Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
"ЛЮБОВ СВЯТА" (авторська пісня)
Цю авторську пісню створено ще наприкінці 70-их у період останніх років школи. Ми її виконували дуетом з мамою, у якої був чудовий дзвінкий голос (оперне сопрано),який дзвенів силою любові до світу у період її тяжкої юності.
Десь на початку 80-их її почув Львівський бард Олесь Дяк і аранжував її, наспівав і включив у два своїх ранніх пісенних диски. Останній називався "Хвиля щастя"(Олесь Дяк - Хвиля щастя (2004) https://toloka.to/t23401),на жаль в інтернет-ресурсі є тільки перелік пісень цього диску, а самої пісні нема (хоча, може її вдасться завантажити разом з усім диском!).
...Тепер про присвяту. Сьогодні день пам'яті мого вуйка - Вовка Зеновія Михайловича, заступника начальника Львівенерго у ті далекі часи - який трагічно загинув у 1978 році у 40-літньому віці якраз 9 жовтня о 10.07. Це був, по трагічному збігу обставин, день народження його дружини Лариси, яку в нашій сім'ї звали тета Леся,Вона пережила його на 37 років, виховала йому 2 дітей - Романа та Любу, і померла у 2015 році (о диво-дивне!) в день народження вуйка 24 березня.
Цей текст - про безсмертя Любові...Нехай він звучить як епітафія.
ЛЮБОВ СВЯТА
(Слова і музика - Ірина Вовк, аранжування - Олесь Дяк)
Хто звик любити світ земний,
той в хмари погляд не зверта,
йому дана в житті хвилина та,
яку не спинять сотні мрій...
Яку засіє у літа ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
В хвилині цій усе моє -
у неї істина проста:
що новий день зі мною настає
і крапля нас на світі є...
Живе, не минає крізь літа ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
Хвилину лиш в моїх руках
із хмар далекий Синій Птах.
Несе у білий світ мою зорю -
в ній свою Долю пізнаю...
Палає крізь всі мої літа - ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
(З неопублікованого, пісня написана у 1978 році).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)