Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.
Хоча й навколо згубні холоди,
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.
Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
"ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження4)
Білі квіти латаття - символи Діви Марії… Непорочності та Чистоти…)
ГОЛОС Гюль-Хуррем (Білої Троянди Щастя):
… Оце й усе, що виплило з озерця…
Латаття біле… смуток біля серця…
На дні - мій човен, а душа - Русалка,
що в невід заманив чужий рибалка -
султан Осман… Він молодий і дужий…
ХОР Гаремних Троянд:
- А твій Петро в походах занедужав…*25
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Все в Божій власті…
Все в руках Аллаха…
ХОР Гаремних Троянд:
- … То хто ж ти, Насте?
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Жінка падишаха…
Володарка морів і суходолів…
… Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ:
(стинання)
- Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
- Неволенько!.. Неволенько!.. Неволе!..
- Мій боленьку!.. Мій боленьку!.. Мій болю!..
- Не нарікай на волі... на неволю!..
- Поволі йде... втіка життя поволі!..
- По волі Бога в'янем у неволі!..
- Немає волі, то й немає долі!..
ХОР Гаремних Троянд:
- Ой, доленько!.. Володарка - в неволі!..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Намарний крик - стинання ці далекі.
Мене Стамбул нарік "султан-хасекі"…*26
ХОР Гаремних Троянд:
- Не обійшло тебе жало́ осине…
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- У нас з Османом син… Ликуй, о сіне!
ХОР Гаремних Троянд
(ликуючи у своїй рідній, православній вірі, возносить гімн до Богородиці)*27:
- Царице Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам леліє,
Пренепорочная Маріє,
хвала Тобі, хвала!
(в найвищу мить осанни Богородиці з мінарета озивається муедзин*28. Він проспівує слова азану*29: «лла ілла іль алла, Магомет регуль алла…»*30.
Душі Гаремних Троянд у сум'ятті…)
Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ:
- Азан співають… Час настав молитись…
- Аллаху себто треба поклонитись…
- Ще мить - і зійде сонця ясен лик…
- Стеліть мерщій під ноги намаз лик…*31
- Бо то не жарт! Муфті*32 готує плаху
усім, хто не поклониться Аллаху…
- Ось Гюль-Хуррем - і та невольна птаха,
хоч і султана… жінка падишаха!*33
(Гаремні Троянди, серед них і Гюль-Хуррем, припадають до землі обличчям до схід сонця, і завмирають в глибокому поклоні, простеливши під ноги ритуальні килимки).
ГОЛОС Білої Троянди Щастя
(знічений після скоєного святотатства):
- Душа, мов ібіс*34, блудить спозаранку…
Лелечий світ осудить бусурманку…
(За плечима Гюль-Хуррем виникає постать Жінки з Лелечими Крилами. Наче Ангел-Хоронитель над Прірвою оберігає вона Білу Троянду Щастя у нападних хвилинах душевної тривоги. Дивиться крізь неї довго… проникливо…
Розтривожений голос Гюль-Хуррем викликає супроти себе докірливе багатоголосся).
ГОЛОСИ
(далекі, наче з вирію):
- Ти бусурманка?..
- Молишся Аллаху?..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Я християнка… вірна падишаху!
Далекий ГОЛОС:
- Султан-хасекі?.. А у нас ти -- Настя!..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Я Гюль-Хуррем… Троянда… Біла… Щастя…
Далекі ГОЛОСИ:
- Троянда Щастя… у садах Османа!
- То ти дружина того бусурмана…
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- В султана мого - личка чорноброві!
ХОР далеких голосів(широко):
- … А присягала гетьману Петрові!..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Султан-хасекі - українська бранка!
Далекі ГОЛОСИ:
- … На тобі що: ізар*35 чи вишиванка?..
- … Яка ти біла… як сама сметанка…
ГОЛОС Білої Троянди Щастя:
- Султан-хасекі - не раба-коханка!..
ХОР далеких голосів:
- Султан-хасекі - не раба-коханка?!
Хасекі - значить!..
ГОЛОС Білої Троянди Щастя
(усвідомлюючи свою поразку):
- … Значить… бу-сур-ман-ка!!!
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014).
ПРИМІТКИ
25 До того, як Настя Повчанська була захоплена в полон "людоловами", вона заручилася з гетьманом Петром Сагайдачним. Трагічну історію цього нездійсненого кохання покладено в основу сюжетної інтриги роману "Людолови" Зінаїди Тулуб.
26Хасекі – титул султани, що народила сина від падишаха. Цей титул першою серед султан-українок носила Роксолана.
27 "Гімн до Богородиці" (слова Остапа Грицая, музика Є.Оленського. У кн. "Поклін Марії". Мюнхен, 1947).
28 Муедзин – духовна особа мусульман, що на вежі мінарета проспівує слова заспіву до молитви - "азан".
29 Щодня муедзин проспівує "азан" 5 разів.
30 "Немає бога, крім Аллаха,
Магомет – пророк його" –
символ мусульманської віри, що становить "фатиху" (першу сторінку) та першу "суру" (вірш) "корану" (священної книги мусульман).
31 Намазлик – килимок, який мусульмани підстелюють під себе під час молитви, щоб згадуючи ім'я Аллаха, не торкатися оскверненої землі.
32 Муфті – духовна особа найвищого рангу. Головний муфті – Шейх-уль-Іслам.
33 На відміну від трактування образу Насті Повчанської у "Людоловах" Зінаїди Тулуб як відкритої сповідувачки християнства в умовах тотального мусульманства, виводимо Гюль-Хуррем як офіційну мусульманку з прихованим рефлексом християнської віри. Підстави – матеріали про жіноцтво в ісламі, зібрані А.Кримським у кн. "Історія Туреччини". – К., 1924 р.
34 Ібіс – болотяний птах, що нагадує лелеку.
35 Ізар – сукня з прямокутного шматка тканини з двома перетинками на плечах
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
""ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження3)"
