Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Гімн
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гімн
Йшов 1998-ий рік. Народний Рух України оголосив конкурс на написання Гімну своєї партії. Ми з братом долучилися до цієї справи, оскільки були членами цієї організації з першого року її заснування.
Дмитро Павличко сидів на моїй кухні та перебирав папери у своїй течці.
-Ось,- вигукнув поет,- оцей вірш покладіть на музику. Це саме те, що треба.
Робота йшла не дуже хутко. Я написав музику, але порозмисливши і брат, і я її забракували. До роботи взявся Віктор. Три місяці вовтузився з капосною мелодією, вивіряв кожну ноту. Будь-яка вільна хвилинка приділялася шліфовці композиції. У творчому турі по Тернопільщині нарешті брат розродився: уперше заграв мені готову мелодію. Це було саме те, що треба: твір було написано згідно з усіма правилами, розмашисто, урочисто, точно. Попросив тільки підняти тональність на один тон.
Понесли мелодію до аранжувальника - Олександра Конончука. Робота йшла хутко, оскільки Олександрові теж сподобався твір. Брат працював на студії, а я побіг шукати колектив, який би допоміг озвучити пісню. Умовив Леопольда Ященка та його хор "Гомін". Згідно з задумом я виступав би солістом, брат співав другим голосом, а хор підспівував у приспівах.
До презентації твору на Центральному Проводі Народного Руху України залишалося три тижні, тому я поспішав, оскільки репетицій з хором планувалося тільки три. Цього мало.
Брат приніс мінусовку додому, поставив на програвач. І тут я зрозумів: це - катастрофа. Твір було написано в сучасній інтерпретації, без дотримання канонів написання гімнів. Вся робота пішла коту під хвіст. До того ж доведеться пояснювати аранжувальнику, що його роботу забраковано і коштів він не отримає.
Зателефонував своєму другу - Анатолію Конончуку.
- Приходьте хутенько, мовив Анатолій. У мене дві доби вільні.
Рвонули до нього на студію, взявши невдалий варіант. Не виходячи з приміщення півтори доби, без сну, оглушені студійною какофонією звуків ми, урешті решт, зробили пісню. Я розмножив ноти і побіг до Леопольда Ященка.
5 вересня 1998-го року Народний Рух України затвердив саме нашу пісню своїм гімном. В'ячеслав Максимович обдарував мене 400-ма доларами за перемогу у конкурсі, які я тут же віддав братові та аранжувальнику.
Дмитро Павличко сказав: - Презентуватимемо в Українському домі на мій день народження 27 вересня. Буде Президент, прем'єр, міністри, депутати, посли іноземних держав. Не осоромте мене.
Я знав, що агремана на призначення його послом у республіку Польща вже лежить у адміністрації Президента. Це трохи напружувало.
Коли зазвучали перші звуки твору - зал встав. І слухав пісню стоячи. Сидів лише один Президент Леонід Кучма. Я бачив, як дружина люто торсала його аби він піднявся також. Коли пісня вже закінчувалася його сідниці одірвалися від крісла.
Чорновіл з Павличком, як і годиться, обчмокали мене на сцені з усіх сторін, подякували та побажали творчих успіхів. І великого шляху цій пісні. Але сталося не так як гадалося.
Партію розірвало на шматки, лідера НРУ незабаром було вбито, Павличко подався геть з України на довгих чотири роки, я опинився у лавах конкуруючої з НРУ партії. І чудова пісня почила в бозі.
Нещодавно нагадав про цей твір Дмитрові Пономарчуку - колишньому прес-секретарю лідера НРУ, але дізнавшися хто автор слів і музики він припинив спілкування.
Дехто каже, що рукописи не горять, а музика нетлінна. Дурниці все це. Якщо до справи беруться люди можна все перетворити в прах. Навіть прекрасне.
Дмитро Павличко сидів на моїй кухні та перебирав папери у своїй течці.
-Ось,- вигукнув поет,- оцей вірш покладіть на музику. Це саме те, що треба.
Робота йшла не дуже хутко. Я написав музику, але порозмисливши і брат, і я її забракували. До роботи взявся Віктор. Три місяці вовтузився з капосною мелодією, вивіряв кожну ноту. Будь-яка вільна хвилинка приділялася шліфовці композиції. У творчому турі по Тернопільщині нарешті брат розродився: уперше заграв мені готову мелодію. Це було саме те, що треба: твір було написано згідно з усіма правилами, розмашисто, урочисто, точно. Попросив тільки підняти тональність на один тон.
Понесли мелодію до аранжувальника - Олександра Конончука. Робота йшла хутко, оскільки Олександрові теж сподобався твір. Брат працював на студії, а я побіг шукати колектив, який би допоміг озвучити пісню. Умовив Леопольда Ященка та його хор "Гомін". Згідно з задумом я виступав би солістом, брат співав другим голосом, а хор підспівував у приспівах.
До презентації твору на Центральному Проводі Народного Руху України залишалося три тижні, тому я поспішав, оскільки репетицій з хором планувалося тільки три. Цього мало.
Брат приніс мінусовку додому, поставив на програвач. І тут я зрозумів: це - катастрофа. Твір було написано в сучасній інтерпретації, без дотримання канонів написання гімнів. Вся робота пішла коту під хвіст. До того ж доведеться пояснювати аранжувальнику, що його роботу забраковано і коштів він не отримає.
Зателефонував своєму другу - Анатолію Конончуку.
- Приходьте хутенько, мовив Анатолій. У мене дві доби вільні.
Рвонули до нього на студію, взявши невдалий варіант. Не виходячи з приміщення півтори доби, без сну, оглушені студійною какофонією звуків ми, урешті решт, зробили пісню. Я розмножив ноти і побіг до Леопольда Ященка.
5 вересня 1998-го року Народний Рух України затвердив саме нашу пісню своїм гімном. В'ячеслав Максимович обдарував мене 400-ма доларами за перемогу у конкурсі, які я тут же віддав братові та аранжувальнику.
Дмитро Павличко сказав: - Презентуватимемо в Українському домі на мій день народження 27 вересня. Буде Президент, прем'єр, міністри, депутати, посли іноземних держав. Не осоромте мене.
Я знав, що агремана на призначення його послом у республіку Польща вже лежить у адміністрації Президента. Це трохи напружувало.
Коли зазвучали перші звуки твору - зал встав. І слухав пісню стоячи. Сидів лише один Президент Леонід Кучма. Я бачив, як дружина люто торсала його аби він піднявся також. Коли пісня вже закінчувалася його сідниці одірвалися від крісла.
Чорновіл з Павличком, як і годиться, обчмокали мене на сцені з усіх сторін, подякували та побажали творчих успіхів. І великого шляху цій пісні. Але сталося не так як гадалося.
Партію розірвало на шматки, лідера НРУ незабаром було вбито, Павличко подався геть з України на довгих чотири роки, я опинився у лавах конкуруючої з НРУ партії. І чудова пісня почила в бозі.
Нещодавно нагадав про цей твір Дмитрові Пономарчуку - колишньому прес-секретарю лідера НРУ, але дізнавшися хто автор слів і музики він припинив спілкування.
Дехто каже, що рукописи не горять, а музика нетлінна. Дурниці все це. Якщо до справи беруться люди можна все перетворити в прах. Навіть прекрасне.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
