Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Містер Альфред (2017) /
Проза
Щоденник
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щоденник
Це було в серпні 2020 року. Чудовий вечір, щоб закохатися, зробити ще одну помилку в своєму житті, погубити ще одну надію. Щастя мене не оминуло і вона залишилася на чашку гарячого шоколаду. В ту мить я був найщасливішим в світі чоловіком, мені здавалося, світ грає на мою користь, природа наспівує тихенько вальс, запрошуючи до танцю, місяць налаштував свою яскравість на максимум. Так що ж тоді спиняє мене?! Вона… Я не повню, коли я був більш закоханий ніж в той момент, вона легко йшла по вузенькій сивій доріжці і говорила про зірки. Ні, вона говорила про щось більше, вона говорила і її тендітні очі відображали всю красу цього світу. Повівав легкий вітерець, нібито він знає, що вона в йде в кришталево-червоному платті . Біла троянда, так, ось справжнє її ім’я, біла троянда яка вдягнула образ червоної. Але ж хіба її врода від цього угасла? Ніколи. Вона засяяла ще більшим полум’ям в моєму серці. Не розумію хто чаклував над нею, проте я не в силі стримувати чари, чари людини, яка стала для мене всім. «Друже, мій милий друже, - скаже вона, - а що для тебе жіноча краса?». Та чи може вона знати, красу більш досконалішу ніж її волосся, в яких зібрано вся вона. Так, я знаю, що допустив помилку, дозволивши стати її другом. Що я міг зробити, коли вона говорила, коли ніжні і водночас солодкі вуста вимовляли такі звичні і сірі слова, з її губ ці слова набували нової розкраски буцімто жоден поет про них не писав, жоден письменник не зміг його подати так, як вона це робила, за звичною балачкою. Я був би злочинцем, якби сказав, що кохаю її. Злочинцем її долі, її життя. Вона кохала, кохала щиро… кохала не мене.
Ось ми вже в мертвій ,як все в цьому місті, багатоповерхівці. Кухня заганяє в критичну меланхолію в будні дні, в усі дні, в усі крім тих, коли вона сидить з чашкою в руках і її проміння, не сонячні, більші, яскравіші, плодючіші зігрівають цілий будинок, а це означає, що ніхто сьогодні не буде сумувати. Неможна слухати про те, як вона кохає іншого, в той час як твоє серце калатається, немов двигун сотні німецьких залізних машин. Я приречений бути її частиною, бути її порадником, батьком, братом, тільки не тим, ким хочу бути я. Блискавка-ніч проходить між нас. 2,3,4,5, 6 годин чому так швидко не встигаю запитати я в темної владарки цього світу, коли вже приходить смутний ранок. Я вимушений тверезіти – вона повинна йти. Її тіло наближається до мого скелету, з поки що живим серцем. Вона обіймає. Олена, Марія, Наталія, Катерина, Діана, Анастасія, Любов, Надія, Аліна, Ксенія, Тетяна, Юлія назвіть її будь-яким ім’ям і уявіть коли, Та сама дівчина, ваша дівчина, з її парфумами в яких боролися дві сили і в результаті вийшов один, бездоганний запах, який мав за честь бути прикрашеним на її тілі і одязі. Її створили Боги я не можу в них не вірити коли бачу її, інакше не можна пояснити її незвичайність, Боги зіграли ще один, один з своїй чисельних жартів над людьми, коли створили її і заставили бачити всю її ідеальність. Що може бути досконаліше досконалішого? Вона, напевно вона, бо ніхто й ніщо з мною відомого не може навіть претендувати на такі слова і порівняння. А, шкіра… ах, її шкіра, м’якша за наймилозвучніший голос, що є в Всесвіті. Скільки пройшло в цих обіймах днів? Дві, три секунди?! Не вірю. Цифрам властиво говорити неправду, як і світові, вона ж не спроможна брехати.
Друг. Як я зненавидів це слово, слово яке в людей асоціюється з найтеплішими істотами роду людського. Дружба – це вірність, непохитна, стійка, це свого роду тягар також. Вона легко, невимушено кинула цей тягар на мої плечі. Я здавав дріб’язкові питання, цікавився її справами, дізнавався як в неї день пройшов і чи добре їй спалося. Я – людина, яка зненавиділа все прекрасне в системі цінності простих людей і досяг просвітлення. Просвітлення це, криється в жіночій особі, що здатна змінити весь кругозір ще одного раба системи.
Не можу більше писати, моя дружина ніколи не любила мої побачення з щоденником, тим паче діти хочуть погратися в ще одну наївно-дитячу гру, цю гру ми з нею грали протягом всього нашого життя, хоча тепер, в цьому клятому році, я не знаю, що з нею, хто поруч біля неї, хто її друг, хто коханий, я не знаю нічого. Хіба що парфуми і сонячну посмішку її. Пора йти.
Кохаю тебе і міцно цілую.
28.06.2053
Ось ми вже в мертвій ,як все в цьому місті, багатоповерхівці. Кухня заганяє в критичну меланхолію в будні дні, в усі дні, в усі крім тих, коли вона сидить з чашкою в руках і її проміння, не сонячні, більші, яскравіші, плодючіші зігрівають цілий будинок, а це означає, що ніхто сьогодні не буде сумувати. Неможна слухати про те, як вона кохає іншого, в той час як твоє серце калатається, немов двигун сотні німецьких залізних машин. Я приречений бути її частиною, бути її порадником, батьком, братом, тільки не тим, ким хочу бути я. Блискавка-ніч проходить між нас. 2,3,4,5, 6 годин чому так швидко не встигаю запитати я в темної владарки цього світу, коли вже приходить смутний ранок. Я вимушений тверезіти – вона повинна йти. Її тіло наближається до мого скелету, з поки що живим серцем. Вона обіймає. Олена, Марія, Наталія, Катерина, Діана, Анастасія, Любов, Надія, Аліна, Ксенія, Тетяна, Юлія назвіть її будь-яким ім’ям і уявіть коли, Та сама дівчина, ваша дівчина, з її парфумами в яких боролися дві сили і в результаті вийшов один, бездоганний запах, який мав за честь бути прикрашеним на її тілі і одязі. Її створили Боги я не можу в них не вірити коли бачу її, інакше не можна пояснити її незвичайність, Боги зіграли ще один, один з своїй чисельних жартів над людьми, коли створили її і заставили бачити всю її ідеальність. Що може бути досконаліше досконалішого? Вона, напевно вона, бо ніхто й ніщо з мною відомого не може навіть претендувати на такі слова і порівняння. А, шкіра… ах, її шкіра, м’якша за наймилозвучніший голос, що є в Всесвіті. Скільки пройшло в цих обіймах днів? Дві, три секунди?! Не вірю. Цифрам властиво говорити неправду, як і світові, вона ж не спроможна брехати.
Друг. Як я зненавидів це слово, слово яке в людей асоціюється з найтеплішими істотами роду людського. Дружба – це вірність, непохитна, стійка, це свого роду тягар також. Вона легко, невимушено кинула цей тягар на мої плечі. Я здавав дріб’язкові питання, цікавився її справами, дізнавався як в неї день пройшов і чи добре їй спалося. Я – людина, яка зненавиділа все прекрасне в системі цінності простих людей і досяг просвітлення. Просвітлення це, криється в жіночій особі, що здатна змінити весь кругозір ще одного раба системи.
Не можу більше писати, моя дружина ніколи не любила мої побачення з щоденником, тим паче діти хочуть погратися в ще одну наївно-дитячу гру, цю гру ми з нею грали протягом всього нашого життя, хоча тепер, в цьому клятому році, я не знаю, що з нею, хто поруч біля неї, хто її друг, хто коханий, я не знаю нічого. Хіба що парфуми і сонячну посмішку її. Пора йти.
Кохаю тебе і міцно цілую.
28.06.2053
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
