ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Продовжуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці, забезпечивши допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома всім співробітникам. Природно, що видалити її зможу тільки я або Редакці

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Пролився пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 "Ты первой узнаешь об этом"

“И пораженья от победы
Ты сам не должен отличать”
Борис Пастернак



– Ну как? – спросил я своего знакомого об очередном туре на первенство Иерусалима.
– Проигрыш, – ответил Игорь, но как-то без досады, что случалось ранее.
Он прикрыл ладонями глаза и где-то с полминуты молчал.
– Такого у меня еще не было...
– Покажи же наконец, как это произошло.
– Да разве такое покажешь?..
– Не хочешь и не надо.
– Не торопись. Ты помнишь, у кого я иногда брал тремп? – начал он.
– Кажется, у симпатичной блондинки.
– А что? – спросил я в свою очередь, не в силах справиться с неизбывной еврейской привычкой.
– А то, что не попал я на игру.
– ??
– Не попал и, поверь, ничуть не жалею об этом. А произошло вот что...
...В машине мы разговорились, и я сказал блондинке, что сегодня у меня партия, от которой зависит, стану ли наконец-то мастером. Столько лет хожу в кандидатах. Казалось, вот-вот выиграю даже у международника, но за полшага до заветной цели – досадный промах, и преимущества как не бывало. Да ты же сама видела это... Сетую вот так я на свою шахматную фортуну, а блондинка слушает, и вижу – улыбается. А потом оборачивается и спрашивает:
– Когда начало игры?
– В 19.
– Тогда поехали ко мне. Потренирую малость тебя.
– Ты?
– Не удивляйся, ведь я еще недавно ходила в чемпионках. И к твоему сведению – международный мастер.
Я замолчал, соображая, как выпутаться из этой курьезной ситуации. Ничего путного не придумал, потому что моя самозваная наставница уже скомандовала выходить.
– Муж весь в бизнесе. Месяцами не бывает дома. Вот и сейчас где-то в Якутии мыкается. Так что никто не помешает нашей тренировке.
Хозяйка достала из шкафа комплект шахмат. Я чуть не ахнул от удивления. Ведь это были такие, которыми хотелось играть самому, потому что они в точности соответствовали международным стандартам. Пока она переодевалась, а потом доставала из холодильника прохладительные напитки, я расставил фигуры.
– Сначала сыграем, – распорядилась она, садясь напротив меня и перевернув доску. – Гостю – белые.
Я посмотрел на соперницу и, поверь, будто что-то сначала обожгло, а потом вдруг обдало меня студеной струей... Была она в белоснежной футболке с вырезом, из которого пробивались по-девичьи тугие груди. Не в силах смотреть на такое богатство, я отвел взгляд, будто обдумывая, с какого дебюта начать.
– Как насчет ферзевого гамбита?
Я, как ты знаешь, предпочитаю “сицилианку”, но не стал возражать. До шестого хода все шло по теории. Но вот соперница делает, как мне показалось, оплошность – убирает коня, прикрывающего ферзя, на который нацелен мой черный слон. Смотрю на нее уже не как на соблазнительную молодуху, а как на хвастливого игрока, который к тому же еще и собрался выступить в роли тренера. На ее красивом лице – растерянность.
Не стал я предлагать бывшей чемпионке переходить, так как почему-то догадывался, что она из гордости не воспользуется моим джентльменским жестом. Дрожащей рукой снимаю ферзя. А соперница, вместо того, чтобы королем побить моего слона, посылает своего на b4. Шах. И только теперь вижу, что проиграл фигуру, ведь ничего другого не остается, как защищаться ферзем, а значит, и потерять его.
Обхватил я свою дурную башку руками, закрыл глаза и чуть не плачу от обиды и стыда. И тут чувствую, как она сзади нежно и медленно выпрямляет мои руки, целуя в затылок:
– Не расстраивайся, глупенький... Скоро убедишься, что не проиграл, а выиграл...
...Что потом было, не стану описывать. Понятное дело – ни о каком турнире не могло быть и речи. Соскучилась соломенная вдова по мужику, да и не в моих силах было отказать ей в том, в чем она так нуждалась. А когда, вдоволь насытившись друг другом, мы стали прощаться, она собрала со стола и сложила в коробку шахматы, которыми мы играли, и протянула мне.
– Ты что? – вырвалось у меня.
– Бери. Заслужил.Я ведь завязала с серьезными шахматами. А тебе пригодятся. Может быть, быстрее станешь мастером.
Не произнеси она слово “мастер”, я бы наверняка отказался от подарка. Но оно больно задело мое самолюбие, и я уже без колебаний взял комплект.
– Спасибо за все. Ты первой узнаешь об этом.
...Прошло почти полгода, и вот мы снова встретились. Осуществилась наконец-то давнишняя мечта моего приятеля, и он решил отметить это событие.
– Ну что, теперь-то возьмешь реванш?
– А разве ты не слышал, что она была в той самой автокатастрофе, что унесла столько жизней?
– Слышать-то слышал, но откуда мне было знать, что и она оказалась там? Ты ведь даже имени не назвал...
– Разве? Ее звали Вера.
– Выходит, свою последнюю партию она сыграла с тобой?
Вместо ответа Игорь наполнил маленькие одноразовые стаканчики. Будто по команде свыше мы одновременно встали, помолчали с минуту и выпили за одно и то же – чтоб земля ей была пухом.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-22 18:58:48
Переглядів сторінки твору 1108
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.047 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.239 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.21 12:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-22 19:44:29 ]
... ну... ясно - що не ясно... так завжди в вічному буває... поки ходиш... чи їдеш на слоні... а коли не знаєш - що вже не їдеш... тобто - тільки без ні... лиш коли:так!.. щось можна втямити - коли кохалися....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-02-22 21:26:11 ]
Справді, мудре оповідання! Ніколи не знаєш, чи ти, думаючи, що програв, насправді не виграв. І навпаки! Повчально, дорогий пане Іване!))