Ой, хоч ви учіться мови, панове піїти,
бо лихі часи настали в нашої „еліти“…
Три освіти має кожен депутат з міністром,
та не може відрізнити глека від каністри.

Розплодилось „любих друзів“ дохріна чи й більше,
всі служить народу пнуться, та не стає ліпше.
Всі „лопочуть-размавляють“ щось незрозуміле,
тлумачів трьох кожен має – слухати ж несила.

Навіть телевізор часом увімкнуть не можна –
українською не „шпреха“ там особа кожна.
Мало того, що не „шпреха“, так воно й не „спіка“,
дивишся й не розумієш – ворог чи каліка.

Що ж робити нам, поетам, досі ми не знаєм,
днями цілими в куплети рими ми складаєм.
Та таких знавців багато й між нашого брата –
кожен, хто два слова зліпить, рветься вже писати…

Публікують такі речі, що плакати можна,
бо тепер поет великий – це особа кожна,
хто хизується на людях непонятним лоском,
й цю забаву називають фітнесом для мозку…

грудень 2015 – червень 2016