У Львові дощ і йде війна на сході.
А в Києві жнива і віє заметіль -
Метуть слова, а всі потуги в льоді -
Лід шириться й людської гнилі цвіль.

Зміни нам треба й нові люди знаю,
Спитай у кожного і він також теє зна.
Прийдуть нові, хіба їм довіряю -
Цікавить усіх одна людська казна.

Яким я був і сам не знаю
Мене мабуть сам світ прокляв
Себе я вітром гніву сповиваю
У неспокійний час я хвилі підійняв.

Хто він такий? Що голови морочить?
Словом своїм. І звідки знає він?
Й так рана досі кровоточить,
Не треба новий "Хеллоуїн".

Народ живе чи просто доживає,
В країні влада, що не знає мір.
Крадуть усі, - така новим порада, -
Не йдіть ви долі й нам наперекір.

Живе у владі стара зараза,
Не викорчувати її і не звести.
Проникла глибоко метастаза -
Трусити довго, ще її трясти.

Болять вже вуха і не вірять люди.
Ну скільки можна зміни обіцять?
Ставлять нових, але ж і ті паскуди.
В карман, не людям - що із тварин узять.

Біда бідою і народ у горі,
Війна-розруха - для "змін" тут благодать.
Але нової влади думки хворі
Щоб ще продати і що собі урвать.

Реформи все ще в кабінетах.
Пройдіть селом чи переходом ви-
Побачите що люд в старих штіблетах
Живе городом, доїть корови.

Із кабінету й лімузину
по іншому ти бачиш світ
Народ хова мільйон за спину
І плескає реформам літ.

Роки ідуть і "йдуть" реформи,
Ще ті що старий Цар почав.
Крадуть нові і вже не знають норми
Хоч і не красти кожен обіцяв.

Досить вже! Створіть умови людям,
Відкрийте двері, збудуйте ферми й заводи -
Буде і вам, буде і суддям
А не крадіть тоді, коли нема й води.