ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.12.30 22:09
***
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...

Світлана Пирогова
2025.12.30 21:55
Міркуємо
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?

Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.

Тетяна Левицька
2025.12.30 15:56
Крайнощі
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.

Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Травма весни
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Олександр Сушко
2025.12.30 07:48
Антитеза
Антитеза

Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.

А каміння ще доста.

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Контроверсійне - 5
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Рубікон
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
***
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Ґротеск
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Природа мудра
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Олександр Сушко
2025.12.29 00:12
Кінець життя
дружня пародія)

Кінець життя


Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Чуйний
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
ВІдповідь модУрністу авангаду
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Чорнильна ручка
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’

С М
2025.12.28 15:43
Сьогодня Ніч (Neil Young)
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч

Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Борис Олійник (1937) / Вірші

 ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
        літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
        послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
        як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
        і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
        сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
        онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
        де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
        А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
        Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
        у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
        всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
        і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
        не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
        нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
        усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
        Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
        красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
        і стала замисленим полем,
На цілу планету,
        на всі покоління й віки.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-07-08 11:16:37
Переглядів сторінки твору 124638
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.073 / 6.75  (5.061 / 5.78)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 6.5  (5.036 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:29:12 ]
Кожного разу, коли чую цю пісню у виконанні Таїсії Повалій (акапельно), по моєму обличчю течуть сльози. А коли почула її вперше, не знала хто автор. Але дуже-дуже захотілось дізнатися. Так я знайшла стежину в творчий світ (радше - Всесвіт) Бориса Олійника. Як на мене "Пісня про матір" - твір геніальний "на цілу планету, на всі покоління й віки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:38:32 ]
Так, це геніальний вірш і геніальна пісня. А я цей вірш розказувала на вибір на екзамені по укр.літ-рі в 11му класі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:58:48 ]
Тепер ти мої думки читаєш!:) Учиться напам"ять аж бігом кожним учнем! А як емоційно написаний! Я його читала на шкільному вечері. Ось.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:00:09 ]
Учеться.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:03:44 ]
учЕться? та нє... учиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:11:00 ]
Обережно , то міна.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-09-08 16:48:22 ]
ой, не я буду, якщо не похвалюся, що дуже люблю творчість Бориса Олійника і що ми з ним земляки)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-12-15 13:46:03 ]
Оце тут добре слухати цю Пісню:
http://www.youtube.com/watch?v=HyglVUGhNQo


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2012-11-01 11:17:41 ]
А я все чекаю, коли Борис Ілліч
виправить "Вона посміхнулась" на "Вона усміхнулась".
"посміхнулась/усміхнулась" - пароніми!
А може, допоможуть редактори?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 12:58:07 ]
Посеяла людям годочки
-года свои житом,
Убрала планету,
укрыла тропинки травой,
Детей научила,
на свете как с правдою жить им,
Вздохнула легонько –
и в небо пошла на покой.

- Куда же вы, мама?! –
взволновано кинулись дети.
- Куда вы, бабуля? –
внучата бегут до ворот.
- Да я недалёко…
где солнышко в дрёме не светит.
Мне время в дорогу…
а вам – подрастать без забот.

- Да как же без вас мы?..
да что вы надумали, мама?
- А кто же, бабуля,
нам будет помощницей в снах?
- А я оставляю
вам радуги все с журавлями,
И росы на травах,
и золото на колосках.

- Не надо нам радуг,
не надо богатства и злата,
Лишь только бы ждали
всегда вы нас возле ворот.
Мы справимся сами
со всей вашей вечной работой, -
Останьтесь же, мама,
останьтесь на век! - ни на год.

Она улыбнулась,
седою красавицей-долей,
Взмахнула рукою –
взлетели края рушника.
«Счастливыми будьте!» -
и стала задумчивым полем
Размером с планету,
и памятью нам на века.


23.02.2012