ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.10.05 06:09
Пручатися долі,
хоч горя по вінця.
Питання: доколи
нас будуть вбивати?
Зросте хліб у полі
і ми – Українці,
голінних до волі
родила нас мати.

Віктор Кучерук
2024.10.05 05:23
Нас снів позбавила весна,
А юність чарами кохання
Гуляти звала від темна
До блисків сяйного світання.
Цвітінням пахнули луги
І майоріли жовтим рястом, –
І панувало навкруги
Обох вдоволення та щастя.

Микола Дудар
2024.10.04 22:14
Напевно чув я у далекому дитинстві , але не придавав цим словам значення. «Змія підколодна»… А згодом, де б я не жив, зустрічав саме тих, кому моя мама їм посилала, хоча то були вже інші люди, інші міста, в яких я жив, інше середовище того всього, яке нар

Пиріжкарня Асорті
2024.10.04 20:03
гаврило певно розуміє
чому не пишеться комусь
бо каже сам собі про рими
довбусь

про анекдот би той забути
йому не вдасться вже ніяк
там у героях родич давній

Віктор Кучерук
2024.10.04 14:51
В боргах та позичках загруз
І борсається в скруті
Обставин виниклих дідусь,
Родиною забутий.
Зазнав приниження й відчув
Байдужість од родини,
Бо, кажуть, що не по плечу
Потратитися нині,

Сергій Губерначук
2024.10.04 13:33
Багатокрапка… Це розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення. Перерваність… Перерваний політ, перерване висловлювання, перерване життя… Багато разів згодом склад

Світлана Пирогова
2024.10.04 08:52
Гойдається у ретро стилі осінь...
Той парк рудий із фейєрверком листя,
Той падолист триває наче досі,
І сонце те ж із променистим диском.

І кличе в юність неба сіть бездонна,
Під ним зустрілись очі сині вперше,
Не знаючи, що приготує доля,

Микола Дудар
2024.10.04 07:48
Нічого в голову не лізе, нічого…
Усе, що міг, уже створив
Лишилось втілитись в німого
Вже й настрій втілень нагострив…

Нічого в пам’ять не заходить, нічого…
Дарма, мабуть, заглох двигун
Вернувшись з рейсу він з нічного

Микола Соболь
2024.10.04 07:10
Закрутить, захурделить, замете…
зима на сніг цьогоріч не скупа,
у хмаровинні сонце золоте,
ворона підлетіла до стовпа,
нема де сісти, скрізь біліє сніг,
посеред міста річки варикоз
її б уже і лід скувати міг,
аби хоч тиждень втримався мороз

Ярослав Чорногуз
2024.10.04 00:09
В саду прекрасному моєму
Заснула осінь чарівна.
І золотаву діадему
Сховала в листячку вона.

І так поблискує лукаво,
Немов підморгує мені.
І стелить запашні отави

Тетяна Левицька
2024.10.03 22:49
День поховала ніч,
ладаном пахне мла,
з Господом вч-на-вч
щирою не була.
Зиркаю в даль тепер,
бо припекло як слід.
Батько давно помер,
мати, як визрів глід.

Сонце Місяць
2024.10.03 22:30
місяця оловоколиво
страви спішать униз

швейцар потира голову ~
ану неприязний сюрприз

історія трохи мелеться
& навіть герой колись

Володимир Каразуб
2024.10.03 19:36
Я дивлюся униз і вона відчуваючи погляд піднімає голову...

Крапля поту гарячим Нілом стікає глобусом голови,

Вона відвертає погляд, наче крутить материками

Тицяє пальцем влучаючи у завідомо вибраний
Острів своєї несвободи.

Євген Федчук
2024.10.03 16:40
Діду, - в дідуся Тараса онучок питає, -
Україна так багато чорноземів має.
Скажи, діду, звідки стільки їх у нас взялося?
Це ж природі потрудитись отак довелося?
Дід на те лиш посміхнувся: - Не лише природі.
В тім заслуга є велика й нашого народу.
Сп

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.03 12:21
Нажалілася кума, що не має щастя,
Рік уже шукає доні порядного зятя.
Щоби мав якусь освіту. Не пустий, як бубен.
Бо буває часом красень, та поліно грубе.
Не зелений, молодий. Може, трохи в віці.
Та не з тих, що їх пече у одному місці…
Часом добрий п

Галина Сливка
2024.10.03 10:32
Іще горить осіння ватра,
Ще квітнуть стерні маком диким,
І світиться з-за пругу завтра,
Сріблиться в росах доль на стиках.
І від його тремтливих сплесків
Кружляють в золоті над світом
Взірці старої арабески
Послами бабиного літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 "Ты первой узнаешь об этом"

“И пораженья от победы
Ты сам не должен отличать”
Борис Пастернак



– Ну как? – спросил я своего знакомого об очередном туре на первенство Иерусалима.
– Проигрыш, – ответил Игорь, но как-то без досады, что случалось ранее.
Он прикрыл ладонями глаза и где-то с полминуты молчал.
– Такого у меня еще не было...
– Покажи же наконец, как это произошло.
– Да разве такое покажешь?..
– Не хочешь и не надо.
– Не торопись. Ты помнишь, у кого я иногда брал тремп? – начал он.
– Кажется, у симпатичной блондинки.
– А что? – спросил я в свою очередь, не в силах справиться с неизбывной еврейской привычкой.
– А то, что не попал я на игру.
– ??
– Не попал и, поверь, ничуть не жалею об этом. А произошло вот что...
...В машине мы разговорились, и я сказал блондинке, что сегодня у меня партия, от которой зависит, стану ли наконец-то мастером. Столько лет хожу в кандидатах. Казалось, вот-вот выиграю даже у международника, но за полшага до заветной цели – досадный промах, и преимущества как не бывало. Да ты же сама видела это... Сетую вот так я на свою шахматную фортуну, а блондинка слушает, и вижу – улыбается. А потом оборачивается и спрашивает:
– Когда начало игры?
– В 19.
– Тогда поехали ко мне. Потренирую малость тебя.
– Ты?
– Не удивляйся, ведь я еще недавно ходила в чемпионках. И к твоему сведению – международный мастер.
Я замолчал, соображая, как выпутаться из этой курьезной ситуации. Ничего путного не придумал, потому что моя самозваная наставница уже скомандовала выходить.
– Муж весь в бизнесе. Месяцами не бывает дома. Вот и сейчас где-то в Якутии мыкается. Так что никто не помешает нашей тренировке.
Хозяйка достала из шкафа комплект шахмат. Я чуть не ахнул от удивления. Ведь это были такие, которыми хотелось играть самому, потому что они в точности соответствовали международным стандартам. Пока она переодевалась, а потом доставала из холодильника прохладительные напитки, я расставил фигуры.
– Сначала сыграем, – распорядилась она, садясь напротив меня и перевернув доску. – Гостю – белые.
Я посмотрел на соперницу и, поверь, будто что-то сначала обожгло, а потом вдруг обдало меня студеной струей... Была она в белоснежной футболке с вырезом, из которого пробивались по-девичьи тугие груди. Не в силах смотреть на такое богатство, я отвел взгляд, будто обдумывая, с какого дебюта начать.
– Как насчет ферзевого гамбита?
Я, как ты знаешь, предпочитаю “сицилианку”, но не стал возражать. До шестого хода все шло по теории. Но вот соперница делает, как мне показалось, оплошность – убирает коня, прикрывающего ферзя, на который нацелен мой черный слон. Смотрю на нее уже не как на соблазнительную молодуху, а как на хвастливого игрока, который к тому же еще и собрался выступить в роли тренера. На ее красивом лице – растерянность.
Не стал я предлагать бывшей чемпионке переходить, так как почему-то догадывался, что она из гордости не воспользуется моим джентльменским жестом. Дрожащей рукой снимаю ферзя. А соперница, вместо того, чтобы королем побить моего слона, посылает своего на b4. Шах. И только теперь вижу, что проиграл фигуру, ведь ничего другого не остается, как защищаться ферзем, а значит, и потерять его.
Обхватил я свою дурную башку руками, закрыл глаза и чуть не плачу от обиды и стыда. И тут чувствую, как она сзади нежно и медленно выпрямляет мои руки, целуя в затылок:
– Не расстраивайся, глупенький... Скоро убедишься, что не проиграл, а выиграл...
...Что потом было, не стану описывать. Понятное дело – ни о каком турнире не могло быть и речи. Соскучилась соломенная вдова по мужику, да и не в моих силах было отказать ей в том, в чем она так нуждалась. А когда, вдоволь насытившись друг другом, мы стали прощаться, она собрала со стола и сложила в коробку шахматы, которыми мы играли, и протянула мне.
– Ты что? – вырвалось у меня.
– Бери. Заслужил.Я ведь завязала с серьезными шахматами. А тебе пригодятся. Может быть, быстрее станешь мастером.
Не произнеси она слово “мастер”, я бы наверняка отказался от подарка. Но оно больно задело мое самолюбие, и я уже без колебаний взял комплект.
– Спасибо за все. Ты первой узнаешь об этом.
...Прошло почти полгода, и вот мы снова встретились. Осуществилась наконец-то давнишняя мечта моего приятеля, и он решил отметить это событие.
– Ну что, теперь-то возьмешь реванш?
– А разве ты не слышал, что она была в той самой автокатастрофе, что унесла столько жизней?
– Слышать-то слышал, но откуда мне было знать, что и она оказалась там? Ты ведь даже имени не назвал...
– Разве? Ее звали Вера.
– Выходит, свою последнюю партию она сыграла с тобой?
Вместо ответа Игорь наполнил маленькие одноразовые стаканчики. Будто по команде свыше мы одновременно встали, помолчали с минуту и выпили за одно и то же – чтоб земля ей была пухом.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-22 18:58:48
Переглядів сторінки твору 979
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.10.05 08:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-22 19:44:29 ]
... ну... ясно - що не ясно... так завжди в вічному буває... поки ходиш... чи їдеш на слоні... а коли не знаєш - що вже не їдеш... тобто - тільки без ні... лиш коли:так!.. щось можна втямити - коли кохалися....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-02-22 21:26:11 ]
Справді, мудре оповідання! Ніколи не знаєш, чи ти, думаючи, що програв, насправді не виграв. І навпаки! Повчально, дорогий пане Іване!))