ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.14 15:11
Кажуть...
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер.

Кажуть, що кохання - вища нагорода...
А у мене інші нагороди є!
Маю гостре слово та кричущу ноту -

Кока Черкаський
2026.05.14 14:22
Четвертий закон
Четвертий закон Менделя
Ми не вивчали в школі.
Мендель дала декому пенделя,
Натякнувши, що цей король голий.

Датчанин Ганс Крістіан Андерсен
І шведка Астрід Лінґрен
Перетнулися в Такера Карлсона,-

Борис Костиря
2026.05.14 12:40
Суботній день
Суботнім днем я вийду в місто чуле,
Де заблукала в хащах пустота,
Де воскресає втрачене минуле
Й сідають пилом на асфальт літа.

Побачу, що ніхто не поспішає
І вулиці безлюдні в самоті.
Як проблиски дощу чи водограю,

Юрій Гундарів
2026.05.14 12:28
Мій читацький денник. Андрій Мирохович
я хочу слів нових михайль семенко я хочу слів нових щоб ці слова не як полова щоб як трава Мабуть, вже понад років десять я уважно стежу за неочікуваними, інколи навіть на межі фолу, маршрутами музи Андрія Мироховича. Недаремно у його вірші, який

Ірина Вовк
2026.05.14 11:52
А ВОДА ПО КАМЕНЮ (продовження 2)
РУСАЛКА НА ЙМЕННЯ «ЛЮБАВА» Над Десною тумани, як сиве старе полотно, Де вода забирає у пам’яті сонячні кроки. Він – державна печатка, він – мудрість, він – горде вино, А вона… тільки трави і погляд дівочий глибокий. Над Десною розлилася ніч, гус

хома дідим
2026.05.14 09:55
* 78 *
мені би невагомого чогось
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий

Вячеслав Руденко
2026.05.14 08:11
Чигирин
Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?

В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі

Охмуд Песецький
2026.05.14 07:38
Як ще не писав ніколи
Римуються з укриттям
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.

Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,

Тетяна Левицька
2026.05.14 07:25
Знов день промайнув...
Знов день промайнув, не лишивши світлини
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.

Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню

Віктор Кучерук
2026.05.14 06:54
* * *
Безжурний світ
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив

Софія Кримовська
2026.05.13 19:36
***
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко

С М
2026.05.13 16:06
Щоб Заводить (Jethro Tull)
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять

Ірина Вовк
2026.05.13 15:20
А вода по каменю... (продовження 1)
ТІНІ НОВГОРОДСЬКОГО ЛЬОДУ: АННА ТА ІЛЛЯ Ще до того, як золоті бані Києва віддзеркалили велич Ярослава, у його молодечому неспокійному житті була північна завірюха і княжна на ім’я Анна. Вона була його першою фортецею, його тихим притулком у Новгороді,

хома дідим
2026.05.13 14:30
* 77 *
вертаючись до персони літгероя нашого покинутого · із лотреамонівського району спального · у мареннях ілюзійних або часом діалектичних · не пропускаючи простяцькі на позір ситуації · утім ситуації нетривіальні радше сюрні мусили бавити · оце якраз сезон ·

Борис Костиря
2026.05.13 10:56
Телефон
Хай упаде триклятий телефон
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.

Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,

Вячеслав Руденко
2026.05.13 09:11
У облозі фа мажору
Квітка вишні крізь промінчик,
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -

Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 Ця ніч…

…Ця ніч, як сон, у люлі неба,
як сяйво, згасле в мить одну…
Зійшла з Олімпу юна Геба –
нектару зваб не омину.

Лежить, розніжена, у млості,
у невагомості чуттів,
цілують зорі з високості
богині перса золоті.

Палахкотить очей багаття,
тріпоче серце-лелечá,
пелюстя уст вологувате,
спокуса лінії плеча...

І я спиваю без останку
її принад п’янкий нектар…
Зоріє ніч... І до світанку
до нас моргатиме Стожар…


06.02.2018




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2018-02-08 18:46:36
Переглядів сторінки твору 3219
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.795
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-08 19:45:39 ]
то Ви є Зевс, чи Юпітер, Мирославе, так виходить?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-02-08 19:54:41 ]
Залежить від пори року:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2018-02-08 22:35:52 ]
І я так хочу ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-02-08 23:25:33 ]
З Гебою вже не вдасться, хіба- з Ювентою:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-09 05:41:07 ]
Стожари, друже. Ніяк інакше. Тільки у множині. Давайте спробуємо підправити? Ну, наприклад. ... Зоріє ніч А на світанку Із ложа полечу до хмар.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-02-09 08:06:58 ]
А коли б не полінуватися й заглянути у словник?:

СТОЖА́РИ, ів, мн. (одн. стожар, а, чол.). Народна назва сузір'я Плеяд, а також деяких інших сузір'їв. Над головою розсипавсь стожар; райський шлях простягсь угорі зористою стягою; все небо миготить тихими огниками... (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 19); Стожарів сяйво огняне На мене сипалось (Андрій Малишко, II, 1948, 167); * У порівняннях. Далеко-далеко горіла громадка вогнів, мов стожар (Леся Українка, III, 1952, 623); Тисячі вогнів.. Над містом спалахнули, і палає Стожарами Шевченківський бульвар (Ігор Муратов, Повість.., 1948, 45).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-09 09:50:41 ]
Я би обидва, або хоч одне "як" в першій строфі змінила на "мов". Читалося б плавніше, пане Олімпієць ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-02-09 10:35:36 ]
"Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води… "

Мій ЛГ не "олімпієць", а Геба в нього - гостя:)) Це вона богів споювала нектаром, а мого ЛГ - лише нектаром зваб:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-02-09 12:43:16 ]
о, пане Мирославе, не знаю, хто чим там зваблював Вашого ЛГ, але Ваші текст мене завше зваблюють і викликають реакцію, то й дякую і сподіваюсь, що приймете)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-02-09 18:14:41 ]
Ну, не завжди, але - буває:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-02-09 12:43:33 ]
Цей вірш, мов яв.
Прийшла до тебе
в одну із тисячних ночей,
а ти, сердешний, бачив Гебу у сні,
персисту ще й, ачей.

Доп'явся до її принадних
вологуватих пелюсток.
Ох, мій ти ж любий, ах ти ж ладо!
Перетягну разів зо сто,
не знаю чим ще, та уява
спрацює чітко...

Сплине ніч.
Проміння сонця гнів розплавить
І ревнощам скажу я: «Ні!»

Богинь багато, німф — ще більше,
та я сміюся (от чудна):
люблю, і думка тиха тішить,
що я у тебе лиш одна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-02-09 18:15:05 ]
:))