я вдома, нарешті вдома. Світ пливе з-під ніг, земля крутиться, зірки сяють, я в космосі, і мій космос – ти. Ми цілуємося і одні у цілому Всесвіті. Я стою навшпиньках, але земля тікає з-під-ніг, ти мене схопив за талію і крутиш-крутиш-крутиш навколо осі, моя вісь ти. Світ зачаївся. Час спинився. Тільки Кохання вічне.