Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.23
16:07
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
2025.11.23
14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
2025.11.23
13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
2025.11.23
12:39
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
2025.11.22
22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
2025.11.22
20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
2025.11.22
20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
2025.11.22
19:21
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
2025.11.22
14:41
Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,
2025.11.22
09:14
Ти казав, що любов не згасає
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!
Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!
Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,
2025.11.22
07:30
Хочу щось намалювати. – мовив батьку син.
Аркуш чистий, та великий в татка попросив.
- Можеш сонечко чи хмарку. Ось тобі листок.
- Я корову намалюю. – враз надумав той.
Олівці шукав довгенько, думав щось своє.
І прибіг до батька знову, бо питання є.
Аркуш чистий, та великий в татка попросив.
- Можеш сонечко чи хмарку. Ось тобі листок.
- Я корову намалюю. – враз надумав той.
Олівці шукав довгенько, думав щось своє.
І прибіг до батька знову, бо питання є.
2025.11.22
06:28
Життя - вистава. Скрізь горять софіти.
Все знаю наперед. Нудьга зелена!
Я викинув костюм із реквізитом...
Ви ж, дурники, - мерщій по мізансценах!
Повторюю для вас усіх востаннє:
Я справжній у своїх похмурих віршах!
Сьогодні ваша роль - палке кохан
Все знаю наперед. Нудьга зелена!
Я викинув костюм із реквізитом...
Ви ж, дурники, - мерщій по мізансценах!
Повторюю для вас усіх востаннє:
Я справжній у своїх похмурих віршах!
Сьогодні ваша роль - палке кохан
2025.11.21
22:14
На цвинтарі листя опале
Про щось прошепоче мені,
Немовби коштовні опали,
Розкидані у бистрині.
На цвинтарі листя стражденне
Нам так мовчазливо кричить.
Постійність є у сьогоденні,
Про щось прошепоче мені,
Немовби коштовні опали,
Розкидані у бистрині.
На цвинтарі листя стражденне
Нам так мовчазливо кричить.
Постійність є у сьогоденні,
2025.11.21
21:13
мовчіть боги
сумління слова не давало
мовчіть бо ви
розбіглись по нірван підвалах
немов щурі
з небесних кораблів
в землі сирій
покоїться ваш гнів
сумління слова не давало
мовчіть бо ви
розбіглись по нірван підвалах
немов щурі
з небесних кораблів
в землі сирій
покоїться ваш гнів
2025.11.21
21:11
вже тебе немає поруч і тепла
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі
я існую бо ти є і вірю снам
ти релігія моя де сам-на-сам
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі
я існую бо ти є і вірю снам
ти релігія моя де сам-на-сам
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Хмельницький /
Рецензії
Моя перша книга
Контекст : Моряк з Марселя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Моя перша книга
Шістнадцятого грудня 2017 року у видавництві "БукРі" побачила світ моя перша книга "Моряк з Марселя".
Із анотації: "Зачарування невимовною дівочою красою і понівечені зрадою серця ліричних героїв, таємничу недомовленість і жагучу пристрасть, любовні захоплення і задавнені образи, відверту розкутість і тонкий гумор, круті повороти сюжету і магію романтичних місць – все це ви знайдете в дебютній книзі оповідань, написаних в легкому і грайливому стилі.
У збірку увійшли оповідання, що раніше з’являлися в міжнародному літературно-мистецькому журналі «Склянка Часу*Zeitglas», «Антології сучасної новелістики та лірики України», альманасі «Скіфія», «Віснику міжнародного конкурсу короткої прози «ZeitGlas-2016», а також нові твори."
Слово автору: "Вважаю, що писати треба тільки в моменти найвищого емоційного збудження – саме тоді створюються речі, які згодом й самому цікаво читати і перечитувати. Але ось проблема – щоразу, перечитуючи, берусь їх редагувати і відшліфовувати. Деколи це закінчується тим, що текст міняється до невпізнання. В момент випуску книги ця можливість для мене зникне. Насолоджуйтесь!
P.S. Хоча – можна ж випустити видання друге, виправлене і доповнене. Змінене до невпізнання. 🙂"
Слово критикам: “Чи є на світі справедливість? Трапляється. Людину скривдили. Чи має та людина право на помсту? В оповіданні “Моряк з Марселя” автор дав своєму герою Франсуа не лише таке право, а й можливість ним скористатися. Побачивши своїх давніх кривдників, Франсуа не випустив з рук можливість помститися. Бійка описана в оповіданні кваліфіковано. “Блискавично перехопивши лівою руку супротивника, Франсуа правою зацідив йому з усієї сили в щелепу. Потужний удар збив давнього недруга Франсуа з ніг, і він упав на бруківку, широко розкинувши руки.
– Ах ты ж су..! – замахнувся кулаком на Франсуа товариш полеглого, але Франсуа спритно ухилився від удару і натомість втопив свого кулака йому у сонячне сплетіння, а коли той зігнувся, хапаючи повітря відкритим ротом, наче велетенська акула, щойно витягнута на палубу риболовецького траулера, щосили вдарив у ніс.” Еротика (Франсуа і Катрін) теж подана в оповіданні виразно.” (Микола Проценко “На українсько-німецькому пароплаві”, міжнародний літературно-мистецький журнал “Склянка Часу*Zeitglas”, № 81, 2016 р.)
“Моряк з Марселя” – задиристе, сексуальне оповідання під настрій французької музики та кіно.” (Юрій Шеляженко “56 цвірінькань про конкурс короткої прози”, міжнародний літературно-мистецький журнал “Склянка Часу*Zeitglas”, № 81, 2016 р.)."
Ознайомитись із книгою і, якщо сподобається, придбати її можна на сайті видавництва "БукРі" за адресою:
http://bookri.com.ua/product/valentin_lipchynskyi_moryak_z_marselya
P.S. І ще. Надзвичайно цікаво було б почути думку читачів - у розділі "Відгуки" під моєю книгою на сайті видавництва. Особливо письменників та літературних критиків. Хто перший? :)
19.12.2017
Із анотації: "Зачарування невимовною дівочою красою і понівечені зрадою серця ліричних героїв, таємничу недомовленість і жагучу пристрасть, любовні захоплення і задавнені образи, відверту розкутість і тонкий гумор, круті повороти сюжету і магію романтичних місць – все це ви знайдете в дебютній книзі оповідань, написаних в легкому і грайливому стилі.
У збірку увійшли оповідання, що раніше з’являлися в міжнародному літературно-мистецькому журналі «Склянка Часу*Zeitglas», «Антології сучасної новелістики та лірики України», альманасі «Скіфія», «Віснику міжнародного конкурсу короткої прози «ZeitGlas-2016», а також нові твори."
Слово автору: "Вважаю, що писати треба тільки в моменти найвищого емоційного збудження – саме тоді створюються речі, які згодом й самому цікаво читати і перечитувати. Але ось проблема – щоразу, перечитуючи, берусь їх редагувати і відшліфовувати. Деколи це закінчується тим, що текст міняється до невпізнання. В момент випуску книги ця можливість для мене зникне. Насолоджуйтесь!
P.S. Хоча – можна ж випустити видання друге, виправлене і доповнене. Змінене до невпізнання. 🙂"
Слово критикам: “Чи є на світі справедливість? Трапляється. Людину скривдили. Чи має та людина право на помсту? В оповіданні “Моряк з Марселя” автор дав своєму герою Франсуа не лише таке право, а й можливість ним скористатися. Побачивши своїх давніх кривдників, Франсуа не випустив з рук можливість помститися. Бійка описана в оповіданні кваліфіковано. “Блискавично перехопивши лівою руку супротивника, Франсуа правою зацідив йому з усієї сили в щелепу. Потужний удар збив давнього недруга Франсуа з ніг, і він упав на бруківку, широко розкинувши руки.
– Ах ты ж су..! – замахнувся кулаком на Франсуа товариш полеглого, але Франсуа спритно ухилився від удару і натомість втопив свого кулака йому у сонячне сплетіння, а коли той зігнувся, хапаючи повітря відкритим ротом, наче велетенська акула, щойно витягнута на палубу риболовецького траулера, щосили вдарив у ніс.” Еротика (Франсуа і Катрін) теж подана в оповіданні виразно.” (Микола Проценко “На українсько-німецькому пароплаві”, міжнародний літературно-мистецький журнал “Склянка Часу*Zeitglas”, № 81, 2016 р.)
“Моряк з Марселя” – задиристе, сексуальне оповідання під настрій французької музики та кіно.” (Юрій Шеляженко “56 цвірінькань про конкурс короткої прози”, міжнародний літературно-мистецький журнал “Склянка Часу*Zeitglas”, № 81, 2016 р.)."
Ознайомитись із книгою і, якщо сподобається, придбати її можна на сайті видавництва "БукРі" за адресою:
http://bookri.com.ua/product/valentin_lipchynskyi_moryak_z_marselya
P.S. І ще. Надзвичайно цікаво було б почути думку читачів - у розділі "Відгуки" під моєю книгою на сайті видавництва. Особливо письменників та літературних критиків. Хто перший? :)
19.12.2017
Контекст : Моряк з Марселя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
