Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Нелегко українцям сьогодні зорієнтуватися у шквалі інформації, яка атакує його з усіх сторін, додає небаченої агресії, нацьковує один на одного, засліплює у своїй ненависті до всіх і вся.
Одна аналітика заперечує іншу, новини – убив, розчленив, підпалив, застрелив, слухаючи такі новини, особливо по 1+1 (я до речі їх давно не дивлюся)виникає запитання, а що у нас взагалі нічого позитивного немає? Комусь же потрібно розтлівати наші душі суцільним негативом, хоча його і раніше вистачало, але ж не травили народ цим негативом і у такій кількості. Не секрет, що телевізійні канали у нас належать олігархам, а між ними точиться постійна боротьба і вони змагаються між собою, хто на кого більше бруду вил’є, хто кого якнайнижче опустить і усе це йде через наші голови, через нерви, доводить до хворобливої реакції, нервового виснаження, агресивного збудження – народ живе у стані постійного стресу . А ще високі ціни, низькі зарплати, захмарні комунальні, відсутність робочих місць, війна в країні і усі ці виклики породжують страх перед завтрашнім днем, відчуття нестабільності через край, а це якраз той момент, який найбільше підходящий для ворога. Я уже давно не дивлюся телевізор, але у ці дні напруга у суспільстві настільки висока, що вирішила передивитися декілька прямих ефірів на відомих телеканалах з відомими людьми в Україні, спонукало до такого рішення перегляд у соціальних мережах інтерв’ю з Надією Савченко на каналі NewsOne. Перше враження таке, що людина грає на найболючіших струнах кожного українця. Деякі її категоричні вислови я взагалі не сприйняла, а коли подивилася внизу на коментарі під цим виступом, то стало погано по-справжньому. Коментарі в основному від росіян, які нахвалюють путіна, за те що він випустив Надію, і вона тепер буде нам «Занозою в ж-пе», у тих коментарях стільки ненависті до України і вихваляння Надії. Читати було боляче. Після цього зразу ж передивилася прямий ефір з нею на телеканалі ZIK , була вражена декількома моментами, як Вона відреагувала на слова жінки, яка у телефонній розмові виказала їй гарячі слова підтримки, а на завершення додала, що їй не хочеться бачити у себе на Луганщині українську національну владу. У Відповідь Надія вдоволено усміхнулася. Потім ще були "перли" від Надії, що війну Порошенко може закінчити за один день, якщо захоче. Це виходить, що увесь світ дурний і нічого не розуміє, і що на Сході немає ні російських найманців, ні танків, ні боєприпасів, ні іншої техніки, тобто, що там немає російської агресії. Так це ж не так – там усе це присутнє. Другий момент на який робить Надія акцент, що Революції гідності не було, а був антидержавний переворот, так, як цілі, за які виходив народ на Майдан не досягнуті. Чи погодимося ми, сотні тисяч людей, які вийшли на Майдани країни за європейські цінності на таке визначення. Для мене це була Революція, а трактування у її розумінні це вороже для кожного українського патріота, який місяцями замерзав там, боровся за своє майбутнє. Так не все у нас вийшло так, як мріяли, на що надіялись, але я, наприклад, як і багато моїх друзів, не зможемо зробити нічого такого, за що нас будуть нахвалювати вороги, ми навпаки намагаємося робити усе те, що їм дуже не подобається. Нині багато нарікань, що після Майдану роз*єднані всі, а я в цьому не бачу великої біди, ми усі різні, у кожного своє бачення і свої погляди на обов’язок перед країною у час війни. Головне не бути ворогами своїй країні і не робити таких вчинків, за які вороги будуть влаштовувати овації. Можливо я помиляюся. Отакі у мене відчуття сьогодні. Я небагата людина, пенсіонер і хочу щоб у нас в країні була наша українська національна влада і мрію , як і раніше, про гідне життя і намагаюся не бути байдужим спотерігачем.
21.03.2018р. Надія Таршин.
Одна аналітика заперечує іншу, новини – убив, розчленив, підпалив, застрелив, слухаючи такі новини, особливо по 1+1 (я до речі їх давно не дивлюся)виникає запитання, а що у нас взагалі нічого позитивного немає? Комусь же потрібно розтлівати наші душі суцільним негативом, хоча його і раніше вистачало, але ж не травили народ цим негативом і у такій кількості. Не секрет, що телевізійні канали у нас належать олігархам, а між ними точиться постійна боротьба і вони змагаються між собою, хто на кого більше бруду вил’є, хто кого якнайнижче опустить і усе це йде через наші голови, через нерви, доводить до хворобливої реакції, нервового виснаження, агресивного збудження – народ живе у стані постійного стресу . А ще високі ціни, низькі зарплати, захмарні комунальні, відсутність робочих місць, війна в країні і усі ці виклики породжують страх перед завтрашнім днем, відчуття нестабільності через край, а це якраз той момент, який найбільше підходящий для ворога. Я уже давно не дивлюся телевізор, але у ці дні напруга у суспільстві настільки висока, що вирішила передивитися декілька прямих ефірів на відомих телеканалах з відомими людьми в Україні, спонукало до такого рішення перегляд у соціальних мережах інтерв’ю з Надією Савченко на каналі NewsOne. Перше враження таке, що людина грає на найболючіших струнах кожного українця. Деякі її категоричні вислови я взагалі не сприйняла, а коли подивилася внизу на коментарі під цим виступом, то стало погано по-справжньому. Коментарі в основному від росіян, які нахвалюють путіна, за те що він випустив Надію, і вона тепер буде нам «Занозою в ж-пе», у тих коментарях стільки ненависті до України і вихваляння Надії. Читати було боляче. Після цього зразу ж передивилася прямий ефір з нею на телеканалі ZIK , була вражена декількома моментами, як Вона відреагувала на слова жінки, яка у телефонній розмові виказала їй гарячі слова підтримки, а на завершення додала, що їй не хочеться бачити у себе на Луганщині українську національну владу. У Відповідь Надія вдоволено усміхнулася. Потім ще були "перли" від Надії, що війну Порошенко може закінчити за один день, якщо захоче. Це виходить, що увесь світ дурний і нічого не розуміє, і що на Сході немає ні російських найманців, ні танків, ні боєприпасів, ні іншої техніки, тобто, що там немає російської агресії. Так це ж не так – там усе це присутнє. Другий момент на який робить Надія акцент, що Революції гідності не було, а був антидержавний переворот, так, як цілі, за які виходив народ на Майдан не досягнуті. Чи погодимося ми, сотні тисяч людей, які вийшли на Майдани країни за європейські цінності на таке визначення. Для мене це була Революція, а трактування у її розумінні це вороже для кожного українського патріота, який місяцями замерзав там, боровся за своє майбутнє. Так не все у нас вийшло так, як мріяли, на що надіялись, але я, наприклад, як і багато моїх друзів, не зможемо зробити нічого такого, за що нас будуть нахвалювати вороги, ми навпаки намагаємося робити усе те, що їм дуже не подобається. Нині багато нарікань, що після Майдану роз*єднані всі, а я в цьому не бачу великої біди, ми усі різні, у кожного своє бачення і свої погляди на обов’язок перед країною у час війни. Головне не бути ворогами своїй країні і не робити таких вчинків, за які вороги будуть влаштовувати овації. Можливо я помиляюся. Отакі у мене відчуття сьогодні. Я небагата людина, пенсіонер і хочу щоб у нас в країні була наша українська національна влада і мрію , як і раніше, про гідне життя і намагаюся не бути байдужим спотерігачем.
21.03.2018р. Надія Таршин.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
