Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.11
20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
2026.07.11
19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
2026.07.11
18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
2026.07.11
13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
2026.07.11
13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
2026.07.11
09:22
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонт догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напівт
2026.07.10
21:34
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
2026.07.10
19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
2026.07.10
15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
2026.07.10
13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
2026.07.10
12:37
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
2026.07.10
07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
2026.07.09
22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу!
Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру
2026.07.09
19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
2026.07.09
17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
2026.07.09
14:08
Мобільний знову на ходу,
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.
Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.
Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іцхак Скородінський (1944) /
Проза
Німа луна
І застукало в скронях, і завихрилося щось непізнане в голові, а в очах потемніло.
Я приліг і чекав, а що там далі буде.
І по неволі, таки діждався.
– Доброї тобі ночі, чоловіче. – проспівало незриме всередині правого вуха. - Потрібне твоє підтвердження оплати сну у борг.
Потім тиша і знову, те ж саме. І ще раз.
І раптом, включилася сирена в довбешці і вила так, що я заволав щось таке, ну, зовсім не підцензурне.
- Ось, бачиш, чоловіче, ти і заговорив зі мною, як закортіло.
- Хто …це? – видавив я з себе.
- Служба потойбічного віртуального зв'язку з пеклом.
- Я… Я вмираю?!
- Та ні, бог з тобою, просто одна з душ, що заблукала, благає тебе заплатити за швидкоплинний зв'язок з нею. Сон в борг, сон у борг.
- У борг? А чим я розплачуватимуся? Грошей немає і не буде… До кінця року не буде.
- Ой, ну, які ви всі кволі, земляни?! Які гроші, в царстві Сатани розплачуватися доведеться вашими ж земними злигоднями, легким нездужанням, зубовним скреготом, мареннями, а якщо сіпатимешся, а тим більше, наважишся сперечатися, то і… Сам розумієш.
- А …коли, ні?
- Що, ні?!
- Якщо не захочу?
- Тоді шестигодинний безкоштовний кошмар з трансмуральним інфарктом в хепі-енді. …Так, ти не відмовчуйся, вирішуй, включаю зворотний відлік – десять, дев'ять, ві…
- Добре, добре, я згоден!
- Ти думаєш, добре? А ось, і нічого гарного. Крижаних сновидінь тобі, піддослідний ти наш.
Щось клацнуло мене по верхівці і я провалився в безодню сновидіння.
Спочатку я побачив спокушаючу рекламу про нову колекцію субтермального СПА з привабливою чортицею в головній ролі. А потім, коли її мала-мала одягнули, вона пробралася до мого узголів'я і зашипіла про те, що СПА – це ніякий не спам, і що при таких контактах завжди присутній ефект німої луни, і коли я хочу хоча би щось почути, то повинен зрозуміти, що задуха, яка випробовує душу, що звільнилася з тлінного тіла, стрясає її – бідну і поранену. І я зобов'язаний, так, зобов'язаний купити і подарувати їй хоча б два предмети з цього комплекту, і тоді лосьйон для безболісного відділення шкіри від задньої частини тіла мені продадуть за півціни. А якщо я ще хоч раз скажу - ні…
Тут чортючка спотворилася до невпізнання і перейшла на ти.
- Голову відгризу!!!
А потім все і відразу скінчилося. У тому числі і час.
А замість цього мене обійняло повне і безповоротне закляття, рушити я не міг, а в обличчя дув полярний суховій упереміш з крижаними голками, що упивалися, …самі розумієте в куди, і…
Жар, жар, жар, мені здалося, що зараз розплавляться очі, я закрив їх долонями і почув з дитинства знайомий голос Вінні-Пуха: - Здається, клімакс починається… Здається… Кліма… Почина…
Я хотів відповісти, що вже…
Але не почув жодного слова. Губи ворушилися, а звук не поширювався нікуди, і я зрозумів, що я в безповітряному просторі, що задихаюся, що …ще декілька секунд, і…
Нез'ясовний благовіст наповнив всю мою істоту, і я відчув, як щось рідне вкрутилося на зразок електричної лампочки в мою усиротілу свідомість, і я знову став молодим і щасливим.
- Кінець зв'язку. – проскрипів знайомий голос вже тепер в лівому вусі.
- Якщо хочеш жити далі, присягайся, що – зуб даєш, розплатишся.
- Звичайно, а як же, скажіть лише…
- Твоя, твоя це була душа, тому їй і дали після затримання один єдиний зв'язок з тобою, недотепа.
- Але. Як же так, я тут, а вона.
- Вірші писав?
Душу в них вкладав?!
Віршами своїми спокушав рід людський?!
Відкривай рот, роззява!!!
І в ту ж мить, біс його знає відкіля, на мене навалилися троє кудлатих і з рогами, а найголовніший схопив розжареними щипцями відразу чотири передніх, та як, смикне, і…
Я прокинувся.
Абсолютно беззубий.
Але живий!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Німа луна
І застукало в скронях, і завихрилося щось непізнане в голові, а в очах потемніло.
Я приліг і чекав, а що там далі буде.
І по неволі, таки діждався.
– Доброї тобі ночі, чоловіче. – проспівало незриме всередині правого вуха. - Потрібне твоє підтвердження оплати сну у борг.
Потім тиша і знову, те ж саме. І ще раз.
І раптом, включилася сирена в довбешці і вила так, що я заволав щось таке, ну, зовсім не підцензурне.
- Ось, бачиш, чоловіче, ти і заговорив зі мною, як закортіло.
- Хто …це? – видавив я з себе.
- Служба потойбічного віртуального зв'язку з пеклом.
- Я… Я вмираю?!
- Та ні, бог з тобою, просто одна з душ, що заблукала, благає тебе заплатити за швидкоплинний зв'язок з нею. Сон в борг, сон у борг.
- У борг? А чим я розплачуватимуся? Грошей немає і не буде… До кінця року не буде.
- Ой, ну, які ви всі кволі, земляни?! Які гроші, в царстві Сатани розплачуватися доведеться вашими ж земними злигоднями, легким нездужанням, зубовним скреготом, мареннями, а якщо сіпатимешся, а тим більше, наважишся сперечатися, то і… Сам розумієш.
- А …коли, ні?
- Що, ні?!
- Якщо не захочу?
- Тоді шестигодинний безкоштовний кошмар з трансмуральним інфарктом в хепі-енді. …Так, ти не відмовчуйся, вирішуй, включаю зворотний відлік – десять, дев'ять, ві…
- Добре, добре, я згоден!
- Ти думаєш, добре? А ось, і нічого гарного. Крижаних сновидінь тобі, піддослідний ти наш.
Щось клацнуло мене по верхівці і я провалився в безодню сновидіння.
Спочатку я побачив спокушаючу рекламу про нову колекцію субтермального СПА з привабливою чортицею в головній ролі. А потім, коли її мала-мала одягнули, вона пробралася до мого узголів'я і зашипіла про те, що СПА – це ніякий не спам, і що при таких контактах завжди присутній ефект німої луни, і коли я хочу хоча би щось почути, то повинен зрозуміти, що задуха, яка випробовує душу, що звільнилася з тлінного тіла, стрясає її – бідну і поранену. І я зобов'язаний, так, зобов'язаний купити і подарувати їй хоча б два предмети з цього комплекту, і тоді лосьйон для безболісного відділення шкіри від задньої частини тіла мені продадуть за півціни. А якщо я ще хоч раз скажу - ні…
Тут чортючка спотворилася до невпізнання і перейшла на ти.
- Голову відгризу!!!
А потім все і відразу скінчилося. У тому числі і час.
А замість цього мене обійняло повне і безповоротне закляття, рушити я не міг, а в обличчя дув полярний суховій упереміш з крижаними голками, що упивалися, …самі розумієте в куди, і…
Жар, жар, жар, мені здалося, що зараз розплавляться очі, я закрив їх долонями і почув з дитинства знайомий голос Вінні-Пуха: - Здається, клімакс починається… Здається… Кліма… Почина…
Я хотів відповісти, що вже…
Але не почув жодного слова. Губи ворушилися, а звук не поширювався нікуди, і я зрозумів, що я в безповітряному просторі, що задихаюся, що …ще декілька секунд, і…
Нез'ясовний благовіст наповнив всю мою істоту, і я відчув, як щось рідне вкрутилося на зразок електричної лампочки в мою усиротілу свідомість, і я знову став молодим і щасливим.
- Кінець зв'язку. – проскрипів знайомий голос вже тепер в лівому вусі.
- Якщо хочеш жити далі, присягайся, що – зуб даєш, розплатишся.
- Звичайно, а як же, скажіть лише…
- Твоя, твоя це була душа, тому їй і дали після затримання один єдиний зв'язок з тобою, недотепа.
- Але. Як же так, я тут, а вона.
- Вірші писав?
Душу в них вкладав?!
Віршами своїми спокушав рід людський?!
Відкривай рот, роззява!!!
І в ту ж мить, біс його знає відкіля, на мене навалилися троє кудлатих і з рогами, а найголовніший схопив розжареними щипцями відразу чотири передніх, та як, смикне, і…
Я прокинувся.
Абсолютно беззубий.
Але живий!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
