Питання державності України хвилює не одного українця. Впродовж багатьох років від нас приховували правду, інтерпретуючи історію на свій лад. Кожен вважав за необхідне заперечити сказане до нього, перефразувати, додати щось своє. Саме через таких індивідів зараз дуже важко розібратись – де істина, а де – вигадка чергового «псевдо-історика». Здавалось би, невже ми ніколи так і не дізнаємось, що насправді відбувалось раніше? Ні, дізнаємось, адже завдяки людям, які не піддались на провокації влади і не почали заганяти свій виклад історії в чітко встановлені рамки цензури, ми зараз маємо можливість сприймати історію не через призму бачення чергового політика, а через її об’єктивний виклад. Одним із таких сміливців став Володимир Стойко – відомий науковець, який, через нестабільну ситуацію змушений був виїхати за кордон.
Актуальність теми обумовлена дуже слабкою обізнаністю в історії сучасного покоління. Молодь вважає, що те, що було, варто залишати в минулому. Проте, згадаймо фразу: «Історія має властивість повторюватись». Хіба не це ми зараз спостерігаємо? Війна на Донбасі, мітинги і заворушення в країні. Це все вже відбувалося, щоправда, в іншій інтерпретації. А якби ми знали історію як треба, то проаналізували б прорахунки і помилки тодішніх керівників у вирішенні подібних ситуацій, і на основні цього могли б уникнути повтору невдач. Саме для цього Володимир Стойко і написав свою книгу «Для народу і науки», саме для того, щоб ми не наступали на одні і ті ж граблі двічі, бо «ознайомлений, значить озброєний»
Надзвичайно влучною є фраза Любомира Гузара: «Той, хто бажає бути провідником, хай пам’ятає, що його завдання – самому запалати вогнем і тоді запалити інших», використана професором Володимиром Сергійчуком для характеристики автора книги. Беручи до уваги той вплив, який справляли на творчу молодь статті Стойка, важко не відзначити, що «запалати вогнем» йому безумовно вдалося. Адже далеко не кожен зміг би так майстерно змотивувати до дій, не використовуючи інших засобів впливу, окрім літературного слова. Тільки та людина, яка сама перейнялася темою, про яку пише, може мати такий вплив на читача. Не можна заперечити і того факту, що крім вміння переконувати потрібно володіти ще не аби якими знаннями у сфері історії, для того, щоб написати книгу, яка допоможе зрозуміти причини багатьох проблем сьогодення.
Висновки автора достовірні і результативні. Вони грунтуються на аналізі значного фактичного матеріалу. Наприклад, аналізуючи розділ «Ставлення Сполучених Штатів до української державності», можна дійти висновку, що дослідження Стойка явно не обійшлись без використання документів і першоджерел, в яких і висловлюється розуміння Сполученими Штатами українського питання.
Не можу не відзначити наявність фото автора у книзі. Вони дають можливість наочно зрозуміти, що слова Стойка мають вагомі підстави, адже він безпосередньо знайомий із людьми, які внесли чималий вклад у становлення державності України. А це надзвичайно важливо, оскільки спілкування із очевидцями чи людьми, які мають пряме відношення до подій того часу, дає набагато більше достовірних даних, ніж навіть студіювання історичних матеріалів. Оскільки, як я вже згадувала на початку своєї рецензії, кожен інтерпретує історію на свій лад. Тому найбільш об’єктивну оцінку подій можна отримати саме від людей, на яких політика впливу не має.
Безперечно заслугою автора варто вважати його підхід до подання історії державності. Читаючи книгу, ми не спостерігаємо суб’єктивності яка, на жаль, так характерна історичним працям. Він намагається дотримуватися чіткого викладу подій, при цьому, уникаючи займати якусь позицію. Стойко намагається зберегти нейтралітет, щоб не перетворити свою книгу на чергову інтерпретацію історії. Це надзвичайно важливо, особливо, в умовах сучасності.
Таким чином, аналізуючи працю Володимира Стойка, можна зі сміливістю сказати, що його книга заслуговує на позитивну оцінку. Йому вдалось дотриматися заповіту Симона Петлюри, і хоч автор і не повернувся на Україну, проте збагатив її творчий доробок своєю працею, яка, при вмілому її використанні, здатна дати відповіді на чимало питань, які так хвилюють кожного українця.
Київ, 2017 рік