Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Привет от Гайдара
В одном из турагенств, расположенном в самом центре Иерусалима, текла обычная будничная работа. Случалось, что к одному и тому же агенту приходило одновременно несколько посетителей. Тогда чаще всего мужчины уступали место женщинам, а сами выходили на улицу.
Стоит упомянуть одну важную деталь. Хоть в помещение агентства вели две двери, одна из них, как правило, была закрыта. Правда, на сей раз это правило нарушила новенькая сотрудница. Выйдя перекурить и возвратясь вскоре на свое рабочее место, она не закрыла упомянутую дверь. Никто из посетителей не попытался воспользоваться этой оплошностью, и все входили в помещение через главный вход, а потом уже по ступенькам спускались то ли к заведующей, то ли к агенту, то ли к бухгалтеру. Может быть, потому, что именно там красовалась вывеска фирмы.
Никто из упомянутой троицы почему-то не обратил внимания, что на некотором удалении от незакрытой двери прохаживается молодой человек приятной наружности. Но как только бухгалтер перед уходом в банк вышла из комнаты, оставив на столе сумку с деньгами, именно этим путем вошел и незамеченным вышел тот, о ком на вопрос прибывшего вскорости полицейского, как выглядел похититель дневной выручки, никто ничего не мог сказать.
Прошло несколько дней. О случившемся перестали говорить, так как пропажу воз¬мес-тило страховое агентство. И вот под конец рабочего дня, когда уже работа фирмы близилась к завершению, в ту самую, однажды незакрытую дверь постучал молодой человек приятной наружности с рюкзачком за плечами. Ему показали на центральный вход. На вопрос к кому, последний посетитель ответил, что к бухгалтеру. Сойдя вниз, молодой человек открыл рюкзак, достал из него сумку, положил ее на стол и сказал:
– Все в целости и сохранности.
И поскольку никто из сотрудниц не промолвил ни слова, а в глазах каждой стоял один и тот же вопрос, странный посетитель счел нужным добавить:
– Угостите кофейком, расскажу, как и почему все произошло.
Оказалось, что необычный похититель заканчивает курс психологии в университете и решил исследовать причину участившихся краж в различных учреждениях.
Пока бухгалтер и гость попивали кофе, в помещение вошли два полицейских, вызванные, оказывается, незаметно вышедшей в другую комнату тот самой новенькой сотрудницей, надели на руки молодого человека наручники и предложили следовать за ними.
– Но при чем тут Гайдар? – спросит читатель.
А при том, что, как рассказывают современники Аркадия Гайдара, нечто подобное случилось и с кумиром советской детворы.
Как-то в переполненном трамвае в ту пору еще начинающий писатель увидел бедного студента и решил незаметно положить ему в карман толику только что полученного гонорара. Не успел наш филантроп отпрянуть руку, как стоящая рядом женщина завопила:
– Люди добрые, держите вора!
Остановили трамвай и до прибытия милиции начали стыдить вора, а кое-кто уже и совал ему под нос кулак.
– Сколько у вас было денег? – спросил милиционер студента.
– Какая-то мелочь.
– А сейчас?
Студент вывернул карманы, и оттуда выпало несколько крупных купюр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Привет от Гайдара
В одном из турагенств, расположенном в самом центре Иерусалима, текла обычная будничная работа. Случалось, что к одному и тому же агенту приходило одновременно несколько посетителей. Тогда чаще всего мужчины уступали место женщинам, а сами выходили на улицу.
Стоит упомянуть одну важную деталь. Хоть в помещение агентства вели две двери, одна из них, как правило, была закрыта. Правда, на сей раз это правило нарушила новенькая сотрудница. Выйдя перекурить и возвратясь вскоре на свое рабочее место, она не закрыла упомянутую дверь. Никто из посетителей не попытался воспользоваться этой оплошностью, и все входили в помещение через главный вход, а потом уже по ступенькам спускались то ли к заведующей, то ли к агенту, то ли к бухгалтеру. Может быть, потому, что именно там красовалась вывеска фирмы.
Никто из упомянутой троицы почему-то не обратил внимания, что на некотором удалении от незакрытой двери прохаживается молодой человек приятной наружности. Но как только бухгалтер перед уходом в банк вышла из комнаты, оставив на столе сумку с деньгами, именно этим путем вошел и незамеченным вышел тот, о ком на вопрос прибывшего вскорости полицейского, как выглядел похититель дневной выручки, никто ничего не мог сказать.
Прошло несколько дней. О случившемся перестали говорить, так как пропажу воз¬мес-тило страховое агентство. И вот под конец рабочего дня, когда уже работа фирмы близилась к завершению, в ту самую, однажды незакрытую дверь постучал молодой человек приятной наружности с рюкзачком за плечами. Ему показали на центральный вход. На вопрос к кому, последний посетитель ответил, что к бухгалтеру. Сойдя вниз, молодой человек открыл рюкзак, достал из него сумку, положил ее на стол и сказал:
– Все в целости и сохранности.
И поскольку никто из сотрудниц не промолвил ни слова, а в глазах каждой стоял один и тот же вопрос, странный посетитель счел нужным добавить:
– Угостите кофейком, расскажу, как и почему все произошло.
Оказалось, что необычный похититель заканчивает курс психологии в университете и решил исследовать причину участившихся краж в различных учреждениях.
Пока бухгалтер и гость попивали кофе, в помещение вошли два полицейских, вызванные, оказывается, незаметно вышедшей в другую комнату тот самой новенькой сотрудницей, надели на руки молодого человека наручники и предложили следовать за ними.
– Но при чем тут Гайдар? – спросит читатель.
А при том, что, как рассказывают современники Аркадия Гайдара, нечто подобное случилось и с кумиром советской детворы.
Как-то в переполненном трамвае в ту пору еще начинающий писатель увидел бедного студента и решил незаметно положить ему в карман толику только что полученного гонорара. Не успел наш филантроп отпрянуть руку, как стоящая рядом женщина завопила:
– Люди добрые, держите вора!
Остановили трамвай и до прибытия милиции начали стыдить вора, а кое-кто уже и совал ему под нос кулак.
– Сколько у вас было денег? – спросил милиционер студента.
– Какая-то мелочь.
– А сейчас?
Студент вывернул карманы, и оттуда выпало несколько крупных купюр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
