Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.22
09:14
Ти казав, що любов не згасає
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!
Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!
Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,
2025.11.22
07:30
Хочу щось намалювати. – мовив батьку син.
Аркуш чистий, та великий в татка попросив.
- Можеш сонечко чи хмарку. Ось тобі листок.
- Я корову намалюю. – враз надумав той.
Олівці шукав довгенько, думав щось своє.
І прибіг до батька знову, бо питання є.
Аркуш чистий, та великий в татка попросив.
- Можеш сонечко чи хмарку. Ось тобі листок.
- Я корову намалюю. – враз надумав той.
Олівці шукав довгенько, думав щось своє.
І прибіг до батька знову, бо питання є.
2025.11.22
06:28
Життя - вистава. Скрізь горять софіти.
Все знаю наперед. Нудьга зелена!
Я викинув костюм із реквізитом...
Ви ж, дурники, - мерщій по мізансценах!
Повторюю для вас усіх востаннє:
Я справжній у своїх похмурих віршах!
Сьогодні ваша роль - палке кохан
Все знаю наперед. Нудьга зелена!
Я викинув костюм із реквізитом...
Ви ж, дурники, - мерщій по мізансценах!
Повторюю для вас усіх востаннє:
Я справжній у своїх похмурих віршах!
Сьогодні ваша роль - палке кохан
2025.11.21
22:14
На цвинтарі листя опале
Про щось прошепоче мені,
Немовби коштовні опали,
Розкидані у бистрині.
На цвинтарі листя стражденне
Нам так мовчазливо кричить.
Постійність є у сьогоденні,
Про щось прошепоче мені,
Немовби коштовні опали,
Розкидані у бистрині.
На цвинтарі листя стражденне
Нам так мовчазливо кричить.
Постійність є у сьогоденні,
2025.11.21
21:13
мовчіть боги
сумління слова не давало
мовчіть бо ви
розбіглись по нірван підвалах
немов щурі
з небесних кораблів
в землі сирій
покоїться ваш гнів
сумління слова не давало
мовчіть бо ви
розбіглись по нірван підвалах
немов щурі
з небесних кораблів
в землі сирій
покоїться ваш гнів
2025.11.21
21:11
вже тебе немає поруч і тепла
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі
я існую бо ти є і вірю снам
ти релігія моя де сам-на-сам
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі
я існую бо ти є і вірю снам
ти релігія моя де сам-на-сам
2025.11.21
16:14
І прийшла Перемога!
Уся Україна в Києві постала.
Зійшов Віктор
од Андрія,
од Первозваного –
Багатоочікуваний.
На Михайла
він, як святий Михаїл, у вогні помаранчевім
Уся Україна в Києві постала.
Зійшов Віктор
од Андрія,
од Первозваного –
Багатоочікуваний.
На Михайла
він, як святий Михаїл, у вогні помаранчевім
2025.11.21
16:07
У мене дуже мало часу
до неминучої біди,
та поки-що і цього разу
як Перебендя у Тараса
ще вештаюсь туди-сюди.
Зів’яло бачене раніше.
Не ті часи і біди інші:
у небо падає земля,
до неминучої біди,
та поки-що і цього разу
як Перебендя у Тараса
ще вештаюсь туди-сюди.
Зів’яло бачене раніше.
Не ті часи і біди інші:
у небо падає земля,
2025.11.21
15:58
Багатострадний верші пад
Джерел утомлених від спраги
Не відсторонить листопад
Бо він такий… цікаві справи…
У нього розклад, власний ритм
І безліч сотенних сюрпризів
А ще набрид волюнтаризм
Пустоголових арт-харцизів
Джерел утомлених від спраги
Не відсторонить листопад
Бо він такий… цікаві справи…
У нього розклад, власний ритм
І безліч сотенних сюрпризів
А ще набрид волюнтаризм
Пустоголових арт-харцизів
2025.11.21
09:21
Осені прощальної мотив
нотами сумними у етері.
Він мене так легко відпустив,
ніби мріяв сам закрити двері.
Різко безпорадну відірвав
від грудей своїх на теплім ложі,
хоч вагомих не було підстав
нотами сумними у етері.
Він мене так легко відпустив,
ніби мріяв сам закрити двері.
Різко безпорадну відірвав
від грудей своїх на теплім ложі,
хоч вагомих не було підстав
2025.11.21
02:48
Димок мисливського багаття
Серед осінньої імли...
Згадаймо, хто живий ще, браття,
Як ми щасливими були!
Тісніше наше дружне коло,
Та всіх до нього не збереш:
Не стало Смоляра Миколи,
Серед осінньої імли...
Згадаймо, хто живий ще, браття,
Як ми щасливими були!
Тісніше наше дружне коло,
Та всіх до нього не збереш:
Не стало Смоляра Миколи,
2025.11.20
22:08
Я іду у широкім роздоллі,
В чистім полі без тіні меча.
І поламані, згублені долі
Запалають, немовби свіча.
Я іду у широкім роздоллі.
Хоч кричи у безмежність віків,
Не відкриє криваві долоні
В чистім полі без тіні меча.
І поламані, згублені долі
Запалають, немовби свіча.
Я іду у широкім роздоллі.
Хоч кричи у безмежність віків,
Не відкриє криваві долоні
2025.11.20
21:46
Прем’єр угорський Орбан заграє
Постійно з москалями. Мутить воду,
Щоби завдати Україні шкоди:
Європа вчасно поміч не дає.
З ним зрозуміло, бо таких, як він
Москва багато в світі розплодила.
На чомусь десь, можливо підловила
І в КаДеБе агент іще оди
Постійно з москалями. Мутить воду,
Щоби завдати Україні шкоди:
Європа вчасно поміч не дає.
З ним зрозуміло, бо таких, як він
Москва багато в світі розплодила.
На чомусь десь, можливо підловила
І в КаДеБе агент іще оди
2025.11.20
21:20
Ой учора ізвечора сталася новина:
Зчаровала дівчинонька вдовиного сина.
А як мала чарувати, кликала до хати:
“Зайди, зайди, козаченьку, щось маю сказати!"
Українська народна пісня
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку в
Зчаровала дівчинонька вдовиного сина.
А як мала чарувати, кликала до хати:
“Зайди, зайди, козаченьку, щось маю сказати!"
Українська народна пісня
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку в
2025.11.20
13:41
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
2025.11.20
10:40
Хмар білосніжні вузлики
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?
Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?
Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Гімн
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гімн
Йшов 1998-ий рік. Народний Рух України оголосив конкурс на написання Гімну своєї партії. Ми з братом долучилися до цієї справи, оскільки були членами цієї організації з першого року її заснування.
Дмитро Павличко сидів на моїй кухні та перебирав папери у своїй течці.
-Ось,- вигукнув поет,- оцей вірш покладіть на музику. Це саме те, що треба.
Робота йшла не дуже хутко. Я написав музику, але порозмисливши і брат, і я її забракували. До роботи взявся Віктор. Три місяці вовтузився з капосною мелодією, вивіряв кожну ноту. Будь-яка вільна хвилинка приділялася шліфовці композиції. У творчому турі по Тернопільщині нарешті брат розродився: уперше заграв мені готову мелодію. Це було саме те, що треба: твір було написано згідно з усіма правилами, розмашисто, урочисто, точно. Попросив тільки підняти тональність на один тон.
Понесли мелодію до аранжувальника - Олександра Конончука. Робота йшла хутко, оскільки Олександрові теж сподобався твір. Брат працював на студії, а я побіг шукати колектив, який би допоміг озвучити пісню. Умовив Леопольда Ященка та його хор "Гомін". Згідно з задумом я виступав би солістом, брат співав другим голосом, а хор підспівував у приспівах.
До презентації твору на Центральному Проводі Народного Руху України залишалося три тижні, тому я поспішав, оскільки репетицій з хором планувалося тільки три. Цього мало.
Брат приніс мінусовку додому, поставив на програвач. І тут я зрозумів: це - катастрофа. Твір було написано в сучасній інтерпретації, без дотримання канонів написання гімнів. Вся робота пішла коту під хвіст. До того ж доведеться пояснювати аранжувальнику, що його роботу забраковано і коштів він не отримає.
Зателефонував своєму другу - Анатолію Конончуку.
- Приходьте хутенько, мовив Анатолій. У мене дві доби вільні.
Рвонули до нього на студію, взявши невдалий варіант. Не виходячи з приміщення півтори доби, без сну, оглушені студійною какофонією звуків ми, урешті решт, зробили пісню. Я розмножив ноти і побіг до Леопольда Ященка.
5 вересня 1998-го року Народний Рух України затвердив саме нашу пісню своїм гімном. В'ячеслав Максимович обдарував мене 400-ма доларами за перемогу у конкурсі, які я тут же віддав братові та аранжувальнику.
Дмитро Павличко сказав: - Презентуватимемо в Українському домі на мій день народження 27 вересня. Буде Президент, прем'єр, міністри, депутати, посли іноземних держав. Не осоромте мене.
Я знав, що агремана на призначення його послом у республіку Польща вже лежить у адміністрації Президента. Це трохи напружувало.
Коли зазвучали перші звуки твору - зал встав. І слухав пісню стоячи. Сидів лише один Президент Леонід Кучма. Я бачив, як дружина люто торсала його аби він піднявся також. Коли пісня вже закінчувалася його сідниці одірвалися від крісла.
Чорновіл з Павличком, як і годиться, обчмокали мене на сцені з усіх сторін, подякували та побажали творчих успіхів. І великого шляху цій пісні. Але сталося не так як гадалося.
Партію розірвало на шматки, лідера НРУ незабаром було вбито, Павличко подався геть з України на довгих чотири роки, я опинився у лавах конкуруючої з НРУ партії. І чудова пісня почила в бозі.
Нещодавно нагадав про цей твір Дмитрові Пономарчуку - колишньому прес-секретарю лідера НРУ, але дізнавшися хто автор слів і музики він припинив спілкування.
Дехто каже, що рукописи не горять, а музика нетлінна. Дурниці все це. Якщо до справи беруться люди можна все перетворити в прах. Навіть прекрасне.
Дмитро Павличко сидів на моїй кухні та перебирав папери у своїй течці.
-Ось,- вигукнув поет,- оцей вірш покладіть на музику. Це саме те, що треба.
Робота йшла не дуже хутко. Я написав музику, але порозмисливши і брат, і я її забракували. До роботи взявся Віктор. Три місяці вовтузився з капосною мелодією, вивіряв кожну ноту. Будь-яка вільна хвилинка приділялася шліфовці композиції. У творчому турі по Тернопільщині нарешті брат розродився: уперше заграв мені готову мелодію. Це було саме те, що треба: твір було написано згідно з усіма правилами, розмашисто, урочисто, точно. Попросив тільки підняти тональність на один тон.
Понесли мелодію до аранжувальника - Олександра Конончука. Робота йшла хутко, оскільки Олександрові теж сподобався твір. Брат працював на студії, а я побіг шукати колектив, який би допоміг озвучити пісню. Умовив Леопольда Ященка та його хор "Гомін". Згідно з задумом я виступав би солістом, брат співав другим голосом, а хор підспівував у приспівах.
До презентації твору на Центральному Проводі Народного Руху України залишалося три тижні, тому я поспішав, оскільки репетицій з хором планувалося тільки три. Цього мало.
Брат приніс мінусовку додому, поставив на програвач. І тут я зрозумів: це - катастрофа. Твір було написано в сучасній інтерпретації, без дотримання канонів написання гімнів. Вся робота пішла коту під хвіст. До того ж доведеться пояснювати аранжувальнику, що його роботу забраковано і коштів він не отримає.
Зателефонував своєму другу - Анатолію Конончуку.
- Приходьте хутенько, мовив Анатолій. У мене дві доби вільні.
Рвонули до нього на студію, взявши невдалий варіант. Не виходячи з приміщення півтори доби, без сну, оглушені студійною какофонією звуків ми, урешті решт, зробили пісню. Я розмножив ноти і побіг до Леопольда Ященка.
5 вересня 1998-го року Народний Рух України затвердив саме нашу пісню своїм гімном. В'ячеслав Максимович обдарував мене 400-ма доларами за перемогу у конкурсі, які я тут же віддав братові та аранжувальнику.
Дмитро Павличко сказав: - Презентуватимемо в Українському домі на мій день народження 27 вересня. Буде Президент, прем'єр, міністри, депутати, посли іноземних держав. Не осоромте мене.
Я знав, що агремана на призначення його послом у республіку Польща вже лежить у адміністрації Президента. Це трохи напружувало.
Коли зазвучали перші звуки твору - зал встав. І слухав пісню стоячи. Сидів лише один Президент Леонід Кучма. Я бачив, як дружина люто торсала його аби він піднявся також. Коли пісня вже закінчувалася його сідниці одірвалися від крісла.
Чорновіл з Павличком, як і годиться, обчмокали мене на сцені з усіх сторін, подякували та побажали творчих успіхів. І великого шляху цій пісні. Але сталося не так як гадалося.
Партію розірвало на шматки, лідера НРУ незабаром було вбито, Павличко подався геть з України на довгих чотири роки, я опинився у лавах конкуруючої з НРУ партії. І чудова пісня почила в бозі.
Нещодавно нагадав про цей твір Дмитрові Пономарчуку - колишньому прес-секретарю лідера НРУ, але дізнавшися хто автор слів і музики він припинив спілкування.
Дехто каже, що рукописи не горять, а музика нетлінна. Дурниці все це. Якщо до справи беруться люди можна все перетворити в прах. Навіть прекрасне.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
