Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.06
15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
2025.11.06
13:26
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
2025.11.06
09:46
Хороший привід: досі в справі
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
2025.11.06
01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
2025.11.05
21:38
Вірш, написаний уві сні,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
2025.11.05
17:58
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
2025.11.05
15:16
не повіриш
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
2025.11.05
09:26
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
2025.11.05
02:51
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
2025.11.04
22:11
Із рокера він став перукарем,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,
2025.11.04
21:58
Кволі у полі тополі,
В Полі доволі квасолі.
В Полі доволі квасолі.
2025.11.04
12:43
Мій рідний край – це неосяжний простір,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.
Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.
Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,
2025.11.04
11:55
Що бачить читач, який натрапив на публікацію одного з діючих авторів "Поетичних майстерень"?
Побачене буде віршем, висота якого складає дві строфи з промовистою назвою "Гекзаметр гніву". Ось воно:
"Гнів, оспівай, богине, народу, який не здається,
2025.11.04
10:09
А минулої доби повернули сотні тіл.
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.
Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.
Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!
2025.11.04
07:38
Мене щоб не помітили, забули,
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.
Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.
Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність
2025.11.03
23:33
Аморальні і безпринципні найбільше переймаються моральними принципами.
Нечесні беруться пильнувати за чеснотами, нечисті – за чистотою, душогуби – за спасінням душ.
Інстинкт заробляння грошей заступає усі інші інстинкти.
Мізерним душам кортить ро
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Хмельницький /
Рецензії
Моя перша книга
Контекст : Моряк з Марселя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Моя перша книга
Шістнадцятого грудня 2017 року у видавництві "БукРі" побачила світ моя перша книга "Моряк з Марселя".
Із анотації: "Зачарування невимовною дівочою красою і понівечені зрадою серця ліричних героїв, таємничу недомовленість і жагучу пристрасть, любовні захоплення і задавнені образи, відверту розкутість і тонкий гумор, круті повороти сюжету і магію романтичних місць – все це ви знайдете в дебютній книзі оповідань, написаних в легкому і грайливому стилі.
У збірку увійшли оповідання, що раніше з’являлися в міжнародному літературно-мистецькому журналі «Склянка Часу*Zeitglas», «Антології сучасної новелістики та лірики України», альманасі «Скіфія», «Віснику міжнародного конкурсу короткої прози «ZeitGlas-2016», а також нові твори."
Слово автору: "Вважаю, що писати треба тільки в моменти найвищого емоційного збудження – саме тоді створюються речі, які згодом й самому цікаво читати і перечитувати. Але ось проблема – щоразу, перечитуючи, берусь їх редагувати і відшліфовувати. Деколи це закінчується тим, що текст міняється до невпізнання. В момент випуску книги ця можливість для мене зникне. Насолоджуйтесь!
P.S. Хоча – можна ж випустити видання друге, виправлене і доповнене. Змінене до невпізнання. 🙂"
Слово критикам: “Чи є на світі справедливість? Трапляється. Людину скривдили. Чи має та людина право на помсту? В оповіданні “Моряк з Марселя” автор дав своєму герою Франсуа не лише таке право, а й можливість ним скористатися. Побачивши своїх давніх кривдників, Франсуа не випустив з рук можливість помститися. Бійка описана в оповіданні кваліфіковано. “Блискавично перехопивши лівою руку супротивника, Франсуа правою зацідив йому з усієї сили в щелепу. Потужний удар збив давнього недруга Франсуа з ніг, і він упав на бруківку, широко розкинувши руки.
– Ах ты ж су..! – замахнувся кулаком на Франсуа товариш полеглого, але Франсуа спритно ухилився від удару і натомість втопив свого кулака йому у сонячне сплетіння, а коли той зігнувся, хапаючи повітря відкритим ротом, наче велетенська акула, щойно витягнута на палубу риболовецького траулера, щосили вдарив у ніс.” Еротика (Франсуа і Катрін) теж подана в оповіданні виразно.” (Микола Проценко “На українсько-німецькому пароплаві”, міжнародний літературно-мистецький журнал “Склянка Часу*Zeitglas”, № 81, 2016 р.)
“Моряк з Марселя” – задиристе, сексуальне оповідання під настрій французької музики та кіно.” (Юрій Шеляженко “56 цвірінькань про конкурс короткої прози”, міжнародний літературно-мистецький журнал “Склянка Часу*Zeitglas”, № 81, 2016 р.)."
Ознайомитись із книгою і, якщо сподобається, придбати її можна на сайті видавництва "БукРі" за адресою:
http://bookri.com.ua/product/valentin_lipchynskyi_moryak_z_marselya
P.S. І ще. Надзвичайно цікаво було б почути думку читачів - у розділі "Відгуки" під моєю книгою на сайті видавництва. Особливо письменників та літературних критиків. Хто перший? :)
19.12.2017
Із анотації: "Зачарування невимовною дівочою красою і понівечені зрадою серця ліричних героїв, таємничу недомовленість і жагучу пристрасть, любовні захоплення і задавнені образи, відверту розкутість і тонкий гумор, круті повороти сюжету і магію романтичних місць – все це ви знайдете в дебютній книзі оповідань, написаних в легкому і грайливому стилі.
У збірку увійшли оповідання, що раніше з’являлися в міжнародному літературно-мистецькому журналі «Склянка Часу*Zeitglas», «Антології сучасної новелістики та лірики України», альманасі «Скіфія», «Віснику міжнародного конкурсу короткої прози «ZeitGlas-2016», а також нові твори."
Слово автору: "Вважаю, що писати треба тільки в моменти найвищого емоційного збудження – саме тоді створюються речі, які згодом й самому цікаво читати і перечитувати. Але ось проблема – щоразу, перечитуючи, берусь їх редагувати і відшліфовувати. Деколи це закінчується тим, що текст міняється до невпізнання. В момент випуску книги ця можливість для мене зникне. Насолоджуйтесь!
P.S. Хоча – можна ж випустити видання друге, виправлене і доповнене. Змінене до невпізнання. 🙂"
Слово критикам: “Чи є на світі справедливість? Трапляється. Людину скривдили. Чи має та людина право на помсту? В оповіданні “Моряк з Марселя” автор дав своєму герою Франсуа не лише таке право, а й можливість ним скористатися. Побачивши своїх давніх кривдників, Франсуа не випустив з рук можливість помститися. Бійка описана в оповіданні кваліфіковано. “Блискавично перехопивши лівою руку супротивника, Франсуа правою зацідив йому з усієї сили в щелепу. Потужний удар збив давнього недруга Франсуа з ніг, і він упав на бруківку, широко розкинувши руки.
– Ах ты ж су..! – замахнувся кулаком на Франсуа товариш полеглого, але Франсуа спритно ухилився від удару і натомість втопив свого кулака йому у сонячне сплетіння, а коли той зігнувся, хапаючи повітря відкритим ротом, наче велетенська акула, щойно витягнута на палубу риболовецького траулера, щосили вдарив у ніс.” Еротика (Франсуа і Катрін) теж подана в оповіданні виразно.” (Микола Проценко “На українсько-німецькому пароплаві”, міжнародний літературно-мистецький журнал “Склянка Часу*Zeitglas”, № 81, 2016 р.)
“Моряк з Марселя” – задиристе, сексуальне оповідання під настрій французької музики та кіно.” (Юрій Шеляженко “56 цвірінькань про конкурс короткої прози”, міжнародний літературно-мистецький журнал “Склянка Часу*Zeitglas”, № 81, 2016 р.)."
Ознайомитись із книгою і, якщо сподобається, придбати її можна на сайті видавництва "БукРі" за адресою:
http://bookri.com.ua/product/valentin_lipchynskyi_moryak_z_marselya
P.S. І ще. Надзвичайно цікаво було б почути думку читачів - у розділі "Відгуки" під моєю книгою на сайті видавництва. Особливо письменників та літературних критиків. Хто перший? :)
19.12.2017
Контекст : Моряк з Марселя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
