ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.07.03 05:02
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Ірина Вовк
2026.07.02 05:01
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит

Ірина Вовк
2026.07.01 09:42
Розділ ХІ. ВІНЧАННЯ ПІД ПРОКЛЯТТЯМ РИМУ Року Божого 1062-го каплиця замку Крепі потопала в напівтемряві. Світло кількох десятків воскових свічок вихоплювало з мокрої кам'яної сутіні лише вівтар та потемніле від часу розп'яття. На вулиці лютувала зл
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 "Ты первой узнаешь об этом"

“И пораженья от победы
Ты сам не должен отличать”
Борис Пастернак



– Ну как? – спросил я своего знакомого об очередном туре на первенство Иерусалима.
– Проигрыш, – ответил Игорь, но как-то без досады, что случалось ранее.
Он прикрыл ладонями глаза и где-то с полминуты молчал.
– Такого у меня еще не было...
– Покажи же наконец, как это произошло.
– Да разве такое покажешь?..
– Не хочешь и не надо.
– Не торопись. Ты помнишь, у кого я иногда брал тремп? – начал он.
– Кажется, у симпатичной блондинки.
– А что? – спросил я в свою очередь, не в силах справиться с неизбывной еврейской привычкой.
– А то, что не попал я на игру.
– ??
– Не попал и, поверь, ничуть не жалею об этом. А произошло вот что...
...В машине мы разговорились, и я сказал блондинке, что сегодня у меня партия, от которой зависит, стану ли наконец-то мастером. Столько лет хожу в кандидатах. Казалось, вот-вот выиграю даже у международника, но за полшага до заветной цели – досадный промах, и преимущества как не бывало. Да ты же сама видела это... Сетую вот так я на свою шахматную фортуну, а блондинка слушает, и вижу – улыбается. А потом оборачивается и спрашивает:
– Когда начало игры?
– В 19.
– Тогда поехали ко мне. Потренирую малость тебя.
– Ты?
– Не удивляйся, ведь я еще недавно ходила в чемпионках. И к твоему сведению – международный мастер.
Я замолчал, соображая, как выпутаться из этой курьезной ситуации. Ничего путного не придумал, потому что моя самозваная наставница уже скомандовала выходить.
– Муж весь в бизнесе. Месяцами не бывает дома. Вот и сейчас где-то в Якутии мыкается. Так что никто не помешает нашей тренировке.
Хозяйка достала из шкафа комплект шахмат. Я чуть не ахнул от удивления. Ведь это были такие, которыми хотелось играть самому, потому что они в точности соответствовали международным стандартам. Пока она переодевалась, а потом доставала из холодильника прохладительные напитки, я расставил фигуры.
– Сначала сыграем, – распорядилась она, садясь напротив меня и перевернув доску. – Гостю – белые.
Я посмотрел на соперницу и, поверь, будто что-то сначала обожгло, а потом вдруг обдало меня студеной струей... Была она в белоснежной футболке с вырезом, из которого пробивались по-девичьи тугие груди. Не в силах смотреть на такое богатство, я отвел взгляд, будто обдумывая, с какого дебюта начать.
– Как насчет ферзевого гамбита?
Я, как ты знаешь, предпочитаю “сицилианку”, но не стал возражать. До шестого хода все шло по теории. Но вот соперница делает, как мне показалось, оплошность – убирает коня, прикрывающего ферзя, на который нацелен мой черный слон. Смотрю на нее уже не как на соблазнительную молодуху, а как на хвастливого игрока, который к тому же еще и собрался выступить в роли тренера. На ее красивом лице – растерянность.
Не стал я предлагать бывшей чемпионке переходить, так как почему-то догадывался, что она из гордости не воспользуется моим джентльменским жестом. Дрожащей рукой снимаю ферзя. А соперница, вместо того, чтобы королем побить моего слона, посылает своего на b4. Шах. И только теперь вижу, что проиграл фигуру, ведь ничего другого не остается, как защищаться ферзем, а значит, и потерять его.
Обхватил я свою дурную башку руками, закрыл глаза и чуть не плачу от обиды и стыда. И тут чувствую, как она сзади нежно и медленно выпрямляет мои руки, целуя в затылок:
– Не расстраивайся, глупенький... Скоро убедишься, что не проиграл, а выиграл...
...Что потом было, не стану описывать. Понятное дело – ни о каком турнире не могло быть и речи. Соскучилась соломенная вдова по мужику, да и не в моих силах было отказать ей в том, в чем она так нуждалась. А когда, вдоволь насытившись друг другом, мы стали прощаться, она собрала со стола и сложила в коробку шахматы, которыми мы играли, и протянула мне.
– Ты что? – вырвалось у меня.
– Бери. Заслужил.Я ведь завязала с серьезными шахматами. А тебе пригодятся. Может быть, быстрее станешь мастером.
Не произнеси она слово “мастер”, я бы наверняка отказался от подарка. Но оно больно задело мое самолюбие, и я уже без колебаний взял комплект.
– Спасибо за все. Ты первой узнаешь об этом.
...Прошло почти полгода, и вот мы снова встретились. Осуществилась наконец-то давнишняя мечта моего приятеля, и он решил отметить это событие.
– Ну что, теперь-то возьмешь реванш?
– А разве ты не слышал, что она была в той самой автокатастрофе, что унесла столько жизней?
– Слышать-то слышал, но откуда мне было знать, что и она оказалась там? Ты ведь даже имени не назвал...
– Разве? Ее звали Вера.
– Выходит, свою последнюю партию она сыграла с тобой?
Вместо ответа Игорь наполнил маленькие одноразовые стаканчики. Будто по команде свыше мы одновременно встали, помолчали с минуту и выпили за одно и то же – чтоб земля ей была пухом.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-22 18:58:48
Переглядів сторінки твору 1147
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.052 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.244 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.07.02 14:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-22 19:44:29 ]
... ну... ясно - що не ясно... так завжди в вічному буває... поки ходиш... чи їдеш на слоні... а коли не знаєш - що вже не їдеш... тобто - тільки без ні... лиш коли:так!.. щось можна втямити - коли кохалися....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-02-22 21:26:11 ]
Справді, мудре оповідання! Ніколи не знаєш, чи ти, думаючи, що програв, насправді не виграв. І навпаки! Повчально, дорогий пане Іване!))