Скільки у світі існує людей,
стільки ж у ньому витає ідей:
щодо владнання планетних порядків,
щодо режиму і темпу зарядки,
щодо об‘ємів з‘їдання харчів,
використання образливих слів.
Про неможливість всесвітніх проектів,
шкоду страшних парникових ефектів,
що добивають все людство, природу,
та про загальну й статеву свободу.

Спорять про нафту, вугілля і газ,
щиро, по суті, а то напоказ,
як зберегти хоч би рештки довкілля,
заборонити наркотиків зілля.
Спорять про геїв, а то про путан,
про лицемірство, брехню чи обман,
ще про Будьонівськ, Беслан і Норд-Ост,
голодомор, геноцид, холокост,
„Курськ“, про Нємцова, украдений Крим
та про четвертий, примарливий Рим.

Спорять про голод і піцвинків ситих,
сепаратюг у свій час недобитих,
ще про корупцію, влади свавілля
та про загальне й сімейне насилля.
Про міжнародний і свій тероризм,
збоченців ницих, відвертий садизм,
ще про палаци у слуг від народу,
про політичну і власну свободу.
Йде спір про мир і війну на Донбасі,
спорять в вагоні, буфеті і касі…
Не на життя спір іде, а на смерть,
все покотилось униз шкереберть.

Спорять про Ялту і Реймс, Тегеран
та український останній Майдан,
про терористів, фашистів і хунту,
про зітц-директора знаного, Фунта.
Ще механізм розв‘язання дилем,
бо вистачає у світі проблем…
З вуст у вуста ця іде естафета,
в спорах отих скоро втоне планета –
ось що хвилює людину й поета,
але ця тема вже не для сонета…

08.09.2016